Справа № 711/365/25
Номер провадження 1-кп/711/272/25
10 лютого 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 12025255330000018 від 07.01.2025 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, м. Ленкаран, азербайджанця, громадянина Азербайджану, (маючого посвідку на постійне місце проживання на території України), з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, учасником ліквідації наслідків ЧАЕС, інвалідом не являється, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_7
ОСОБА_6 , 06.01.2025 близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: місто Черкаси, вулиця Різдвяна, навпроти будинку №60, діючи цілеспрямовано, незаконно, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання придбав шляхом знахідки фольговий згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору, та з моменту придбання зберігав його при собі, з метою власного вживання без мети збуту.
07.01.2025, перебуваючи навпроти будинку 389, по бульвару Шевченка у місті Черкаси ОСОБА_6 , був помічений працівниками поліції, яким під час спілкування повідомив, що має при собі заборонені до обігу речовини та по прибуттю працівників слідчої оперативної групи, в ході затримання, в період часу з 15 години 21 хвилину по 15 годину 31 хвилину у присутності понятих, ОСОБА_6 , видав працівникам поліції фольговий згорток з порошкоподібною речовиною, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/364-НЗПРАП від 09.01.2025, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 0.477 г., яку ОСОБА_6 зберігав для власного вживання без мети збуту.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини. Щиро розкаюється в скоєному та просив суворо не карати. Але від детальних показів відмовився у відповідності до ст.63 Конституції України.
Суд вважає, що пред'явлене обвинувачення в ході судового розгляду доведено у повній мірі і дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини засобу без мети збуту.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, межі, установлені санкцією статті КК України.
Згідно ст.66 КК України, пом'якшуючою його відповідальність обставиною, суд визнає щире каяття у вчиненому.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Суд, обираючи вид покарання ОСОБА_6 враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є проступком, особу обвинуваченого, який має постійного місця проживання, раніше не судимого, не перебуває на обліках, відповідну санкцію інкримінованої частини статті 309, думку сторони обвинувачення щодо застосування до обвинуваченого покарання не пов'язаного із реальним позбавлення волі, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_6 до покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України.
Частина перша статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу, виправних робіт, пробаційного нагляду або обмеження волі. Обираючи дану міру покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України покарання у вигляді виправних робіт не застосовується до непрацездатних. А призначаючи покарання у вигляді штрафу, суд згідно із ч. 2 ст. 53 КК України, повинен враховувати і майновий стан винного. Обвинувачений не працює, а тому для його виправлення не доцільно застосовувати штраф, навіть в мінімальному розмірі, тому, що є обґрунтовані ризики, що призначене судом покарання не буде виконане, а також пробаційний нагляд, оскільки даний вид покарання не створить відносно обвинуваченого належного виховного впливу.
Підстав для застосування положень ст.69 КК України суд не знаходить, враховуючи, що всю сукупність встановлених обставин судом було аргументовано наведено для призначення мінімального розміру покарання для виховання обвинуваченого.
Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати пов'язані з залученням експерта в сумі 1591 грн. 80 коп підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 349,368-371, 374,615 КПК України, суд-
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити покарання у вигляді трьох років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з визначенням іспитового строку 3 (три) роки з покладанням на нього обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Згідно з положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути із ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати при проведенні експертизи у розмірі -1591,80 гривень.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлено
Речові докази, а саме: фольговий згорток з порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін. Маса амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) становить 0.477 г, що поміщено до с/п № CRI1190359 та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області - знищити після вступу вироку в законну силу.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1