№707/3105/24
1-кп/707/102/25
10 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представник потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250310003053 від 21.09.2024 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учасник бойових дій, працюючого в ПАТ «Черкасиобленерго» на посаді електромонтера, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
20 вересня 2024 року, близько 17 години 24 хвилин, ОСОБА_6 , перебував поблизу домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, поряд відсутні особи які можуть чинити перешкоди його злочинним діям, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого злочинного діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до вказаного автомобіля, відчинив водійські двері, що не були зачинені на замок, проник до салону вказаного транспортного засобу, після чого за допомогою ключа, який перебував у замку запалювання, увімкнув двигун та покинув місце паркування транспортного засобу, що поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , таким чином незаконно заволодівши транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого, на момент вчинення злочину, відповідно до висновку експерта №CE-19/124-24/13598-АВ становила 38 960,00 грн та розпорядився вказаним автомобілем на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України визнав повністю, визнав всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони зазначені в обвинувальному акті, та від дачі показань відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, погодився щодо недоцільності дослідження у повному обсязі доказів, зібраних під час досудового розслідування. Цивільний позов визнав частково, а саме визнав в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, встановленому висновком експерта та зазначеному в обвинувальному акті, в іншій частині, а саме щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу заперечував.
Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, підтримала позицію обвинуваченого щодо часткового визнання ним цивільного позову, а саме визнання в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі, встановленому висновком експерта та зазначеному в обвинувальному акті.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Потерпіла у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, цивільний позов підтримує.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні погодився щодо недоцільності дослідження у повному обсязі доказів, зібраних під час досудового розслідування. Цивільний позов підтримав повністю, просив його задовольнити.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, виходячи з обвинувачення, підтриманого прокурором, вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 незаконно заволодів транспортним засобом і такі його правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК України.
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до ст. 66 КК України є повне визнання обвинуваченим своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину.
Разом з тим, суд не встановив в діях обвинуваченого такої обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
З огляду на викладене, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Суд відзначає, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, активно сприяв розкриттю злочину, але жодних дій для усунення заподіяної потерпілій шкоди не вчинив, завдану шкоду добровільно не відшкодував, бажання виправити наслідки вчиненого не виявляв, цивільний позов визнав частково, а тому суд вважає, що факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до ст. 67 КК України, є вчинення злочину, під час перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України є нетяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_6 характеризується позитивно, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, є учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітніх дітей, працює на підприємстві, віднесеному до об'єктів критичної інфраструктури, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки цілі покарання, передбачені ст. 50 КК України можуть бути досягнуті при призначенні саме такого покарання.
Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене правопорушення, яке буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим.
Розглядаючи цивільний позов потерпілої, суд приходить до такого.
Так, цивільним позивачем ОСОБА_9 в рамках даного кримінального провадження заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з цивільного відповідача на її користь відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 у розмірі 42 000,00 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 964,00 грн та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 15 000,00 грн.
Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v.BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Обвинувачений ОСОБА_6 визнав цивільний позов частково, а саме визнав в частині стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі, встановленому у висновку експерта та зазначеному в обвинувальному акті у розмірі 38 960,00 грн. В частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу цивільний позов обвинувачений не визнав.
ОСОБА_9 в цивільному позові зазначила, що автомобіль потребує відновлювального ремонту, однак зважаючи на значний вік транспортного засобу - 1986 року випуску, вартість його відновлення перевищуватиме ринкову вартість транспортного засобу, вважає, що розмір матеріальних збитків, заподіяних діями цивільного відповідача оцінюється розміром ринкової вартості транспортного засобу та становить 42 000,00 грн.
Разом з тим, згідно матеріалів кримінального провадження, ринкова вартість транспортного засобу «ВАЗ» моделі «2108» р.н. НОМЕР_3 , на момент вчинення злочину відповідно до висновку експерта № CE-19/124-24/13598-АВ від 26.09.2024 складає 38 960,00 грн.
Тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 відшкодування матеріальних збитків у сумі 38 960,00 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.
Також суд враховує, що діями обвинуваченого цивільному позивачу завдано моральні страждання, що викликали тривогу та страх, за те, що автомобіль не повернуть та сім'я буде нести додаткові витрати. Це спричинило тривожний стан, порушення сну, емоційні хвилювання.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.
Виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 20 964,00 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Крім того, положеннями ч.1 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Потерпілою ОСОБА_9 було заявлено про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат адвокат ОСОБА_4 надав договір про надання правової допомоги від 08.10.2024 року та додаткову угоду № 1 від 08.10.2024 до Договору.
При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає, що вони підлягають задоволенню у сумі 15 000,00грн.
Відповідно до обвинувального акту розмір витрат на залучення експерта становить 4 775,40 грн, з яких:
-висновок судово-дактилоскопічної експертизи №CE-19/124-24/13557-Д від 25.09.2024 у розмірі 1 591,80 грн;
-висновок транспортно-товарознавчої експертизи №CE-19/124-24/13598-АВ від 26.09.2024 у розмірі 1 989,75 грн;
??- висновок судово-дактилоскопічної експертизи №CE-19/124-24/14442-Д від 11.10.2024 у розмірі 1 193,85 грн, які відповідно до ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешти, які були накладені ухвалами слідчих суддів Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.09.2024, 01.10.2024.
Враховуючи те, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у виді домашнього арешту в нічний час доби закінчився 21.11.2024, клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу не надходило і в судовому засіданні не заявлялось, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.
Покласти на ОСОБА_6 , відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок у дохід держави.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової, моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 38 960,00 грн. та суму у розмірі 20 964,00 грн. в рахунок завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 15 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні цивільного позову відмовити.
Накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2024 року арешт на одяг, який було вилучено 21.09.2024, а саме: футболку сірого кольору, джинси чорного кольору, кросівки сіро-білого кольору - скасувати.
Накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2024 року арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_4 та транспортний засіб «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_4 - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
??- транспортний засіб «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_4 , поміщеного на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області - повернути потерпілій ОСОБА_9 за належністю;
??- свідоцтво про реєстрацію автомобіля ВАЗ 2108 з номерним знаком НОМЕР_4 , переданого до кімнати зберігання речових доказів при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області - повернути потерпілій ОСОБА_9 за належністю;
- одяг: футболка сірого кольору, джинси чорного кольору та кросівки ОСОБА_6 , який передано до кімнати зберігання речових доказів при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області - повернути ОСОБА_6 за належністю;
??- диск лазерного зчитування на якому містяться відеозаписи з камер відео спостереження поліцейської дільниці, приєднаного до матеріалів кримінального провадження- залишити в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1