Справа № 755/17404/24
"06" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)
у складі судді ОСОБА_1 одноособово,
за участю
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року за № 22024101110000995, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 Кримінального Кодексу (далі - КК) України,
І. Загальна історія провадження та процедура
Під час судового провадження у цьому кримінальному провадженні, на підставі положень ст. 468 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, між прокурором та обвинуваченим, у присутності захисника, укладено угоду про визнання винуватості, у зв'язку з чим, на виконання вимог ч. 3 ст. 474 вказаного Кодексу, суд невідкладно зупинив проведення процесуальних дій і перейшов до розгляду угоди.
Згідно ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом […] за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У зв'язку з чим, Суд розглянувши вказану угоду, у порядку Глави 35. Кримінальне провадження на підставі угод Розділу VІ Особливі порядки кримінального провадження КПК України, переконався, що угода може бути затверджена, а тому ухвалює вирок, яким її затверджує і призначає узгоджену сторонами міру покарання, виходячи з наступного.
ІІ. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа
Згідно з угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій визнаючи, шляхом укладення останньої, доведеним, що у громадянина України ОСОБА_5 не пізніше 18 травня 2024 року, виник умисел, направлений на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом поширення інформації про місце розташування військовослужбовців під час виконання їх службових обов'язків.
На виконання свого умислу ОСОБА_5 в період часу з 18 травня по 29 травня 2024 року, діючи умисно, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням облікового запису в месенджері «Telegram» з нікнеймом « ОСОБА_6 » (ID#НОМЕР_1) опублікував у телеграм-чаті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) інформацію стосовно місць видачі повісток співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме:
? 18 травня 2024 року о 18:58 год. - відео повідомлення із текстом: «ТЦ Оушен Плаза зупиняють», на якому зафіксовано процес видачі повісток в районі торгового центру «Ocean Plaza»;
? 23 травня 2024 року o 20:47 год. - світлину, на якій зафіксовано військовий автомобіль та текстове повідомлення: «Всем ВНИМАНИЕ! Запомните эту машину и номера! На ней по Киеву ездят людоловы!»;
? 29 травня 2024 року об 11:08 год. - відео повідомлення із текстом: «Кар дачи рейд продолжается», на якому зафіксовано процес видачі повісток в районі залізничної станції «Караваєві дачі»;
? 29 травня 2024 року об 11:23 год. - повідомлення наступного змісту: «На Нивках сейчас прямо за ларьком булочка, штурмуют пацана. Три синіх и 2 зелених Дружбы народов при виході стоять 4 оливи і 2 маслини метро Житомирская 2 зеленых, 2 синих с папками выслеживают цель Мостицька біля поліклініки, дуже хмарно. М. Берестейська біля Фори дві чорні хмаринки як завжди перевіряють. Загс Дарниця сині зелені М. Чернігівська чіпляюця Лук'янівка мак Будівельників РАЦС на перехресті зелені та патруль, сиплять біля ЗД вокзал Дарниця вул. Сімферопольська 8 - Гаспринськоно колишня Сормовська 22 Оболонський проспект, 15 два зеленых и один синий, во дворах выписывают Зупинка Вадима Гетьмана, стоїть тралік, зелених десь 10-15, мабуть полюють М Либідська зі сторони інтервал Плази Героїв Дніпра біля метро Шулявська сквер біля виходу з метро два сині пристали до чоловіка, а 2 зелені шрека йшли під мостом до переходу Мостицька біля лікарні добре дощить Лобановского 196 на белом Рено пирожок, вышли жок, вышли 1 синий 1 зелёный, пацана словили.».
У зв'язку з вказаним, наведені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною першою статті 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
ІІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання
31 січня 2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , який на підставі ст. 36, 37 КПК, наділений повноваженнями прокурора у провадженні, та ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 вересня 2024 року за № 22024101110000995.
Згідно з угодою, ОСОБА_5 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в обсязі вказаному у п. ІІ цього вироку, у зв'язку з чим зобов'язався: а) беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні; б) сприяти у дослідженні обставин вчинення кримінального правопорушення, виявленні та припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень.
Сторони погодилися на призначення ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на два 5 років зі звільненням в порядку, визначеному ст. 75 КК України, від відбування такого покарання з випробуванням, з терміном іспитового строку у межах встановлених судом й покладенням, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язків:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Підставами для застосування ст. 75 КК України, згідно угоди, є наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття, повне сприяння у проведенні розслідування; особа обвинуваченого, яка не становить підвищеної суспільної небезпеки, а саме раніше не судимий, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, злочином матеріальної шкоди не завдано.
Вугоді також викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 472 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.
Наявні в угоді і інші дані, котрі вказані в ч. 1 ст. 472 КПК України та вона скріплена підписами сторін.
ІV. Позиції сторін
Прокурор та захисник, кожен окремо, в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений в судовому засіданні, після виконання вимог ч. 4, 5 ст. 474 КПК, вказав, що ґрунтовним є затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому беззастережно визнавши себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті та угоді обставин, котрі відображено у п. ІІ вироку.
Сторони угоди вказали, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
V. Право, яким керувався суд
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 469. Ініціювання та укладення угоди
2. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
4. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією);
Угода про визнання винуватості […] може бути укладена щодо […] злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Стаття 472. Зміст угоди про визнання винуватості
1. В угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
2. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Стаття 474. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди
6. Суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
7. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
8. До моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.
Повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди.
VІ. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону
Суд, заслухавши думку сторін угоди, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінально процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до висновку, що угода на відповідає вимогам цього Кодексу та закону.
Зокрема, ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої судом не встановлено.
Безпосередньо в угоді про визнання винуватості викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 472 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Кваліфікація дій за ч. 1 ст. 114-1 КК України є вірною, враховуючи з'ясований характер обвинувачення, позаяк із Розділу I Особливої частини КК України випливає, що кримінальна відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань встановлена саме ст. 114-1 цього Кодексу.
Родовим об'єктом злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, виступають суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, обороноздатність, тобто основи національної безпеки України.
Безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 114-1 КК України є національна безпека у сфері забезпечення обороноздатності держави.
Предметом злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, є законна діяльність ЗСУ та інших військових формувань України. Тобто відповідальність за вчинення перешкоджання діяльності ЗСУ та інших військових формувань настає тільки у разі, коли така діяльність була законною.
З об'єктивної сторони злочин за ч. 1 ст. 114-1 КК України полягає у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, яке може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.
У словнику української мови термін «перешкоджати» визначається як «бути перепоною для чого-небудь, створювати завади, заважати, забороняти кому-, чому-небудь» (див. Словник української мови : В 11 т. / Ред. : Л.К. Артем'єва , М.М. Друченко та ін.. К. : Наукова думка, 1980. Т. 6. С. 322). Таким чином, на переконання суду, «перешкоджання» у розрізі ст. 114-1 КК, представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні з метою створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону певного явища чи діяльності.
Перешкоджання являє собою активну протидію (активна поведінка) або ненадання належного сприяння (пасивна поведінка) представникам ЗСУ та інших військових формувань під час виконання передбаченого законом обов'язку щодо оборони України. При цьому активна протидія може полягати у влаштуванні різного роду перешкод (блокування транспортних комунікацій, знищення чи пошкодження майна військового призначення тощо), а ненадання належного сприяння - в ухиленні від виконання обов'язку щодо створення належних умов для реалізації воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу ЗСУ та інших військових формувань в особливий період (самоусунення від керівництва ввіреним військовим підрозділом, порушення строків чи норм статутного забезпечення військовослужбовців тощо; див. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / В.І. Борисов , В. Я. Тацій , В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. Я. Тація , В. І. Борисова , В.І. Тютюгіна . 5-те вид., переробл. і допов. Х. : Право, 2015. С 37).
Також, перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності. Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань може виражатися у блокуванні, перекритті та знищенні шляхів, шляхопроводів за маршрутом пересування підрозділів ЗСУ та інших військових формувань; захопленні, пошкодженні, викраденні, знищенні засобів, необхідних для виконання поставлених перед ЗСУ та іншим військовим формуванням задач; застосуванням фізичного чи психічного насильства (погроз застосування насильства чи шантажу) по відношенню до військовослужбовців задля перешкоджання виконання останніми поставлених задач; невиконання необхідних дій, які залежать від суб'єкта, якщо внаслідок такого невиконання створюються перешкоди законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань; застосування підкупу чи використання обману задля припинення чи недопущення здійснення військовослужбовцями законної діяльності в особливий період; унеможливлення застосування військовослужбовцями сил та засобів ведення бою шляхом створення загрози для життя інших осіб або спричинення тяжких наслідків їх здоров'ю, або знищення чи пошкодження їх майна (див. Олєйніков Д.О . Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія Право, 2014. Випуск 27. Том 3. С. 56).
Перешкоджання може здійснюватися у двох основних видах: інтелектуальному та фізичному.
Зокрема, інтелектуальне перешкоджання може виражатися у погрозах як військовослужбовцям, так і членам їх сімей з метою примусити перших не виконувати ті або інші дії. Інтелектуальним перешкоджанням також можна визнати дії осіб, які, користуючись нестабільною ситуацією у суспільстві, політичною агітацією чи пропагандою окремих поглядів та ідей переконують військовослужбовців відмовитись від виконання своїх обов'язків нібито з гуманістичних мотивів. Іншим видом інтелектуального перешкоджання можна визнати дії осіб, які розповсюджують особисті дані військовослужбовців, які виконували бойові задачі, із закликом засудити дії таких військовослужбовців та помститися їм за діяльність, яку вони виконували у складі ЗСУ та інших військових формувань. І дійсно, дії таких осіб призводять до напруження у суспільстві, формування негативного ставлення до окремих осіб, які виконували свій військовий обов'язок у складі ЗСУ, а також формування стійких передумов для подальшої відмови військовослужбовців від виконання своїх обов'язків в особливий період через побоювання за свою долю та долю своїх рідних та близьких. (див. Пилипенко Є.В . Об'єктивна сторона перешкоджання законній діяльності. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2016. № 5. С. 131. С. 129-132. Олєйніков Д.О . Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, 2014. Випуск 27. Том 3. С. 56-57).
Тобто, перешкода законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань може бути вчинена різними способами, а саме: 1) шляхом насильства; 2) погрози; 3) обману; 4) підкупом чи іншим способом.
За обставин цієї справи, на переконання суду, йдеться про інтелектуалаьне перешкоджання іншим способом. (повідомлення даних шляхом поширення інформації про місце розташування військовослужбовців під час виконання їх службових обов'язків). Адже, до інших способів належать дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями ЗСУ та інших військових формувань України своїх службових обов'язків.
Обов?язковою ознакою об'єктивної сторони аналізованого злочину є час його вчинення - особливий період, який згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України» являє собою період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За обставин цього провадження йдеться про особливий період.
Отже, йдеться про діяння (дія), в особливий період, яке полягає в перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань у формі активної протидії (активної поведінки)/ненадання належного сприяння (пасивна поведінка), вчинене способом - створення перепон.
При цьому, за конструкцією об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, є злочином із формальним складом, де суспільно небезпечні наслідки прямо не згадуються та не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у диспозиції цієї норми дій (бездіяльності).
Тому, наведене, враховуючи встановлені фактичні обставини у провадженні, котрі відображені у п. ІІ вироку, вказують на відсутність передумов вважати, що допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого.
Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмови у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.
Дане повторне звернення з угодою, у порядку абз. 2 ч. 8 ст. 474 КПК в редакції Закону №4033-IX від 29.10.2024 з здійснено у порядку передбаченому КПК з усуненням підстав, враховуючи пояснення ОСОБА_5 , на основі яких суд відмовив у затвердженні угоди від 07 жовтня 2024 року.
Таким чином, встановлено, що умови угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
Водночас, щодо питання покладення обов'язків із числа регламентованих ст. 76 КК України та визначення строку випробування у порядку ст. 75 того ж Кодексу, то Суд враховує, що положеннями ст. 75 КК передбачено, що рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Зокрема, такий іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Наведене узгоджується, хоча і не з тотожною, однак близькою за змістом позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к. Також, Суд враховує і думку ККС у справі № 161/8590/19 (постанова від 26 лютого 2020 року), що визначення судом першої інстанції тривалості іспитового строку в межах, визначених ст. 75 КК, само по собі не може свідчити про призначення покарання більш суворого ніж узгоджено сторонами угоди.
Отже, питання визначення тривалості іспитового строку, який необхідно застосувати до підозрюваного/обвинуваченого, зокрема у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, за цих умов, дискреційні повноваження суду з одного боку та відмова обвинуваченого від права на апеляційне оскарження, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК, з іншого боку, становлять передбачувані наслідки укладення угоди про визнання винуватості, з якими обвинувачений добровільно погодився.
В цій справі саме такий випадок (затвердження угоди у якій сторонами узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також погоджено звільнення від його відбування з випробуванням).
Тому, Суд визначає самостійно тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченої, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє та вважає за необхідне визначити іспитовий строк у 2 роки із покладенням обов'язків регламентованих п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КПК України.
VІІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом
Долю речових доказів вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Іспитовий строк обчислюється, згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, з моменту проголошення вироку суду.
VІІІ. Висновок
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 1 ст. 475 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням викладеного у п. ІІ - VІ цього вироку Суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
На підставі викладеного та керуючись статтями 369-371, 373-374, 376, 468-469, 472, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
затвердити угоду про визнання винуватості укладену 31 січня 2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19 вересня 2024 року за № 22024101110000995.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислюється, в силу ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, з моменту проголошення цього вироку.
Речові докази: мобільний телефон марки «Moto e13» повернути ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. 473 КПК України до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити сторонам.
С у д д я ОСОБА_1