Справа № 712/11014/24
Провадження № 2/712/ 580/25
10 лютого 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАНДЖА В.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 грудня 2022 року з нього на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що на сьогоднішній день є підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Вказує, що він являється військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних силах України у Військовій частині НОМЕР_1 . В ході виконання обов'язку по захисту Батьківщини неодноразово отримував бойові поранення. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 05.03.2019 року № 424 йому було діагностовано: стійкий помірно виражений неврастенічний розлад складного ґенезу з тривожно-депресивним компонентом (F.48.0). У зв'язку з чим, потребував продовження лікування та етапної реабілітації.
03.06.2019 року йому через часткову втрату працездатності зумовленою захворюванням викликаним в результаті бойових дій по захисту суверенітету та цілісності України було встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності.
В ході подальшого виконання своїх службових обов'язків його було повторно (06.09.2023 року) поранено та госпіталізовано з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, стадія субкомпенсації. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість. Інші ураження між хребцевого відділу хребта без порушення функції (довідка ВЛК № 166 від 06.10.2023 року).
Сукупність хвороб, зумовлених отриманими травмами під час захисту Батьківщини, та їх постійне систематичне лікування та проходження необхідних курсів реабілітації потребують значних матеріальних затрат, що суттєво вплинуло на погіршення матеріального становища.
У зв'язку з наведеними обставинами, що вплинули також на погіршення стану його здоров'я, він не в змозі сплачувати встановлений раніше судом розмір аліментів.
З урахуванням рівності батьківських обов'язків сума визначеного судом матеріального забезпечення дитини, із врахуванням його заробітної плати, як військовослужбовця та отримуваної пенсії по інвалідності, в декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.
У зв'язку з цим, просить зменшити розмір стягнутих з нього аліментів на утримання сина до 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Адвокат позивача Мотальова-Кравець В.Ю. до судового засідання не з'явилася, на попереднє судове засідання подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, в подальшому до судового засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про розгляд справи була повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву не подавала.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 грудня 2022 року з позивача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у своєму позові вказав, що він являється військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних силах України у Військовій частині НОМЕР_1 . В ході виконання обов'язку по захисту Батьківщини неодноразово отримував бойові поранення. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 05.03.2019 року № 424 йому було діагностовано: стійкий помірно виражений неврастенічний розлад складного ґенезу з тривожно-депресивним компонентом (F.48.0). У зв'язку з чим, потребував продовження лікування та етапної реабілітації.
03.06.2019 року позивачу через часткову втрату працездатності зумовленою захворюванням викликаним в результаті бойових дій по захисту суверенітету та цілісності України було встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності.
В ході подальшого виконання своїх службових обов'язків його було повторно (06.09.2023 року) поранено та госпіталізовано з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, стадія субкомпенсації. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість. Інші ураження між хребцевого відділу хребта без порушення функції (довідка ВЛК № 166 від 06.10.2023 року).
Сукупність хвороб, зумовлених отриманими травмами під час захисту Батьківщини, та їх постійне систематичне лікування та проходження необхідних курсів реабілітації потребують значних матеріальних затрат, що суттєво вплинуло на погіршення матеріального становища.
Позивач вважає, що вказані зміни стану здоров'я та матеріального стану є підставою для зміни розміру стягуваних з нього аліментів з частини з усіх видів заробітку щомісячно, до 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно.
Зазначає, що такий розмір аліментів не порушить право дитини на гідний рівень життя та відповідатиме принципу якнайкращого забезпечення її інтересів, так як з урахуванням рівності батьківських обов'язків сума визначеного судом матеріального забезпечення дитини, із врахуванням його заробітної плати, як військовослужбовця та отримуваної пенсії по інвалідності, в декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналізуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, позивачем, дійсно, надано до суду докази отримання ним бойових поранень під час захисту Батьківщини, встановлення відповідних діагнозів та рекомендацій щодо відповідного лікування та реабілітації. При цьому, жодних доказів щодо понесення ним матеріальних витрат на таке лікування суду не надано.
Крім цього, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів суттєво погіршився матеріальний стан позивача, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Зокрема, жодної довідки щодо розміру отримуваних ним доходів суду не надано.
Так само, позивачем не надано суду доказів того, що він сплачує аліменти за судовими рішенням та не має заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з цим, позивач у своїй позовній заяві посилався на рівність батьківських обов'язків щодо утримання дитини та у зв'язку з цим, адвокатом позивача було заявлено клопотання щодо витребування доказів про доходи відповідача за 2024 рік.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року вказане клопотання було задоволено та витребувано відповідні докази в ГУ ДПС в Черкаській області.
На виконання ухвали суду 31 січня 2025 року ГУ ДПС в Черкаській області надано відповідь, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, інформація про доходи ОСОБА_3 за період з 1 кварталу по 3 квартал 2024 року відсутня. Отже, доказів, які б свідчили про поліпшення матеріального стану ОСОБА_3 за цей період, що підтверджували б рівність батьківських обов'язків, суду не надано.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі N 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Тому лише саме посилання на зміну матеріального стану та стану здоров'я не звільняє позивача від обов'язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів в розмірі, необхідному для її гармонійного розвитку.
Крім цього, суд вважає, що розмір аліментів, що стягуються за рішенням суду відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зміни розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зміну розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.12,13, 200, 206, 259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 192 СК України, суд -
ОСОБА_6 у задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.