Справа №752/20523/24
Провадження №2/752/2477/25
04 лютого 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що між ним та Акціонерним товариством «Сенс Банк» було укладено кредитний договір.
Відповідач нарахував йому заборгованість за кредитним договором, але він не згоден з її сумою.
Зазначив, що ним не було підписано договір, який був укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідачем було порушено порядок укладення договору між сторонами, договір про надання позики на умовах фінансового кредиту не містить жодних правові підстав та не може слугувати доказом безспірності укладення договору позики.
Вважає, що договір, який укладений між ним та відповідачем є недійсним та укладеним із порушення норм законодавства.
Просив визнати недійсним договір, укладений між ним та Акціонерним товариством «Сенс Банк».
17.10.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного на 04.02.2025.
25.11.2024 представник АТ «Сенс Банк» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.
Зазначив, що 26.08.2020 між АТ «Сенс Банк» та позивачем було укладено Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 491033005.
Відповідно до оферти на укладення угоди про надання кредиту №491033005 від 26.08.2020, сторони домовились про укладення угоди про надання кредиту.
Підписанням оферти позивач підтвердив, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту. в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацію про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки значенням абсолютного подорожчання кредиту, в тому числі інформацією, надання якої передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз?яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення, та з якими він цілком згодний.
Позивач як споживач кредитних послуг мав право розірвати кредитний договір протягом 14 днів з моменту його укладення, проте вказаним правом він не скористався, а з позовною заявою звернувся до суду лише у вересні 2024 року.
Наведене свідчить про те, що при укладенні договору позивач діяв свідомо і повністю розумів природу кредитного договору, свої зобов'язання за ним та обсяг своєї відповідальності.
Доказів на підтвердження невідповідності окремих частин кредитного договору законодавству України позивачем не надано, а відтак доводи позивача про недійсність кредитного договору є безпідставними.
09.12.2024 позивач надав до суду відповідь на відзив, доводи якої зводяться до доводів зазначених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
26.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з офертою на укладання Угоди про надання кредиту №491033005, в якій просив надати кредит для повернення заборгованості за кредитними договором №630701785 від 12.08.2017 у розмірі 51347, 32 грн.
АТ «Альфа-Банк» акцептував зазначену пропозицію.
26.08.2020 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк».
26.08.2020 ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» погодили паспорт споживчого кредиту на таких умовах: сума кредиту - 51347,32 грн., мета кредиту - споживчі цілі, спосіб і строк надання кредиту - безготівковим шляхом, строк кредитування - 60 місяців, процентна ставка - 39, 90 % річних, тип процентної ставки - фіксована, пеня - відсутня, штраф - за кожне прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох днів - 100 грн., за кожне прострочення платежу, що триває п'ять днів і більше - 300 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 119 132, 45 грн.
01.12.2022 АТ «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк».
Суду не було надано доказів існування у позивача заборгованості за укладеним кредитним договором.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2-3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», а тому його дія поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами з кредитного договору від 30.06.2020.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Крім того, оскільки 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», то ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» було викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що між сторонами 26.08.2020 був укладений кредитний договір на таких умовах, погоджених обома сторонами: процентна ставка - 39,90% річних, тип процентної ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців, дата повернення кредиту - 27.08.2025, мета кредитування - погашення заборгованості за кредитним договром №630701785 від 12.08.2017. сума кредиту 51347,32 грн.
Суд вважає, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені будь-які умови, визначені за домовленістю сторін, що відповідає принципу свободи договору та не суперечить приписам ч. 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).
Оспорюваний кредитний договір містить містить інфлормацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того він містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, а позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору та погодив їх.
Зазаначене спростовує доводи позивача щодо того, що він не підписував кредитний договір №491033005 від 26.08.2020.
Доказів недійсності кредитного договору №491033005 від 26.08.2020 суду не надано.
У позові позивач просив суд визнати недійсним договір, укладений між ним та Акціонерним товариством «Сенс Банк».
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 визначено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.
Суд відзначає, що позивач не зазначив у позові, який саме кредитний договір (дата укладання договору, його номер тощо) він просить визнати недійсним.
Зі змісту позову вбачається, що позивач у позові також не зазначає, коли саме ним був укладений кредитний договір, та не зазначає щодо якого конкретно кредитного договору викладені підстави позову.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 по справі №761/41071/19 зазначив, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто позивач не зазначає, яке конкретно охоронюване законом право чи інтерес він вважає порушеним та не наводить обґрунтування вимог визнання недійсним конкретного кредитного договору.
Враховуючи наведене, а також принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд не вбачає існування законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі, враховуючи приписи ст.141 ЦПК України, а також ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714.
Рішення складене 04.02.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова