Номер провадження 2/754/262/25
Справа №754/7733/24
Іменем України
30 січня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.,
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
представників позивачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
представниці відповідачки ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини,
Зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_5 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, в якій просить встановити додатковий строк у 2 місяці на прийняття спадщини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина на 3/5 квартири АДРЕСА_1 . 19 листопада 2020 року сплинув строк на прийняття спадщини.
02 листопада 2020 року о 12:20 ОСОБА_5 була затримана уповноваженою службовою особою Національної поліції України та до неї було застосовано відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року запобіжний захід у виді тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва позивачка була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, а строк відбування покарання обраховується з 02 листопада 2020 року. Зазначений вирок станом на день звернення з даним позовом до суду не набрав законної сили.
У квітні 2024 року позивачка скористалась послугами адвоката, який надав їй консультацію, стосовно того, що вона має право звернутись до суду з позовом про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини. Попередньо позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори. 23 квітня 2024 року державний нотаріус П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори листом № 1907/01-16-2024 повідомив її про те, що на день смерті спадкодавця вона не була зареєстрована разом зі спадкодавцем, а тому пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини.
Станом на день подання даної позовної заяви, відповідно до даних інформаційної довідки 379358993 від 20 травня 2024 року 2024 року, 3/5 квартири АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 10-611, виданий 27.07.2023, видавник: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Козак Наталія Анатоліївна.
Позивачка стверджує, що має право на встановлення додаткового строку на прийняття спадщини, оскільки за 15 днів до спливу строку на прийняття спадщини за померлим ОСОБА_6 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона була затримана в порядку Кримінального процесуального кодексу України, до неї було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку з чим вона знаходилась у Київському слідчому ізоляторі, що об'єктивно перешкоджало їй у своєчасному зверненні із заявою про прийняття спадщини на підставі ст. 1272 ЦК України. Крім того, слід врахувати ту обставину, що своєчасному поданню заяви про прийняття спадщини перешкоджав карантин, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 та невжитття нотаріусом всіх достатніх заходів для повідомлення позивачки як спадкоємиці про відкриття спадщини.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивачки вказує, що строк на прийняття спадщини охоплювався встановленим Кабінетом Міністрів України карантином. Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в час, коли було встановлено жорсткі карантинні обмеження.
Вирок, на який посилається відповідач, кваліфікований не за ст. 115 КК України, а за іншою кваліфікацією - ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, причому даний вирок не набрав законної сили, оскільки позивач подала апеляційну скаргу на цей вирок. Відповідно, відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 1224 ЦК України, які б унеможливили спадкування позивачкою.
Позиція сторони відповідача
Представниця відповідачки просить суд у позові відмовити повністю, зазначаючи, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана 18.08.2004 ОСОБА_6 (спадкодавець), ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_7 (син спадкодавця та відповідача).
Позивачка з 2004 року почала проживати окремо від відповідача, покійного батька - ОСОБА_8 та її брата ОСОБА_7 . Ще у 2004 році ОСОБА_9 (спадкодавець), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_10 (син спадкодавця та відповідача), ОСОБА_5 продали належну їм квартиру АДРЕСА_2 . Від продажу квартири по АДРЕСА_3 позивачка отримала від ОСОБА_6 (спадкодавець), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_7 (син спадкодавця та відповідача) грошові кошти у сумі 12000 доларів США.
Позивачка за життя батька - ОСОБА_6 вчиняла щодо нього, матері та рідного брата ганебну поведінку, абсолютно не піклувалась за батьком, не цікавилась ані його здоров'ям, ані його життям. Поведінка позивачки завжди була агресивною щодо батьків та брата. Відповідачка повідомила позивачці про смерть ОСОБА_8 та повідомила про місце, день та час похорону. Відповідачка з метою вшанування і прощання зі своїм чоловіком та батьком дітей, замовила за своєю ініціативою від доньки ритуальний вінок. Позивачка, знаючи про смерть свого рідного батька, не прийшла на похорон та не приймала жодної участі матеріально та морально. Позивачка на похорон батька не прийшла, свою матір залишила саму в скорботі, до нотаріуса не прийшла. Позивачка 01.11.2020 здійснила замах на життя відповідачки та свого рідного брата.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у справі №754/3197/21 ОСОБА_5 визнано винуватою у вчинені кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Представник відповідачки вказує, що позивачка не наводить підстави її затримання. У рамках вказаного кримінального провадження відповідачка та її син ОСОБА_12 є потерпілими особами. 09.02.2022 за наслідками трагедії втрати батька ОСОБА_6 та за наслідками кримінального правопорушення з боку позивачки та її співучасників, син відповідачки - ОСОБА_7 на 41 році свого життя помер.
Представниця відповідачки вказує, що як слідує із заяви від позивачки про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 за законом від 23.04.2024, адресованої до державного нотаріуса П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, яка була долучена позивачкою до позовної заяви та наявна у матеріалах спадкової справи, позивачка звернулася до нотаріуса, вже перебуваючи в Київському слідчому ізоляторі №13. Наведене свідчить про те, що у позивачки не було перешкод для звернення до нотаріуса у строк, який передбачено законом для прийняття спадщини.
Представниця відповідачки стверджує, що позивачка у справі не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для її прийняття. А наведені нею причини пропуску цього строку не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій, пов'язаних із прийняттям спадщини.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Витребувано у П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою подано до суду копію спадкової справи № 529/2020. Також представник третьої особи просив суд проводити розгляд справи без участі представника П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, а стороною позивача - відповідь на відзив.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті судом допитано свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
У судовому засіданні представники позивачки підтримали позовні вимоги, відповідачка та її представниця заперечували щодо задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.05.2020.
ОСОБА_6 належала 5/10 (=1/2) частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.08.2004.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 (дружина померлого) та ОСОБА_7 (син померлого) звернулися П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , на підставі яких було заведено спадкову справу № 529/2020.
15.12.2020 державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Наталією Анатоліївною видано ОСОБА_3 та ОСОБА_7 кожному свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/2 частці спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до інформаційної довідки № 379358993 від 20 травня 2024 року, відповіді № 792870 від 18.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 7/20 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.07.2023, номер 10-611, видавник: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Козак Наталія Анатоліївна; а 5/20 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2020, номер 10-584, видавник: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Козак Наталія Анатоліївна.
ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 31.05.1979.
Згідно з листом Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 08.05.2024 відповідно до облікових даних картотеки Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 утримується в установі з 04.11.2020 та по теперішній час (08.05.2024). ОСОБА_5 була заарештована 02.11.2020 Деснянським УП ГУНП у м. Києві за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.11.2020 щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у справі № 754/3197/21 ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою. Стягнуто солідарно, в т.ч. і з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 , у відшкодування заподіяної моральної шкоди 100 000,00 грн. Цивільний позов ОСОБА_7 залишено без розгляду.
На час ухвалення судом рішення у цій справі вказаний вирок суду не набрав законної сили.
У квітні 2024 року ОСОБА_5 звернулася до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
У листі від 23.04.2024 державного нотаріуса П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Наталії Анатоліївни у відповідь на заяву ОСОБА_5 вказується, що на день смерті спадкодавця вона не була зареєстрована з ОСОБА_6 за однією адресою, та заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця не подавала. Враховуючи викладене та наявність в матеріалах спадкової справи заяв про прийняття спадщини від інших спадкоємців першої черги, а також відсутність їх відмови від спадщини на ім'я позивачки, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора довела до відома ОСОБА_5 , що після спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця, вона є особою, яка не прийняла спадщину на майно померлого, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , та спадщина була видана спадкоємцям першої черги, які її прийняли.
Свідок ОСОБА_14 , яка є тіткою позивачки, у судовому засіданні показала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 їй повідомили з лікарні, що помер її чоловік, але згодом з'ясувалося, що помер ОСОБА_6 . З телефонної розмови з відповідачкою їй стало відомо, що 19 травня 2020 року позивачка приїжджала до відповідачки додому та дізналася про смерть батька, а 20 травня 2020 року позивачку чекали на похороні батька, але вона не прийшла. 01 листопада 2020 року відповідачка повідомила, що позивачка її побила та вимагала свій спадок. Свідок вказує, що до смерті батька у сторін були погані стосунки, а в період з 19 травня 2020 року по 01 листопада 2020 року позивачка до відповідачки не приїжджала.
Свідок ОСОБА_13 , яка є подругою та кумою позивачки, у судовому засіданні показала, що про арешт ОСОБА_5 їй повідомив співмешканець позивачки приблизно через тиждень після затримання. Свідок забрала дітей позивачки до себе, але повнолітній син повернувся до Києва, а на дочку згодом оформила опіку. Після затримання майже щодня спілкувалися з позивачкою телефоном, коли остання перебувала в СІЗО. Позивачка розповідала їй, що приходила до матері, аби отримати компенсацію за моральні травми дитинства та отримати свою частину спадку. Також позивачка повідомила, що не хотіла йти на похорон батька, бачити там родичів, а з батьком вона була духовно.
Норми права та мотиви суду
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивачка є спадкоємицею першої черги на спадкування за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , оскільки є дочкою спадкодавця.
Позивачка знала про смерть батька, що підтверджується показаннями свідків у цій справі, а також показаннями самої позивачки, викладеними у вироку Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року у справі № 754/3197/21.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадщина щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , а шестимісячний строк для її прийняття сплив 19.11.2020.
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18.
ОСОБА_5 була заарештована 02.11.2020 Деснянським УП ГУНП у м. Києві за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України та з 02.11.2020 перебуває у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Позивачка стверджує, що вона не змогла вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки була затримана в порядку Кримінального процесуального кодексу України, та до неї було застосовано запобіжний заклад у виді тримання під вартою, крім того, вказує, що перешкоджав карантин, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211. Також позивачка вказує на невжитття нотаріусом всіх достатніх заходів для повідомлення її як спадкоємиці про відкриття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 викладено висновок, що «після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.
У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.
Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна зокрема про прийняття спадщини.
У період перебування в місцях позбавлення волі позивачка мала можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2051/16-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 653/289/16-ц, від 25 лютого 2021 року у справі № 712/4362/18, від 30 квітня 2024 року у справі № 183/6934/20.
Таким чином особа, яка бажає прийняти спадщину може особисто або засобами поштового зв'язку звернутися до нотаріуса з відповідною заявою.
Натомість, позивачка вказаних дій не вчинила протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а звернулася з відповідною заявою із Державної установи «Київський слідчий ізолятор» до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори лише у квітні 2024 року, тобто через три роки та одинадцять місяців від дня смерті спадкодавця, будучи обізнаною про відкриття спадщини.
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, наведеними правилами передбачено обов'язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Наведені правила не передбачають для нотаріуса обов'язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим. Так само за чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку й обов'язок роз'яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.
Водночас, позивачка, знаючи про смерть батька, будучи спадкоємицею першої черги спадкування за законом, яка не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та маючи на меті реалізувати свої спадкові права, мала обов'язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк як спадкоємець першої черги за законом. Тож за наведених обставин невчинення нотаріусом певних дій стосовно позивача саме собою не створило перешкоди позивачці у прийнятті спадщини та не унеможливлювало подання нею заяви про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.
Як на підставу, яка заважала позивачці звернутися із заявою про прийняття спадщини раніше, зокрема із Державної установи «Київський слідчий ізолятор», стороною позивача зазначається необізнаність позивачки про процедуру прийняття спадщини, однак юридична необізнаність позивача щодо необхідних дій для прийняття спадщини не може вважатися поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Водночас, поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19), на яку вказує представник позивачки, не перешкоджало ОСОБА_5 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв'язку, якими вона могла скористатися також під час тримання під вартою.
Подібні висновки суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Коли особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця), виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Позивачка не довела, що існували обставини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття нею спадщини, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивачку.
Керуючись ст. 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_4 (ДУ «Київський слідчий ізолятор»).
Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа - П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, місце знаходження: код ЄДРПОУ 24377382, м. Київ, вул. Закревського, 47.
Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2025 року.
Суддя Деснянського районного
суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК