Справа №:755/1068/25
Провадження №: 2/755/2518/25
про повернення позовної заяви
"10" лютого 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , в особі представника Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради про визначення частки у справі сумісної власності, -
До Дніпровського районного суду м. Києва 14.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , в особі представника Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради про визначення частки у справі сумісної власності, яка 21.01.2025 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
23.01.2025 головуючим суддею отримано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру на відповідача.
У період часу з 27.01.2025 по 07.02.2025 включно, головуючий суддя перебувала у щорічній відпустці, у стані непрацездатності та на навчанні в Національній школі суддів України.
Як убачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: визначити, що частка у праві спільної сумісної власності померлого ОСОБА_5 на квартиру в АДРЕСА_1 , та, відповідно, відповідача ОСОБА_3 , набутої як спільне майно подружжя на підставі Договору купівлі продажу становить по 1/2 частки кожному.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачів, після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно - частину двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була придбана подружжям у шлюбі як спільно нажите майно, право власності (договір купівлі-продажу) було оформлено на відповідача але зважаючи на факт купівлі у шлюбі належить на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2019 померлому спадкодавцю та відповідачці. Нажаль спадкодавець, син позивачів трагічно загинув у ДТП, з відповідачкою вони були в процесі розірвання шлюбу, разом не проживали, та ОСОБА_6 мав намір виділяти свою частку спільно нажитого майна, але не встиг за життя. Шлюб між спадкодавцем та відповідачкою розірвано. У вересні 2024 року позивачі звернулись до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини, (про що долучено витяг) але для видачі спадщини необхідно у спільному майні виділити частка спадкодавця. У зв'язку з чим позивачі позбавлені права прийняти спадщину (обов'язкову частку) належним чином після смерті сина, що є підставою для звернення до суду за захистом їх порушеного права. Спадкоємцями є малолітній син спадкодавця, мати та батько, для того, щоб усі законні спадкоємці мали рівні права та змогу успадкувати майно необхідно виділити частку квартири спадкоємця. Зі змісту договору купівлі-продажу встановлено, що квартира є спільною сумісною власністю померлого ОСОБА_5 та відповідача. Враховуючи, що сторонам у справі та спадкодавцю на праві спільної сумісної власності належить зазначена квартира, презюмується, що частки є рівними, тобто по частки у кожного. Відповідно померлому належить частина вище вказано квартири.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суд дійшов наступного.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів долучених до позовної заяви, позивачі є батьками ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померлий ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 09.07.2016, який був розірваний рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2024. У шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 . Також. 27.06.2019 за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачі зазначили про те, що звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, про що на їх думку свідчить Витяг із спадкового реєстру.
В той же час, Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі лише засвідчує факт реєстрації спадкової справи, та не встановлює коло спадкоємців, які звернулися із заявами про прийняття спадщини.
Відповідно до п.п. 4.15, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 №296/5, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
При цьому, відповідно до п. 10.4 глави 10 розділу ІІ Порядку, на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
При цьому у п.12 цієї Постанови надано роз'яснено, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК (435-15) спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 71 ЗУ «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
У той же час, за матеріалами позовної заяви не вбачається, що позивачі звертались до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та видачу свідоцтва про право на спадщину, як і не вбачається наявності відмови нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, за наявності якої, права та інтереси позивачів могли б бути порушені та підлягали захисту судом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог, суддя звертає увагу позивачів на висновки Верховного Суду викладені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 570/997/19 від 16.06.2021, відповідно до яких, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі № 640/13903/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 266/5267/18; від 20.03.2019 у справі № 550/1040/16-ц; від 22.04.2020 у справі № 601/2592/18; від 22.04.2020 у справі № 127/23809/18; від 27.05.2020 у справі № 361/7518/16-ц; від 16.08.2020 у справі № 464/1663/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
У Рекомендації № R(86) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи від 16 вересня 1986 року стосовно заходів із недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суди пропонується сприяти примиренню сторін як поза судовою системою, так і до або під час судового розгляду (передбачати, разом із відповідними стимулами, процедури примирення до судового провадження або інші способи врегулювання спорів поза рамками судового провадження), а також визначити органи поза судовою системою, до яких сторони зможуть звертатися для розв'язання позовних спорів на невеликі суми і в питаннях деяких конкретних галузей права.
Виходячи з аналізу викладених норм та практики Верховного Суду (постанова від 26 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.002643), досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
Убачається, що у матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази щодо звернення позивачів до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину, та відповідно набуття права позивачів на спадкування майна померлого ОСОБА_5 та порушенням їх прав, у зв'язку із відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, за наявності такого, тобто відсутні докази досудового врегулювання спору, оскільки за предметом спору у даній справі такі заходи досудового врегулювання спору є обов'язковими, відтак звернення до суду із цією позовною заявою є передчасним.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя звертає увагу позивачів, що в жодному разі їх право звернення до суду із заявленими вимогами не обмежується, однак заявляючи такі вимоги, позивачі мають подати докази які свідчать про наявність застосування такого способу захисту їх прав у спосіб, який визначили позивачі у позові.
Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України заява повертається у випадках, коли: до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , в особі представника Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради про визначення частки у справі сумісної власності.
Згідно із ч. 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , в особі представника Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради про визначення частки у справі сумісної власності - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: