печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5409/25-ц
10 лютого 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Перевіривши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, встановлено наступне.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддею встановлено, позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним договір дарування частки в 50% в квартирі АДРЕСА_1 від 15.11.2024, реєстровий номер 2197, видавник приватний нотаріус О.В. Ганночка.
Згідно п. а ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.121995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.
За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 04.03.2013 № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.
Проте, позивачем в наданій позовній заяві не надано оцінку вартості та не вказаного вартість об'єкту нерухомого майна.
Згідно правил частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі - 3028,00 грн.
В матеріалах позову наявна квитанція про сплату судового збору на суму 3132,00 грн. Отже, позивачу необхідно визначити та вказати ціну позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України (вказавши дійсну вартість 50% квартири на час розгляду спору, надавши звіт про оцінку майна) та доплатити судовий збір у розмірі визначеному відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру.
Відтак, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог встановлених ст. 177 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Новак