Справа №:754/11441/24
Провадження №: 1-кс/755/107/25
"03" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, установив :
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_3 звернувся з даною скаргою, в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, на бездіяльність прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання від нього заяви про вчинення кримінального правопорушення поданої в інтересах довірителя в строки визначені ст. 214 КПК України.
ІІ. Позиція сторін
Сторони у судове засідання не з'явилися, зокрема ОСОБА_3 подав заяві від 02 лютого 2025 року про розгляд скарги у його відсутність.
Тому слідчий суддя беручи до уваги положення ст. 22, 26 КПК в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, перейти до розгляду скарги по суті у їх відсутність.
ІІІ. Процедура
14 cерпня 2024 року ОСОБА_3 подав цю скаргу до Деснянського районного суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року провадження за скаргою направлено до Дніпровського районного суду міста Києва для розгляду.
ІV. Стислий виклад з'ясованих обставин
Суб'єктом оскарження було отримано від особи, яка подала скаргу заяву про вчинення кримінального правопорушення від 09 серпня 2023 року.
В заяві вказувалось, що, відповідно до Указу Президента України від 19 серпня 1997 року №856/97 ОСОБА_4 призначено суддею Ватутінського районного суду міста Києва строком на 5 років та потім переведено до Деснянського районного суду міста Києва.
5-річний строк повноважень судді закінчився 19 серпня 2002 року. Однак, відповідно до постанови Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-ІV її обрано на посаду судді безстроково.
Таке обрання заявник вважає незаконним, оскільки ухвалення рішення про нього (обрання) відбулося до закінчення п'ятирічного строку повноважень, визначеного Указом Президента України від 19 серпня 1997 року №856/97.
Суддя ОСОБА_4 , як уважає заявник, не могла не усвідомлювати протиправний характер таких дій щодо обрання, тому вбачається у неї ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.
Дані про унесення відомостей щодо обставин відображених у зверненні до ЄРДР, на час розгляду скарги слідчим суддю, не установлені.
V. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 214. Початок досудового розслідування
1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення […], зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування […].
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: […] 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, […]; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність
Стаття 303. […] бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
1. […] : 1) бездіяльність […], яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, […], - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, […]
Стаття 307. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на […] бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування
2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги […] може бути про: […] 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
VІ. Оцінка слідчого судді
Після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий, прокурор, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР (див. постанову Верховного суду від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18).
Водночас, положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно, у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий судя, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18, з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З урахуванням того, що, як зауважив Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 373/18/23, законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України, а тому системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.
Разом з цим, дійсною є і необхідність попередньої оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Позаяк, у випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зокрема, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин (див. постанову ВС від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18).
Таким чином, Суд, виходячи з вказаного, констатує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Щодо позиції ВССУ в частині умов застосування норм ст. 214 КПК, викладеної у листі від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», то Суд зауважує, що в постанові від 3 лютого 2022 року в справі № 755/11024/20 Верховний Суд у т.ч. звернув увагу, що роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань кримінального права та інтерпретаційні норми, які містяться в постановах ВСУ, не є джерелом кримінального права. Разом з тим, змінами, внесеними до Кримінального процесуального кодексу України та змінами від 3 жовтня 2017 року до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, введені нові механізми єдності правових позицій та застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, врахування іншими судами при застосуванні таких норм права висновків, які викладені в рішеннях палат Верховного Суду, Об'єднаної палати та Великої Палати, тому посилання на Постанови Пленуму Верховного Суду України є неправильним, тим самим в ключі наведеного судом в цій справі сприймаються і з 09 лютого 2022 року (дати оприлюднення в ЄДРСР висловленої позиції ВС з указаного питання в справі № 755/11024/20) й дані у наведеному листі, позаяк наявна позиція ВС щодо тлумачення норм ст. 214 КПК України.
З цих підстав Суд відхиляє доводи ОСОБА_3 щодо: (1) необхідності перевірки слідчим суддею дій (бездіяльності) уповноважених осіб щодо невнесення відомостей до ЄРДР виключно на предмет дотримання ними строків вирішення заяви; (2) помилковості доводів щодо імперативності норми про слушність унесення даних в Реєстр без необхідності здійснення попередньої оцінки (аналізу) слідчим суддею заяви про кримінальне правопорушення.
Тому, забезпечуючи попередню оцінку вказаного характеру слідчий суддя вбачає слушним вказати таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.
Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.
Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Окрім цього, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань мають бути внесені відомості щодо обставин, наведених заявником, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, як уже відмічалося з вказівкою на відповідні правові позиції ВС у п. VІ цієї ухали, підставами вважати заяву чи повідомлення саме зверненням про злочин є наявність у таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування інформації, що підтверджує реальність конкретної події діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В цій ситуації під час оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчим суддею здійснено попередню оцінку (аналізу) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення інформації про кримінальне правопорушення та установлено, що наведені у зверненні обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення.
Так, заява описує ситуацію, яка, на думку її автора, містить ознаки кримінального правопорушення. Проте, важливо визначити, чи дійсно дії, про які йдеться, підпадають під відповідні статті Кримінального кодексу України.
У заяві вказані ст. 364, 366 КК, позаяк заявник вважає, що суддя була призначена безстроково з порушенням порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Водночас, в цьому випадку, для ст. 364 КК вагомим є те, що ВС в п. 32, 33, 34 постанови від 08 липня 2024 року в справі № 761/32259/16-к вказує, що якщо розглядати статтю 364 КК у сукупності з вимогами ратифікованих міжнародних договорів та метою, яку ставив перед собою законодавець, формулюючи її положення, слід дійти висновку, що інтереси служби в цій статті можуть бути виведені лише з вимог законодавства, яке регулює відповідну сферу діяльності, і значення виразу «всупереч інтересам служби» в статті 364 КК співпадає зі значенням виразу «є порушенням законодавства» в статті 19 Конвенції ООН проти корупції.
Інша інтерпретація «інтересів служби» залишає невиправдано широкий простір для довільного тлумаченням цих інтересів виходячи з суб'єктивної уяви тих чи інших суб'єктів про їх дійсний зміст, і створює ситуацію, коли особа змушена гадати, під страхом покарання, чи заборонена її поведінка, та стає вразливою до надмірно широкого розсуду влади.
Таким чином, перед тим як перейти до аналізу інших елементів складу службового зловживання, має бути вирішене питання, чи становили інкриміновані дії або бездіяльність порушення законодавства.
Для цього необхідно детально дослідити регулювання відповідної сфери діяльності, у тому числі визначення повноваження відповідної службової особи, умови їх використання та межі розсуду, правила і процедури прийняття рішень і здійснення діяльності, а також встановлене законодавством розмежування повноважень між органами державної влади та/або місцевого самоврядування, правила і процедури взаємодії між різними суб'єктами, дотичними до діяльності.
ОСОБА_4 обрана (призначена) безстроково на підставі постанови Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-ІV.
З постанови слідує (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-15#Text), що при її прийнятті Верховна Рада України керувалася пунктом 27 статті 85, частиною першою статті 128 Конституції України.
Таким чином, регулювання відповідної сфери діяльності, у тому числі визначення повноваження відповідної службової особи, умови їх використання та межі розсуду, правила і процедури прийняття рішень і здійснення діяльності, а також встановлене законодавством розмежування повноважень між органами державної влади, правила і процедури взаємодії між різними суб'єктами, дотичними до діяльності, вказує на відсутність опису службового зловживання саме з боку судді в заяві про злочин.
Щодо ст. 366 КК, то нею передбачена кримінальна відповідальність за службове підроблення. Тобто, йдеться про складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Однак, постанова Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-ІV (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-15#Text), вказаним критеріям не відповідає, позаяк у заяві не описується характер даних, котрі в ній є завідомо неправдивими, або ж яке інше підроблення містить така постанова.
Тому, враховуючи вказане, слідчий суддя вважає, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві про кримінальне правопорушення не зазначив конкретні обставини об'єктивної сторони можливого кримінального правопорушення за ст. 364, 366 КК України.
При цьому, оскільки відсутні дані, які б достовірно свідчили про наявність події злочину відповідно до ст. 11 КК України, це вказує на відсутність підстав вважати, що вчинено бездіяльність, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість доводів скарги, то ж в її задоволенні необхідно відмовити.
VІІ. Висновок
За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає її необґрунтованою.
З цих підстав скарга не підлягає задоволенню.
Тому, керуючись статтями 214, 303-307, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :
відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, оскільки Верховний Суд в постанові від 05 листопада 2020 року в справі № 757/2094/20-к вказав, що зі змісту рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) вбачається, що воно ухвалене з метою забезпечення конституційного права на судовий захист особи, яка звертається до уповноважених державних органів із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а тому виходячи з аналізу положень цього рішення апеляційному оскарженню підлягає саме ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення особи про кримінальне правопорушення, однак з урахуванням того, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №5-16кс16 від 24 березня 2016 року, на особу, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з її викликом, але без її участі, приписи норми ч. 3 ст. 395 КПК України не поширюються, й така особа має дотримуватись загального правила апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України.
Визначити час проголошення повного тексту - 15:40 год. 07 лютого 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_5