Справа № 168/801/24 Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О. Й.
Провадження № 22-ц/802/135/25 Доповідач: Киця С. I.
06 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної школи, завданої кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року
Позивач ОСОБА_1 у липні 2024 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відносно відповідача 28 квітня 2021 року було порушене кримінальне провадження № 12021035570000105 за ознаками вчинення ним кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України щодо неї як потерпілої. Вказує, що о 15 год 20 хв 27 квітня 2021 року, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого словесного конфлікту з нею, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, відповідач підійшов та умисно наніс їй держаком господарських вил не менше п'яти ударів по спині, правому плечі, лівій руці в ділянці кисті, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого плечового суглобу, гематоми лівої лопатки, що віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2023 року в справі № 168/411/21 відповідача було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 ЦПК України та призначено йому покарання у виді двох місяців арешту, стягнуто з обвинуваченого в її користь матеріальну шкоду в розмірі 462,33 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 червня 2024 року вирок місцевого суду скасовано, відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі статті 417 КПК України. Цивільний позов, поданий в кримінальній справі, залишено без розгляду. Нею було понесено витрати на лікування (придбання лікарських препаратів у розмірі 292,23 грн, транспортні витрати (пов'язані із подоланням шляху від с. Глухи до с. Стара Вижівка і у зворотній бік, а також до м. Ковель (і в зворотній бік) у розмірі 170,10 грн. Їй було завдано моральну шкоду, оскільки дії відповідача залишили негативні зміни в її житті (щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення таких подій, насторога, переживання, потреба в униканні аналогічних обставин, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість тощо), при цьому відповідач є її сусідом і вона неодноразово стикалася з ним за місцем свого проживання. Окрім перенесеного фізичного болю, прожила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженості, тривоги, а також страху за своє здоров'я та життя. Усі події розгорталися на очах у її чоловіка, тому вважає, що це мало негативний вплив на їхнє сімейне життя. Під час розгляду кримінальної справи була непристойна поведінка відповідача, що полягала у систематичному, зухвалому висловленні непоодиноких образ на її адресу, звинуваченні останньої у наклепі. Завдану моральну шкоду оцінює в 20 000 грн. Просила стягнути з ОСОБА_2 в її користь завдану кримінальним проступком матеріальну шкоду в розмірі 426,33 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, а разом - 20 462,33 грн.
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8500 грн та 462,33 грн майнової шкоди, а всього 8962,33 грн.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає, що ухвалюючи рішення в частині часткового стягнення заявленого нею розміру моральної шкоди, судом було неповно з'ясовано обставини справи, які мають вагоме значення, не врахувано обсяг та тривалість її моральних страждань, спричинених злочинними діями відповідача, в результаті чого висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Суд не врахував тривалості кримінального провадження (понад три роки), у якому вона приймала участь як потерпіла та впродовж якого була змушена повторно згадувати про психотравмуючі дії, скоєні щодо неї, зухвалу поведінку відповідача впродовж розгляду цієї справи, яка полягала у неодноразових та образливих висловлюваннях відповідача в її адресу, не зважаючи на зауваження суду першої інстанції. Визначений судом розмір моральної шкоди не лише не відповідає критеріям розумності, справедливості та виваженості, але й не носить превентивного характеру (не здатен убезпечити повторення злочинних дій відповідачем). Проступок відповідача завдав істотної шкоди її гідності. Просила змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, позов задовольнити у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 завдану кримінальним проступком моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 заперечив вимоги апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Зазначив, що він у судових засіданнях надавав усі необхідні пояснення щодо обставин, на які посилається позивач. Твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи. Довготривалість кримінального провадження відбулася не з його вини, оскільки у всіх випадках (тричі) його неявка була з поважних причин, про що він надавав підтверджуючі документи, натомість сама позивач близько десяти разів без попередження, безпідставних причин не з'являлася до місцевого суду в судові засідання. Твердження про його зухвалу поведінку не відповідає дійсності, оскільки позивач неодноразово в судових засіданнях як у цій, так і у попередніх справах відкрито звинувачувала його у вчиненні протиправних дій щодо його брата, матері, здійснювала наклеп, на що він змушений був реагувати. Зазначив, що періодично проживає на віддалі від позивача, а не безпосередньо по сусідству з позивачем., а решту часу (більшу частину) - разом із дружиною у м. Камінь-Каширський. За останні 4 роки, як і раніше, жодного дня не проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За останні три роки жодного разу не бував поруч із позивачем, окрім як в судових засіданнях, не спілкування з нею з будь-якого приводу, лише в судових засіданнях з метою уникнути будь-яких провокацій з її сторони. В судових засіданнях неодноразово наводилися факти здійснення позивачем незаконної комерційної діяльності, постійних її сварок із чоловіком, побиття чоловіка, які вона не спростовувала. Тому аргументи позивача щодо завдання істотної шкоди її гідності, осоромлення перед чоловіком вважає сумнівними. Зазначив, що на його думку для скасування рішення суду першої інстанції підстави повністю або частково відсутні.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди і стягуючи з відповідача в користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 8500 грн, суд першої інстанції прийняв часткове визнання відповідачем таких позовних вимог та, беручи до уваги засади розумності, справедливості та виваженості, врахував тяжкість тілесних ушкоджень, тяжкість кримінального правопорушення, надані позивачем суду докази, глибину, час фізичних та душевних страждань, їх тривалість.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Старовижівського районного суду перебувало кримінальне провадження № 12021035570000105 від 28 квітня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частини другої статті 125 КК України. Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні було визнано позивачку ОСОБА_1 . Вироком Старовижівського районного суду від 28 серпня 2023 року в справі № 168/411/21 відповідач ОСОБА_2 визнаний винним за частиною другою статті 125 КК України. Вчинення кримінального правопорушення відбулося за таких обставин: 27 квітня 2021 року близько 15 год 20 хв, ОСОБА_2 , знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілої та умисно наніс їй держаком господарських вил не менше п'яти ударів по спині, правому плечі, лівій руці в ділянці кисті, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого плечового суглобу, правого плеча, гематоми тильної поверхні лівої кисті, гематоми зовнішньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, променево - зап'ястного суглобу, гематоми лівої лопатки, які згідно з пунктом 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 червня 2024 року вказаний вирок скасований. Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв'язку з закінченням строків давності, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Відповідно до висновку експерта № 101 від 29 квітня 2021 року судово-медичної експертизи призначеної в межах кримінального провадження № 12021035570000105 ОСОБА_1 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Корінцем повідомлення № 27 підтверджується факт звернення позивача до медичного закладу з тілесними ушкодженнями, обставинами травми вказується - « ІНФОРМАЦІЯ_1 у дворі сусіда ОСОБА_2 , побив сусід».
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша та друга статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (пункт 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданих у пунктах 3, 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20) викладена така правова позиція: «..Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості».
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок фізичного болю та страждань, які позивач зазнала у зв'язку з подіями 27 квітня 2021 року, їй було завдано моральну шкоду. Факт тілесних ушкоджень, перенесення позивачем відчуття фізичного болю безумовно свідчать про спричинення їй моральної шкоди діями відповідача ОСОБА_2 .
Позивач не надала належних та обґрунтованих доказів того, що внаслідок вчинених відповідачем протиправних дій відносно неї, погіршилися її сімейні стосунки, що вона була відірвана від активного соціального життя, що отримані тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, заважали їй вести нормальний спосіб життя, що їй доводилося докладати певних (у тому числі значних) зусиль для організації свого життя. Докази того, що подія, яка мала місце 27 квітня 2021 року, спричинила психологічну травму потерпілої (висновок спеціаліста, експерта тощо) матеріали справи не містять.
Легкі тілесні ушкодження, у справі що переглядається, мали наслідком незначну стійку втрату позивачем працездатності, однак остання не надала доказів, і матеріалами справи це не підтверджується, що фізичні страждання були такої глибини, що погіршили здібності потерпілої чи узагалі позбавили її можливості їх реалізації.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про поведінку відповідача під час розгляду кримінальної справи, оскільки моральну шкоду, компенсацію якої просить стягнути позивач, остання пов'язує саме із вчиненням ним кримінального правопорушення, яке було вчинене 27 квітня 2021 року, та порядком, передбаченим статтею 1167 ЦК України. Матеріально-правова вимога та обраний позивачем спосіб захисту не пов'язані із встановленням вини відповідача у діяннях чи поведінці, які мали місце до чи після вчинення ним 27 квітня 2021 року кримінального правопорушення, кваліфікованого за частиною другою статті 125 КК України.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги щодо необхідності збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує, що поняття моральної шкоди є оціночним. Розмір відшкодування, який визначений судом першої інстанції, відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, є достатньою та розумною компенсацією завданих їй моральних страждань. Доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції позивач не надала.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, підстав для скасування чи змінити рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 листопада 2024 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складене 10 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя
Судді