Справа № 569/21318/24
06 лютого 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Рівнегаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"
про захист прав споживачів,
учасники справи в судове засідання не з'явились
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства "Рівнегаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", згідно якого просить суд: - зобов'язати відповідача АТ «РІВНЕГАЗ» забезпечити їй перерахунок вартості послуг природного газу відповідно до фактичних показань лічильника і припинити виставляти рахунки про оплату природного газу об'єми якого приведені до стандартних умов; скасувати борг 4003,28 грн нарахований їй ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та судові витрати у сумі 2684,00 грн; стягнути з ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та АТ «РІВНЕГАЗ» понесену нею матеріальну втрату у сумі 1 000,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що вона отримує послугу постачання природного газу на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного з ТОВ «Рівнегаз збут» на основі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженою постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500.
22.12.2021 року отримала від відповідача рахунок на оплату послуг постачання природного газу, згідно якого об'єм спожитого позивачем газу 17 080м.3, який визначений за фактичними показниками лічильника 40939, був приведений до стандартних умов і становить вже 18 302 м.3 Оплату відповідно до рахунку вона має здійснити за приведений до стандартних умов об'єм газу. Зазначає, щовідповідач не має законних підстав вимагати від мене оплати зазначеного в рахунку об'єму природного газу, приведеного до стандартних умов. Відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496 можливість використання за розрахункову одиницю поставленого природного газу, метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов передбачено лише у відносинах постачання природного газу з не побутовими споживачами і не передбачено для відносин з побутовим споживачем. Згідно п.4.4 договору постачання природного, об'єм постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із наведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду або 2) за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. При цьому для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу знімаються дані лічильника газу побутового споживача, який зобов'язується щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати оператору ГРМ. Оператор ГРМ «Рівнегаз» , на основі типового договору розподілу природного газу, передав значення об'єму природного газу, приведеного до стандартних умов, яке не може використовуватися Відповідачем при визначенні об'єму споживання природного газу та виставляння ним рахунку споживачу. Так в рахунку про оплату послуг постачання наводиться формула за якою здійснюється приведення об'єму природного газу за показами лічильника позивача до стандартних умов із використанням коефіцієнту приведення до стандартних умов. Методика приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання не поширює свою дію на побутових споживачів, які згідно п.2.2 договору постачання здійснюють використання природного газу виключно на власні побутові потреби у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Вважає, що дії відповідача стосовно зазначення у рахунку вимоги щодо необхідності сплати об'єм природного газу приведений до стандартних умов, який не відповідає обсягам фактичного споживання, поставили позивача у нерівне становище порівняно з іншими побутовими споживачами, порушили права побутового споживача та норми чинного законодавства.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
30.12.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує щодо задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що рішенням Рівненського міського суду від 31 січня 2023 року у справі №569/16478/22, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Позовні заяви ОСОБА_1 від 31 жовтня 2024 року та 03 листопада 2022 року є абсолютно ідентичними за змістом, підставами позовних вимог та обставинами справи.
Окрім того повідомляє, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2023 року у справі №569/8326/23, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 12.10.2023 року, позов ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" 4 003,28 грн. заборгованості за поставлений природний газ та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Тобто, обставини наявності простроченої заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 003,28 грн вже є встановленими та доведеними судовим рішенням Рівненського міського суду у справі №569/8326/23, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року .
Дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд встановив таке.
Постачання природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ Рівнегаз збут, а розподіл природного газу за вищевказаною адресою здійснюється Оператором ГРМ - АТ Рівнегаз.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 серпня 2023 року у справі №569/8326/23, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 12.10.2023 року, позов ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" 4 003, 28 грн. заборгованості за поставлений природний газ та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Тобто, обставини наявності простроченої заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 003,28 грн є встановленими та доведеними судовим рішенням Рівненського міського суду у справі №569/8326/23, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року .
Стосовно приведення об'ємів природного газу до стандартних умов слід зазначити, що рішенням Рівненського міського від 31 січня 2023 року у справі №569/16478/22 було встановлено таке:
«28.01.2022 року НКРЕКП за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.12.2021 року та скарги від 30.12.2021 року повідомили, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, положеннями якого встановлено, зокрема порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення).
Положеннями глави 4 розділу IX Кодексу встановлено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.
Положеннями Методики визначення розмір нормативних та виробничотехнологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 06.11.2020 №2033, передбачено, що нормативні втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються побутовими лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, включаються до собівартості послуг розподілу природного газу цих підприємств.
Так, НКРЕКП було встановлено розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу для кожного Оператора ГРМ із врахуванням положень Методики, які були враховані при розрахунках тарифів на послуги розподілу природного газу з 01.01.2021.
Враховуючи зазначене, починаючи з 01.01.2021 питання щодо застосування коефіцієнтів приведення до стандартних умов врегульовано нормативно-правовими актами НКРЕКП.
Таким чином, за інформацією наявною в НКРЕКП, побутовим споживачам не здійснюються додаткові нарахування обсягів природного газу шляхом застосування коефіцієнтів приведення до стандартних умов до обсягів природного газу спожитого після 01.01.2021р.»
«Великою Палатою Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі №161/11800/19, зазначено, що нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору № 2498, які затверджені регулятором, встановлено обов'язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена актами самого регулятора.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об'єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов.
З 01 січня 2021 року на підставі постанови НКРЕКП № 2033 від 06.11.2020 року «Про затвердження Методики визначення розмірів нормативних та виробничотехнологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та Змін до деяких постанов НКРЕКП», об'єм природного газу за показами побутових лічильників, операторами газорозподільної системи не приводиться до стандартних умов.
Як слідує з Акту звіряння фактично використаних обсягів спожитого природного газу, який був складений між ОСОБА_1 та АТ «ОГС «РІВНЕГАЗ» за адресою: АДРЕСА_1 , об'єм спожитого природного газу приводився оператором ГРМ до стандартних умов лише за грудень 2020 року.
Щодо проведення ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» розрахунку вартості спожитого природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що рішенням Рівненського міського суду від 31 січня 2023 року у справі №569/16478/22 було встановлено.
«Як вбачається з листа АТ «Рівнегаз» № 33О-Лв-7305-0922 від 27.09.2022 року та акту звіряння фактично використаних обсягів природного газу по О/Р 1100058014 за період 01.12.2020 по 31.08.2022 року за адресою АДРЕСА_1 спір між ОСОБА_1 та АТ «Рівнегаз» щодо розбіжності в об'ємах природного газу, інформацію про які Оператор ГРМ передавав постачальнику природного газу відсутній.
Також, під час розгляду цивільної справи №569/8326/23 за позовом ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» досліджувались обставини проведення перерахунку вартості спожитого природного газу внаслідок здійснених в лютому 2022 року Оператором ГРМ коригувань об'ємів природного газу.
Як вказувало товариство під час розгляду справи №569/8326/23, в лютому 2022 року оператором ГРМ по ЕІС-коду споживача 56ХМ29А744840962 проводились коригування об'ємів спожитого природного газу, який був використаний споживачем за період з 01.12.2020 року по 31.01.2022 року.
Тому, ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" було здійснено перерахунок його вартості, а саме: за період 01 12.2020 року по 31.012022 року знято з нарахування вартість спожитого природного газу в об'ємі 1 809,73 м. куб. в сумі 14 308,83 грн; за період з 01.12.2020 по 31.01.2022 року донараховано вартість спожитого природного газу в об'ємі 1885,02 м. куб. в сумі 14 351,94 грн; розраховано вартість спожитого природного газу за лютий 2022 року в об'ємі 78,71 м. куб. в сумі 628,89 грн.
Під час судового розгляду товариство надавало детальний розрахунок проведеного перерахунку вартості поставленого природного газу, який був проведений у лютому 2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Обсяги природного газу, на підставі яких товариством проводився перерахунок його вартості, відповідають обсягам, зазначеним в Акті звіряння фактично використаних обсягів спожитого природного газу, який був складений між ОСОБА_1 та АТ "ОГС "РІВНЕГАЗ" за адресою: м. Рівне, вул. М. Вовчка, буд. 12 кв. З, в тому числи за період постачання ТзОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" з 01.12.2020 року по 30.04.2022 року (постанова Рівненського апеляційного суду від 26.10.2023 у справі №569/8326/23).
Станом на 27 грудня 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується прострочена заборгованість в сумі 4 003,28 грн.
Товариство повністю виконало взяті на себе зобов'язання по постачанню природного газу за адресою позивача в об'ємі, який був визначений Оператором ГРМ та на підставі інформації, отриманої від Оператора ГТС провело розрахунок його вартості.
Позивачем не наданого жодного належного і допустимого доказу того, що Оператором ГРМ за спірний період визначено інший об'єм спожитого природного газу. Натомість об'єм природного газу, на підставі якого товариством в лютому 2022 року було проведено перерахунок його вартості, повністю відповідає об'єму, вказаному в Акті звіряння фактично використаних обсягів спожитого природного газу, який був складений між ОСОБА_1 та АТ "ОГС "РІВНЕГАЗ" за період з 01.12.2020 по 31.08.2022. Зазначений акт підписаний ОСОБА_1 та не оспорюється.
Як визначено частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного суду України від 19 грудня 2019 року у справі №520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19 грудня 2019 року по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судовго рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15 жовтня 2019 року по справі №908/1090/18).
Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).
Суб'єктивними межами преюдиції є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17 грудня 2019 року по справі №641/1793/17).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що позовні вимоги є необґрунтованими, обставини покладенні в основу зустрічного позову не підтверджуються долученими доказами, а позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
При цьому інші доводи, викладені позивачем у позовній заяві не спростовують висновків суду про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Рівнегаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: Акціонерне товариство "Рівнегаз" (м.Рівне, вул. І.Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (м.Рівне, вул.Грушевського академіка, 24, код ЄДРПОУ 39589441).
Повне судове рішення складене та підписане 10.02.2025
Суддя О. Левчук