Дата документу 05.02.2025Справа № 554/10273/23
Провадження № 2/554/1199/2025
05 лютого 2025 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Материнко М.О.
за участю секретаря судового засідання - Кашуби В.А.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 090,25 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.11.2023 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14.06.2024 позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 685025427 від 22.09.2020 у сумі 53090,25 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., а всього 55774,25 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2024 заяву відповідача про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості було задоволено.
Скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.06.2024 у справі № 554/10273/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 685025427 від 22.09.2020, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на загальну суму 17 343,00 грн.
28.11.2018 права вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на підставі укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № 28/1118-01.
В подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі укладеного20.10.2022 з ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № 20102022.
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконує, у зв'язку з чим, у нього утворилася заборгованість у розмірі 53 090,25 грн., яка складається з 17 342,98 грн. суми заборгованості по основному боргу та 35 747,27 грн. - суми заборгованості по відсотках.
29.11.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому відповідач щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що матеріали справи не містять доказів того, що кредит надавався відповідачу та ним укладався кредитний договір з первісним кредитором. Також зазначав, що умовами кредитного договору передбачено строк його дії до 24.11.2020, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку його дії є незаконним.
03.12.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, а 06.12.2024 відповідь на відзив, у яких позивач вкотре наголосив на тому, що між відповідачем та первісним кредитором було укладено кредитний договір та додаткові угоди до нього, відповідно до яких він погодився з запропонованими умовами, у відповідача є заборгованість за кредитним договором, яка не є погашеною, чого відповідачем не спростовано.
19.12.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача.
У судове засідання, призначене на 05.02.2025 о 10:30 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Від представника відповідача 05.02.2025 надійшла заява у якій він просив судове засідання проводити без його участі, щодо задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 685025427.
Відповідно до пункту 1.1 Договору кредит надається у розмірі 6 000,00 грн.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Згідно з пунктом 1.6 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2 цього Договору.
26.09.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 26.09.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 1 000,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 7 000,00 грн. з терміном погашення до 22.10.2020.
28.09.20220 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 28.09.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 950,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 7 950,00 грн. з терміном погашення до 22.10.2020.
30.09.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 30.09.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 1 000,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 8 193,00 грн. (з урахуванням часткового погашення) з терміном погашення до 22.10.2020.
01.10.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 01.10.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 550,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 8 743,00 грн. з терміном погашення до 22.10.2020.
04.10.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 04.10.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 1 050,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 9 793,00 грн. з терміном погашення до 22.10.2020.
06.10.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 06.10.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 1 550,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 11 343,00 грн. з терміном погашення до 22.10.2020.
11.10.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 11.10.2020, відповідно до якої було збільшено суму Кредиту на суму 6 000,00 грн. та відповідно до графіку розрахунків, який значиться як додаток № 1 до вказаної Додаткової угоди загальна сума кредиту тепер становить 17 343,00 грн. з терміном погашення до 22.10.2020.
24.10.2020 між первісним кредитором та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 24.10.2020, відповідно до якої на підставі звернення Позичальника, було продовжено строку, на який був наданий Кредит за Договором на 30 днів.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3ст. 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Таким чином, суд приходить до висновку, що факт підписання відповідачем електронного договору та додаткових угод шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, узгоджується зі ст.ст.6,627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, а 31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 вказаний договір було викладено у новій редакції.
20.10.2022 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно з наданого витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 сформованого представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 06.10.2023 права вимоги за кредитними договором, укладеним з відповідачем перейшли до позивача.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 526,615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Згідно ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті530,631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов'язання.
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 53 090,25 грн., з яких 17 342,98 грн. сума заборгованості по основному боргу та 35 747,27 грн. сума заборгованості по відсотках.
Відповідачем не спростовано факту отримання кредиту та розміру заборгованості за тілом кредиту, а тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.
Що ж стосується позовних вимог у частині нарахованих відсотків на суму 35 747,27 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.2 Договору Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Згідно з пунктом 1.3 Договору на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,48 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом.
Згідно з пунктом 1.6 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2 цього Договору.
З урахуванням останньої укладеної між відповідачем та первісним кредитором додаткової угоди від 21.10.2020 було продовжено строк, на який було надано Кредит за Договором на 30 днів. Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що починаючи з 22.10.2020 Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,60 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно з цієї Додаткової угоди.
Пунктом 4 Додаткової угоди сторонами досягнуто згоди. Що ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 22.10.2020.
Таким чином, строк дії Договору Сторонами встановлено до 22.11.2020.
З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем було нараховано відповідачку відсотки за період з 22.09.2020 по 22.11.2020 (у межах строку дії Договору) на загальну суму 10 030,50 грн., а сплачено 2 725,98 грн. Таким чином сума нарахованих у межах строку дії договору відсотків становить 7 304,52 грн. (10 030,50 - 2 725,98), яка і підлягає стягненню.
В постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, зазначено: «Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 24 647,50 грн., яка складається з 17 342,98 грн. заборгованості по основному боргу та 7 304,52 грн. заборгованості по відсотках.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2 684,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені на 46,45 %, з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 246,71 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 685025427 від 22.09.2020 у сумі 24 647,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 246,71 грн., а всього 25 894,21 грн.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач- «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 01032 м.Київ, вул.Симона Петлюри,буд.30 ,ЄДРПОУ 35625014
Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2025 року.
Суддя М.О.Материнко