Номер провадження 2/754/1014/25
Справа №754/13945/24
Іменем України
(заочне)
10 лютого 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 43760,05 грн,
Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до Суду з вимогою стягнути з Відповідачки 43760,05 грн заборгованості за двома кредитними договорами, права вимоги за якими він отримав від ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС".
За твердженням Позивача, за першим договором (№3812618 від 01.09.2021) Відповідачка отримала від 4000,00 грн кредиту та лише частково виконала зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість за основним боргом (3686,00 грн), відсотками (25848,05 грн) та комісією (760,00 грн).
За другим договором (№ 3143016785-119598 від 11.09.2021) Відповідачка отримала у 2000,00 грн кредиту та не виконала зобов'язань щодо його повернення, що призвело до виникнення заборгованості за основним боргом (2000,00 грн) та відсотками (11466,00 грн).
Загальна сума заборгованості за обома договорами, за розрахунками Позивача, становить 43760,05 грн, з яких: 5686,00 грн - основний борг, 37314,05 грн - нараховані відсотки та 760,00 грн - заборгованість за комісіями.
Відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.
Суд вирішив справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановив заочне рішення), оскільки: 1) Відповідачка належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) Відповідачка повторно не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин; 3) Відповідачка не подала відзив; 4) Позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина четверта статті 223, частини першої, другої статті 280 ЦПК України).
При цьому, Суд вжив усіх необхідних заходів для належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи. Зокрема, Відповідачка був повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на адресу місця проживання, зареєстровану у встановленому законом порядку (і Відповідачка не повідомляла про зміну адреси). Поштові відправлення поверталися з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, що є доказом належного повідомлення (частина п'ята статті 272 ЦПК України).
Додатково Суд надсилав повідомлення на відомі номер телефону та електронну поштову адресу, надані Відповідачкою фінансовій установі з метою забезпечення її права бути обізнано про розгляд справи. Інші засоби зв'язку Суду не відомі.
Суд відхилив клопотання Позивача про відкладення розгляду справи від 06.02.2025, оскільки вирішив, що у матеріалах справи достатньо доказів для ухвалення рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
Щодо заборгованості за кредитом, наданим TOB "Мілоан"
01 вересня 2021 року TOB "Мілоан" перерахувало Відповідачці кошти в сумі 4000,00 грн (платіжне доручення N 55195812 від 01 вересня 2021 року).
Ці кошти були перераховані на виконання договору про споживчий кредит N 3812618 від 01 вересня 2021 року, укладеного між TOB "Мілоан" та Відповідачкою в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
У цій справі за умовами кредитного договору Відповідачка (Позичальник) зобов'язана була повернути кошти TOB "Мілоан" (Кредитодавцю) протягом 15 днів з 01.09.2021 (строк кредитування), тобто 16.09.2021 (пункти 1.3, 1.4).
Проте Відповідачка не повернула суму кредиту у встановлений строк.
Вона здійснила лише 2 платежі у сумі 120,00 грн (17.09.2021), 194,00 грн (20.09.2021), загалом 314,00 грн.
Таким чином, Суд встановив, що її заборгованість за кредитним договором становить 3 686,00 грн (4000 - 314).
Відповідачка за умовами кредитного договору мала обов?язок сплатити комісію за надання кредиту: 760,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту (пункт 1.5.1), проценти за користування кредитом: 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2), а також проценти за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6).
Відповідно до розрахунку Кредитодавця (відомості про щоденні нарахування та погашення) нарахував наступний розмір процентів за користування кредитом: 1500,00 грн за період з 01.09.2021 по 16.09.2021 (реальна річна процентна ставка становить 5409,714%), що зафіксовано і в графіку платежу (додаток № 1 до договору).
Відповідач сплатив 2 платежі: 17.09.2021 - 246,00 грн та 20.09.2021 - 100 грн. Всього 346 грн.
Отже, за період з 01.09.2021 по 16.09.2021 Відповідачка має заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1154 грн (1500-246-100).
Водночас, Суд здійснивши аналіз відомостей про щоденні нарахування та погашення, з?ясував, що крім процентів в межах строку кредитування (пункт 1.3 до 16.09.2021) Кредитодавець також нарахував проценти за користування кредитом до 25.11.2021 року з посиланням на пункт 1.6 та пункт 2.3.1.2 договору.
У розрахунку станом на 10.01.2023 Кредитодавець зазначив, що станом на 15.12.2021 заборгованість за відсотками становить 12762,75 грн, а заборгованість станом 10.01.2023 - 13086,00 грн.
Позивач у позові ніяк не обґрунтував та не пояснив правові підстави для нарахування процентів після спливу строку кредитування, тобто після 16.09.2021.
Суд дослідив кредитний договір і встановив, що пункт 1.6 цього договору визначає, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Суд також встановив, що у пункті 2.3.1.2 кредитного договору сторони домовилися, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищує 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (пункт 2.3.1.2 договору).
Разом з цим, у пункті 2.3.2 кредитного договору сторони також визначили, що Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у:
а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;
б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору.
Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно з пунктом 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений пунктом 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи.
Позивач не надав Суду оновленого графіка платежів, тому Суд виходить з умов кредитного договору, за змістом якого загальний строк автоматичної пролонгації на стандартних умовах не може перевищувати 60 днів.
Враховуючи, що строк кредитування закінчився 16 вересня 2021 року, і Відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо повернення коштів у цей строк, Кредитодавець мав право нарахувати відсотки за користування кредитом протягом періоду дії договору (з 1 вересня 2021 року по 16 вересня 2021 року) та протягом 60 днів, що настали після цієї дати, відповідно до умов пролонгації.
Тому, керуючись пунктами 1.6 та 2.3.1.2 кредитного договору, Кредитодавець з 17.09.2021 обґрунтовано нарахував проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом - 184,30 грн на день, що загалом становить 11 058 грн (за період 17.09.2021 - 17.11.2021).
Натомість після спливу визначеного договором строку кредитування та строку автоматичної пролонгації, тобто після 16.11.2021, Кредитодавець нарахував проценти безпідставно, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, пункт 8.38 постанови 18 березня 2020 у справі № 902/417/18).
Підсумовуючи викладене, Суд виснував, що за договором про споживчий кредит загальна сума заборгованості відповідача, яка визнається обґрунтованою, становить 16 668,00 грн, що складається з:
(1) 3 686,00 грн - основна сума боргу;
(2) 1154,00 грн -відсотки за користування кредитом з 01.09.2021 по 16.09.2021 (в межах строку кредитування);
(3) 11 058,00 грн - відсотки за користування кредитом з 17.09.2021 по 17.11.2021 (під час 60-денної пролонгації).
(4) 760,00 грн - комісії за надання кредиту (19% від суми кредиту).
Вимога Позивача про стягнення відсотків у розмірі 13636,05 грн (25848,05 - 11 058,00 - 1154,00), що нараховані після 17.11.2021, не відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України в аспекті періоду нарахування процентів за користування кредитом. Тому в цій частині позову слід відмовити.
Щодо заборгованості за позикою, наданою TOB "ФК "Інкасо Фінанс"
11.09.2021 ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс" перерахувало відповідачеві 2000,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ "ПриватБанк" (довідка Банку від 21.01.2015 N220.1.0.0.077- 250114/2030-БТ, виписка по рахунку N? НОМЕР_1 за період з 11.09.2021 по 15.09.2021).
Ці кошти були перераховані на виконання договору позики № 3143016785-119598 "Проста позика" від 11.092021, що був укладений шляхом заповнення Відповідачкою заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки.
Відповідачка мала обов'язок повернути кредит протягом 14 діб, до 25.09.2021 включно (пункт 2.3 договору) та сплатити за цей період користуванні кредитом проценти в сумі 526 грн (графік розрахунків, пункт 2.5 договору). Реальна річна процентна за цей період ставка становить 53978.746%.
Відповідачка не повернула кредит протягом 14 діб, тому має сплатити проценти в сумі 546 грн.
Сторони договору позики також домовились, що після закінчення строку дії договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, на всю суму боргу та встановлюються у розмірі 1404 % річних та підлягають сплаті не пізніше дня, що слідує за днем відправлення відповідної Вимоги Позикодавця Позичальнику засобами ITC та/чи на адресу електронної пошти Позичальника (пункт 9.6).
Отже пунктом 9.6 договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору можуть бути нараховані проценти за користування кредитом.
Суд встановив, що Позивач нараховує відсотки станом на 10.01.2023.
За його розрахунком за цей період заборгованість Відповідачки становить 13466 грн (в тому числі 8580 грн - за період 30.09.2021- 17.01.2022 (110 днів), 2886 грн за період 18.01.2022- 23.02.2022 (37 днів), виходячи зі ставки 3,9% денних).
Позивач у позові не пояснив, яким чином визначив розмір процентів - 3,9% денних за вказаний вище період користування кредитом.
Суд виходить з того, що у договорі сторони погодили 1 404 % річних, що становить 3,85 % у день (пункт 9.6).
Суд ураховує, що за практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18))) за наявності виняткових обставин Суд має право зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості.
Суд бере до уваги, що чинне законодавство не обмежує право сторін вільно визначати умови договору, в тому числі розмір процентів за користування позикою, крім випадків, прямо передбачених законом. Зокрема, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга та третя статті 13 ЦК України).
Суд встановив, що визначений у договорі розмір відсотків річних істотно перевищує розмір, визначений в частині другій статті 625 ЦК України, тобто в 468 раз.
За висновком Суду встановлений договором розмір відсотків річних є непропорційно завищеним. Таке надмірне нарахування відсотків не має жодного економічно обґрунтованого пояснення та є очевидно несправедливим щодо Позичальника, який хоча добровільно уклав договір позику, але все одно залишається вразливою стороною у спірних правовідносинах.
Встановлення непомірно високих відсотків, що значно перевищують суму основного боргу, свідчить про недобросовісну поведінку Позикодавця та порушення принципів добросовісності та справедливості у договірних відносинах.
Суд, захищаючи права Позичальника, як вразливої сторони правовідносин, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків річних до рівня 1,158% в день, що становить 422,67% річних (1,158% * 365) і є середньою річною ставкою за мікрокредитами відповідно до статистики Мінфінуhttps://index.minfin.com.ua/ua/banks/credit/micro/.
З цих підстав Суд зменшує розмір процентів до 5404,52 грн (2000*422.67/100/365*147) за заявлений Позивачем період з 30.09.2021 - 23.02.2022.
Підсумовуючи викладене, Суд виснував, що за договором позики загальна сума заборгованості Відповідачки, яка визнається обґрунтованою, становить 7950,52 грн, що складається з:
(1) 2000,00 грн - основна сума боргу;
(2) 546,00 грн - проценти за користування кредитом протягом перших 14 днів згідно з пунктом 2.5 договору.
(3) 5404,52 грн - проценти за користування кредитом після закінчення строку дії договору (з 30.09.2021 - 23.02.2022), нараховані на основі зменшеної судом річної процентної ставки до 422,67% (замість заявлених позивачем 1404%).
Щодо права вимоги позивача
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
Позивач набув права вимоги до Відповідачки за договорами позики та споживчого кредиту, що є предметом спору у цій справі, на підставі договорів про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги №18-01/22 від 18.01.2022, №10-03/2023 від 10.03.2023, №15-12/2021 від 15.12.2021 та №10-01/2023 від 10.01.2023, що були укладені з Первісними кредиторами.
Розподіл судових витрат між сторонами
Щодо судового збору
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Суд задовольнив позов частково, стягнув 24 618,52 грн, що становить 56,25% (24 618,52 грн / 43760,05 грн*100% ), від заявленої суми, тому на Відповідачку покладається судовий збір у сумі 1703,25 грн (3028,00 грн * 56,25%).
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року;
- прайс лист АО "Лігал Ассістанс" затверджений Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023;
- ЗАЯВКА на надання юридичної допомоги № 85 від 05.07.2024 на суму 13 000,00 грн
- витяг з акту №2 від 05.09.2024 про надання юридичної допомоги на суму 13000,00 грн, в тому числі надання усної консультація з вивченням документів - 4000,00 грн (2 година); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9 000 грн (3 години).
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Відповідачка не заперечує проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також воно не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас у частині дев'ятій статті 139 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін ( постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункту 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови)
У цій справі, Суд виснував про наявність підстав для зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 13 000 грн до 5 000 грн. Визначальними факторами стали критерії реальності, необхідності та розумності витрат, встановлені частиною четвертою статті 137 та частиною третьої статті 141 ЦПК України, і враховані у контексті конкретних обставин справи, її незначної складності. Суд врахував обсяг фактично виконаних робіт адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", зокрема, складання позовної заяви.
Суд визнав недостатньо обґрунтованим факт надання такої окремої послуги, як усна консультація з вивченням документів, зважаючи на позовна заява має типовий (шаблонний) характер для багатьох справ щодо боржників ТОВ "Коллект Центр".
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 43760,05 грн задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок З, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) загальну суму заборгованості 24 618,52 грн (в тому числі за договором про споживчий кредит N? 3812618 від 01.09.2021 - 16 668,00 грн, суму заборгованості за договором позики № 3143016785-119598 "Проста позика" від 11.092021 - 7950,52 грн).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок З, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати в сумі 6703,25 грн (зокрема: судовий збір - 1703,25 грн та витрати на професійну правову допомогу - 5000,00 грн).
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 10 лютого 2025 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО