Справа №:755/20022/24
Провадження №: 2/755/3501/25
про передачу справи за підсудністю
"10" лютого 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом Головного слідчого управління Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року позовну заяву передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва за підсудністю. Підсудність справи визначено на підставі частини першої статті 27 ЦПК України, за місцезнаходженням відповідачів.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року позовну заяву передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю. Підсудність справи визначено на підставі частини четвертої статті 28 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою стягнути з Головного слідчого управління Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України на свою користь грошові кошти у сумі 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також 48 500,00 грн, у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на підставі договору від 03 квітня 2023 року № 03/04/23 про надання правничої (правової) допомоги та 54 309,00 грн у рахунок відшкодування матеріальних витрат на придбання двох телефонів, які довелося понести позивачеві у зв'язку із незаконними діями відповідачів, що разом складає 112 809,00 грн.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України встановлено правила альтернативної підсудності.
Зокрема, частиною четвертою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Тобто з аналізу вищенаведених норм закону, вбачається, що при подачі позову, пов'язаного з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, у випадках, визначених частиною четвертою статті 28 ЦПК України, таку позовну заяву може бути подано виключно за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» встановлено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Як встановлено судами, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від
14 листопада 2024 року № 906173, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Дніпровського району міста Києва не встановлено.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва за місцем свого фактичного проживання, що не передбачено положеннями статті 28 ЦПК України.
Отже, підстави для визначення підсудності даної справи Дніпровському районному суду міста Києва відсутні.
Водночас, вказане свідчить про бажання позивача скористатися правом вибору альтернативної підсудності при зверненні з позовом до суду, а не за місцезнаходженням відповідача.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи предмет позову, відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання позивача на території Дніпровського району міста Києва, та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 пред'явлено даний позов за вибором позивача - за своїм місцем проживання, а не за місцезнаходженням відповідача, тому даний позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню на розгляд, з урахуванням зареєстрованого місця проживання позивача, за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області (вул. Івана Проскури, 14а, Іванків, Київська обл., 07201).
Керуючись статтями 4, 27, 28, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, передати на розгляд до Іванківського районного суду Київської області
(вул. Івана Проскури, 14а, Іванків, Київська обл., 07201) за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова