Справа № 298/165/25
Номер провадження 3/298/138/25
07 лютого 2025 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військове звання - солдат, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №145583 від 23 січня 2025 року, ОСОБА_1 змінив маршрут несення служби та не виконав отриманий наказ на охорону державного кордону, що в свою чергу призвело до порушення державного кордону 11.01.2025 двома громадянами України, які незаконно перетнули державний кордон з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на напрямку 108 прикордонного знаку Словацької Республіки.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, пункту 10 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 19 жовтня 2015 року №1261, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року №1391/27836.
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП «Порушення правил несення прикордонної служби».
У судовому засіданні ОСОБА_1 не погодився з складеним відносно нього протоколом, свою вину заперечив повністю. Пояснив, що він не змінював маршрут руху та сумлінно виконував отриманий наказ на охорону державного кордону в межах визначеного йому прикордонного знаку. Повідомив, що дійсно мало місце порушення державного кордону двома особами, однак це відбулося у межах іншого прикордонного знаку на ділянці кордону, на якій здійснював патрулювання не він. Ствердив, що рухався згідно отриманого наказу, наказ не порушував. Зауважив на тому, що у наряді перебував спільно з солдатом ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , як про це зазначено у витязі з книги прикордонної служби. Вважає, що матеріали складені відносно нього є формальними та безпідставним.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та приєднані до нього матеріали, суддя приходить наступного висновку.
Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч.2 ст.172-18 КУпАП порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Приєднані до протоколу докази породжують сумніви у достовірності наведених у них даних, не визнаються достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Так, судом констатується, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не наведено суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, в даному випадку - диспозиції ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Інкримінуючи ОСОБА_1 вчинення правопорушення за ч.2 ст.172-18 КУпАП, уповноважена на складання протоколу посадова особа не зазначила такої кваліфікуючої ознаки, як вчинене в умовах особливого періоду. Також не зазначено даних щодо конкретного часу вчинення проступку. В протоколі наведені відомості щодо дати порушення державного кордону, однак в такому не зазначено часу і дати несення служби - перебування ОСОБА_1 у прикордонному наряді. Не зазначено і ділянки, на якій повинен був виконувати наказ на охорону державного кордону ОСОБА_1 . Відсутні відомості щодо часу виявлення правопорушення.
Відтак, посадовою особою в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зазначено ні дати, ні часу вчинення проступку. Не зазначено кваліфікуючої ознаки, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 .
Більше того, як слідує з відомостей, викладених в довідці про виникнення обстановки в районі АДРЕСА_1 (впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонний загін) 11 січня 2025 року, о 16.55 11 січня 2025 року від ППСР через ППр «Малий Березний» надійшла інформація про затримання ними о 15.40 2-х гр.України (чоловіки з документами, жителі якої області не надають) на напрямку 108-109 п/зн на відстані 800 метрів від ДК. Вжиті заходи - розпочато проведення спеціальних дій з пошуку порушників о 17.00. При цьому, за відомостями витягу з книги прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на «10/11» січня 2025 року, молодший інспектор прикордонної служби 3 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби старший солдат ОСОБА_1 , особистий номер 28, ніс службу у прикордонному наряді «ПП», на ділянці 108 прикордонного знаку, час служби з 17.00 по 20.45 год. 11.01.2025.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 поставлено в провину те, що через невиконання ним наказу на охорону державного кордону та зміну маршруту несення служби відбулося порушення державного кордону двома громадянами України. При цьому, за наявними матеріалами затримання осіб відбулося о 15.40 год., а ОСОБА_1 мав розпочати нести службу о 17.00 год. Відтак протокол на останнього складено за фактом події, яка мала місце до моменту виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків у прикордонному наряді.
Водночас, до протоколу не додано будь-якого доказу, який може підтвердити те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 7 п. 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України (під час несення служби прикордонні наряди зобов'язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону) та п. п. 14 п. 11 розділу ІІ (прикордонним нарядам забороняється: учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби), такі не здобуті прикордонною службою, більш того, уповноважені особи прикордонної служби не встановили обставин, які б безумовно підтверджували те, що ОСОБА_1 порушив правила несення прикордонної служби, покладені на нього обов'язки належним чином не виконував.
Зауважується також, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно особи за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП повинен містити у тому числі достовірні відомості, які вказують на конкретне місце порушення кордону, тобто дані, які підтверджують місце, де, через дії особи, яка порушила правила несення прикордонної служби та не виконала покладені на неї обов'язки, інші особи намагалися перетнути незаконним шляхом державний кордон України в Словацьку Республіку поза пунктом пропуску.
Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження факту про те, що незаконний перетин кордону мав місце на ділянці 108 прикордонного знаку на ділянці кордону, ввіреній ОСОБА_1 при заступленні у наряд на захист державного кордону України та Словаччини.
До матеріалів справи не додано жодних належних доказів у підтвердження тому, що було порушено державний кордон 11.01.2025 двома громадянами України.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові матеріали не містять належної інформації про обставини, що підлягають доказуванню в рамках розгляду даної справи.
При прийнятті судового рішення суд бере до уваги те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення тлумачаться на його користь.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час судового розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб'єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
Вищенаведені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності наданих ОСОБА_1 пояснень, а тому керуючись принципом презумпції невинуватості, суд при прийнятті судового рішення приймає їх до уваги.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а судом вжиті всі передбачені законом заходи для з'ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_1 , у зв'язку з чим провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-18 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Суддя Зизич В.В.