Справа № 569/14277/24
06 лютого 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження № 22022130000000508 від 23.09.2022 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Шукілівка, Біловодського району Луганської області, останнє місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111 -1КК України,
розгляд кримінального провадження відбувся за участю:
прокурора - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6
Відповідно до Конституції України, наша держава є суверенною і незалежною, суверенітет якої поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права, представники державної влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та міжнародний збройний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації. Збройна агресія Російської Федерації розпочалась з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, в тому числі терористичних організацій «луганська народна республіка» та «донецька народна республіка», а з 24.02.2022 переросла в міжнародний збройний конфлікт. Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)». Таким чином, з початку окупації Російська Федерація чинить злочини агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, а також за допомогою окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи (терористичні організації «донецька народна республіка» та «луганська народна республіка»), які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє по даний час. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 19.05.2024, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (в редакції від 05.06.2024) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Біловодська селищна територіальна громада Старобільського району, включена до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані РФ з 24.02.2022 по даний час. ОСОБА_3 , діючи умисно, будучи громадянином України, обізнаним про узурпування влади на тимчасово окупованій території Луганської області державою-агресором та створення на такій території окупаційних органів влади, маючи прямий умисел на зайняття посади у незаконно створеному органі влади, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Луганської області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак наприкінці березня 2022 року, добровільно зайняв посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: «начальника Беловодского районного Управления юстиции Министерства юстиции ЛНР», у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. В судове засідання обвинувачений не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Виклик обвинуваченого у судові засідання, було здійснено відповідно до положення ст. 323 КПК України. Повістки про її виклик в судові засідання, опубліковувались в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», а також інформація про місце, дату та час судового засідання оприлюднювалась на офіційному веб-сайті суду. Судові повістки, шляхом надіслання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, за останнім відомим місцем його реєстрації та проживання, не надсилались, оскільки останнє відоме місце його реєстрації та проживання є тимчасово окупована територія України. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, вручались захиснику. Відтак, обвинувачений ОСОБА_3 будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, обвинувальний акт спрямовано до суду, будучи належним чином повідомленим про місце, день та час розгляду справи, у судові засідання не з'явився, без поважних причин, а з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті суду, обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року, постановлено, розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22022130000000508 від 23.09.2022 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111 -1 КК України, здійснювати у порядку спеціального судового провадження . Отже, суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом встановлено, що стороною обвинувачення, використані усі передбачені законом заходи (можливості), для дотримання прав підозрюваного, зокрема права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформованим належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
Після вручення ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, адвоката ОСОБА_6 призначено захисником, що свідчить про дотримання прав підозрюваного на захист в ході досудового розслідування так і судового розгляду.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 , просив у випадку визнання винуватим обвинуваченого у пред'явленому обвинуваченні, призначити мінімальне покарання.
Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, підтверджується доказами, що досліджувались та оцінювались судом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження відповідно до ст. 323 КПК України, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, констатує, що надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що з 19.02.2014 представниками рф розпочато збройне вторгнення збройних сил рф на територію України, приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями інших підрозділів збройних сил рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207.
18.03.2014 російська федерація оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022 а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
В ході судового розгляду, судом були досліджені докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.
Вина ОСОБА_3 доводиться,поза межами розумного сумніву, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими у суді доказами, зокрема:
- протоколами огляду від 04.10.2022 та 23.01.2023 мережі Інтернет, а саме групи «Беловодская районная администрация» в месенджері «Telegram» та спільноти «Беловодская районная Администрация» в соціальній мережі «ВКонтакте»,у яких виявлено публікацію від 01.09.2022 під назвою «День знаний в Беловодском лицее «Лидер», згідно якої школярів з першим днем знань привітав начальник «Беловодского районного управления юстиции Министерства юстиции лнр ОСОБА_7 ». Під публікацією наявні фотографії з подвір'я школи, на одній з яких наявний ОСОБА_3
- протоколами огляду від 24.01.2023 та 29.05.2023 мережі Інтернет, а саме спільноти «Беловодская районная Администрация» в соціальній мережі «ВКонтакте» та офіційного сайту т.з. «Адміністрації Біловодського району лнр», у яких виявлено публікацію від 15.08.2022 під назвою «В Плутагаре прошел день села», згідно якої 13.08.2022 місцева влада в с. Плутагар привітала мешканців з днем села. До публікації прикріплені фотографії, на одній з яких наявний ОСОБА_3
- протоколом огляду від 04.07.2024 мережі Інтернет, а саме державного сайту рф «rusprofil.ru», в якому наявна установча інформація стосовно «Беловодское районное управление юстиции министерства юстиции лнр» спільноти «Беловодская районная Администрация», зокрема, зазначено що керівником управління з 29.11.2022 є ОСОБА_3 .
Показаннями свідка ОСОБА_8 , який повідомила, що особисто знайома з ОСОБА_3 з 2020 року, на той час вона працювала в Біловодському РВ ГУНП в Луганській області, а він працював у відділі молоді та спорту Біловодської ОТГ Луганської області, іноді по роботі пересікались. З мережі Інтернет їй відомо, що восени 2022 року ОСОБА_3 зайняв посаду начальник Біловодського районного управління юстиції лнр. В ході слідства впізнала ОСОБА_3 серед пред'явлених їй слідчим для впізнання 4 фотокарток чоловіків, а також впізнала його на фото, розміщеному під пред'явленою слідчим публікацією в месенджері «Telegram».
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.10.2022, слідча дія проведена з свідком ОСОБА_9 . В ході впізнання свідку було пред'явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, без значних відмінностей, серед яких свідок впізнала ОСОБА_3
- показаннями свідка ОСОБА_10 , відеозапис допиту якого досліджено 06.02.2025 в судовому засіданні, який показав, що особисто знайомий з ОСОБА_3 з 2014 року, на той час свідок служив прикордонником в Біловодську, а ОСОБА_3 працював поліцейським. Йому відомо, що ОСОБА_3 відмовився стати на захист України, після окупації Біловодську залишився в ньому. В серпні 2022 року бачив його в Біловодську, в приміщенні т.з. «поліції лнр» у формі тактичного зразка з нашивками «лнр».
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.10.2023, слідча дія проведена з свідком ОСОБА_10 . В ході впізнання свідку було пред'явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, без значних відмінностей, серед яких свідок впізнав ОСОБА_3
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.10.2022,слідча дія проведена з свідком ОСОБА_11 . В ході впізнання свідку було пред'явлено фотозображення 4 осіб чоловічої статі, без значних відмінностей, серед яких свідок впізнала ОСОБА_3
- висновком судової портретної експертизи №400 від 04.10.2023, згідно якого на фотозображенні чоловік, який стоїть третім зліва направо (оглянуто в ході огляду від 29.05.2023) та на фотозображенні в особовій картці Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зображена одна й та сама особа.
Зібрані в ході досудового слідства докази, суд вважає такими, які відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, отримані в порядку, встановленому КПК України, є належними та допустимими.
На підставі досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце, ці діяння містять склад кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
При цьому судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
При призначенні ОСОБА_3 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення передбачене ч.5 ст. 111-1 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, проти основ Національної безпеки України, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; обставини, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання, які судом не встановлені; обставину, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, якою є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції її від суспільства є неможливим, а тому їй слід призначити покарання за санкцією частини статті обвинувачення - ч.5 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного затримання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_3 відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області, слід залишити без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 ( вісім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, та правозахисних і правоохоронних органах строком на 15 ( п'ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок суду може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_1