Справа № 752/16277/24
Провадження № 6/752/54/25
Іменем України
30 січня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Крушельницької Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою, в якій просить суд визнати виконавчий лист, виданий 02.10.2015 Голосіївським районним судом м. Києва у справі №2-4149/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення, боргу таким, що не підлягає виконанню. Просив зупинити виконання за вказаним виконавчим листом до завершення розгляду заяви.
Заява мотивована тим, що ухвалою від 21.10.2010 Голосіївським районним судом м. Києва було затверджено мирову угоду у справі №2-4149/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Провадження у справі закрито. Вищевказане судове рішення набрало законної сили 27.10.2010. Втім, 02.10.2015 Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі №2-4149/10, де в графі дата набрання рішенням законної сили вказано 31.03.2015, та строк пред'явлення до виконання до 31.03.2016. Отже, виконавчий лист було видано з помилками - поза межами строку пред'явлення його до виконання, де виконавцем було відкрито виконавче провадження та вчинялись виконавчі дії. У подальшому, 23.06.2017 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було внесено виправлення у виконавчий лист, зазначено дату набрання рішенням законної сили 27.10.2010, а строк пред'явлення виконавчого листа - до виконання 27.10.2011. З огляду на викладене заявник вважає, що є всі правові підстави для визнання вищезазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У запереченнях проти заяви ОСОБА_1 представник стягувача адвокат Васильєва Т.С. просила застосувати позовну давність та відмовити в її задоволенні, цитуючи ст. ст. 175, 265 ЦПК України, ст. 256 ЦК України, Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 01.01.2004. Вказала, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2010 ані за своїм змістом, ані за своєю суттю не є рішенням суду. Вказаною ухвалою суду затверджено порядок та строки виконання боржником мирової угоди, на яку погодився стягувач. Зазначена ухвала не відносилася до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а тому твердження заявника про те, що рішення суду у справі №2-4149/10 набрало законної сили 27.10.2010 є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи. Крім цього, ухвала від 21.10.2010 не містить обов'язкових складових виконавчого документа та не може бути такою, до якої застосовуються законодавчі норми щодо початку обрахунку строку пред'явлення на примусове виконання з дати винесення такої ухвали. Крім цього, посилаючись на норми ст. 256 ЦПК України представник вказала, що заявником пропущено строки давності звернення до суду з даною заявою, оскільки виконавче провадження відкрито 20.10.2015, а із заявою до суду ОСОБА_1 звернувся 17.07.2024, про існування виконавчого провадження йому було відомо, оскільки він неодноразово оскаржувалися дії та бездіяльність виконавчої служби.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, про розгляд заяви повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заінтересованій особі ОСОБА_2 про судовий розгляд було повідомлено на електронну адресу, зазначену його представником у запереченні проти заяву. Від заявника та представника Голосіївського ВДВС у м. Києві надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник виконавчої служби в заяві зазначив, що вимоги ОСОБА_1 категорично не підтримує, подав копії матеріалів виконавчого провадження №49079875.
Зважаючи, що сторони по справі не з'явились в судове засідання, суд у відповідності до частини другої статті 247, частини третьої статті 432 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали заяви, копії виконавчого провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 19.12.2019 по справі №520/11429/17, колегія суддів визначила, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського апеляційного суду перебувала апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року у цивільній справі № 752/1182/24 за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності в.о. начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року у справі 752/1182/24 залишено без змін ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності в.о. начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
При розгляді справи № 752/1182/24 судом апеляційної інстанції у постанові від 01 травня 2024 року встановлено, що:
«ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року, постановленою у справі № 2-4149/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі.
02.10.2015 року Голосіївським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист щодо примусового виконання ухвали суду, якою було затверджено мирову угоду.
У вказаному виконавчому листі у графі "Рішення, вирок набрали законної сили" судом було вказано дату - 31.03.2015 року, а у графі "Строк пред'явлення до виконання виконавчого документа до виконання" - до 31.03.2016 року.».
Разом з тим, як встановлено судом шляхом дослідження у повному доступі Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі № 752/13105/16-ц ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2017, яка набрала законної сили, виправлено описку у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом м. Києва на підставі ухвали суду від 21.10.2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, правильно зазначивши дату набрання законної сили судовим рішенням "27 жовтня 2010 року", а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання "27 жовтня 2011 року".
Судом у справі № 752/13105/16-ц, під час постановлення ухвали від 23.06.2017, було встановлено, що:
«Згідно вказаного судового рішення визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_1 зобов'язався передати ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 959 640 гривень щомісячними платежами протягом 6 календарних місяців з дня набрання законної сили ухвалою, ОСОБА_2 на підтвердження отримання грошових коштів від ОСОБА_1 зобов'язався видати останньому відповідні власноручно написані розписки. Сторони, зокрема, погодили, що у разі невиконання відповідачем умов цієї мирової угоди про сплату в добровільному порядку усієї суми заборгованості в повному обсязі чи частково у строки, передбачені п.п. 2.2, 2.2.1 і 2.3 цієї мирової угоди, мирова угода вважатиметься підставою для видачі Голосіївським районним судом м.Києва виконавчого листа на частину мирової угоди, яка невиконана відповідачем.
02.10.2015 на підставі ухвали суду від 21.10.2010 позивачу ОСОБА_2 було видано виконавчий лист.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 14.01.2016 залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду 25.04.2016 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено.
В подальшому відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про виправлення описок у виконавчому листі від 02.10.2105, оскільки в ньому невірно зазначено дату набрання законної сили ухвалою суду від 21.10.2010 та строк пред'явлення його до виконання».
20.10.2015 постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Атрошенко Л.І. відкрито виконавче провадження ВП № 49079875 про примусове виконання виконавчого листа №2-4149/10, виданого 02.10.2015 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 959 640,00 грн, щомісячними рівними платежами по 159 940,00 грн протягом шести календарних місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.
31.03.2021 постановою старшого державного виконавця Голосіївського РВДВС у м. Києві Сидоренко Р.Г. накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника в національній та іноземній валютах.
Отже, як встановлено судом, виконавчий лист від 02.10.2015 було звернуто до виконання з наявними помилками та виконавчою службою його прийнято до провадження та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, про що свідчать копії матеріалів виконавчого провадження №49079875.
24.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із належним чином засвідченою ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2017 та заявою до начальника органу державної виконавчої служби.
Станом на момент набрання законної сили указаного рішення був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, який визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання були визначені статтею 22 указаного Закону.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно положень пункту 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Таким чином, згідно законодавства, чинного на момент набрання законної сили ухвали про затвердження мирової угоди та стягнення боргу, Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 спірний виконавчий документ за ухвалою суду, яка набрала законної сили 27.10.2010 міг бути пред'явлений до виконання до 27.10.2011.
Помилки у спірному виконавчому листі не має правового значення для розгляду даної справи, оскільки такі помилки не впливають на строк пред'явлення до виконання відповідного виконавчого документа, які визначені законом.
ОСОБА_2 був учасником справи № 2-4149/10, у зв'язку із чим останньому було відомо про указані вимоги чинного на той час законодавства.
Судом установлено, що виконавче провадження за спірним виконавчим документом було відкрито на підставі заяви стягувача, поданої у жовтні 2015 року.
Тобто, ОСОБА_2 , як стягувач, мав право на подання виконавчого листа до виконання до 27.10.2011, однак таке право не реалізував і пред'явив до виконання указаний виконавчій документ із пропуском визначеного законом строку.
При цьому, 05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, який був чинним на момент ухвалення рішення та видання спірних виконавчих листів, втратив чинність (крім статті 4).
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05.10.2016 збільшено і тепер вони пред'являються в строки встановлені цим законом, тобто в продовж 3 років.
Однак, у даній справі, за встановлених судом обставин, пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон набув чинності 05.10.2016, тобто вже після того, як строк на пред'явлення спірного виконавчого листа завершився 27.10.2011 (річний строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999).
Суд відхиляє доводи представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Васильєвої Т.С. про помилковість зазначення в ухвалі суду від 21.10.2010 дати набрання законної сили 27.10.2010 як такої, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки це питання було об'єктом дослідження у справі № 752/13105/16-ц, де ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2017 встановлено, та сторонами не оскаржено, що дата набрання законної сили судовим рішенням - 27.10.2010, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 27.10.2011.
Також не знайшли свого підтвердження доводи представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Васильєвої Т.С. про застосування строків позовної давності до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки порядок розгляду заяв про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню регулюється розділом VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», що є окремим видом судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний порядок розгляду справ. Тоді як, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заявники як на підставу для задоволення заяви в даній справі посилались на те, що виконавчій лист був пред'явлений до виконання після закінчення строків пред'явлення його до виконання.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що ухвала суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі набрала законної сили 27.10.2010, тому виконавчий лист на виконання такого рішення мав бути пред'явлений до виконання за вимогами чинного на той час законодавства до 27.10.2011, а також врахувавши, що стягувач пред'явив виконавчий лист до виконання у жовтні 2015, тобто з пропуском указаного строку для пред'явлення, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви в даній справі та визнання спірного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. ст. 260, 354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Голосіївський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 2-4149/10 від 02 жовтня 2015 року, виданий Голосіївським районним судом міста Києва в цивільній справі № 2-4149/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя А. В. Слободянюк