Провадження № 2-з/537/5/2025
Справа № 537/802/25
10.02.2025 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Мартишева Т. О.
за участю секретаря Антохіної Ю.С.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
07 лютого 2025 року заявник ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Ульянова Р.А., звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, через підсистему «Електронний суд» з заявою про забезпечення позову, до пред'явлення позову, в якій останній просить забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом накладення арешту арешту на таке майно, що зареєстроване за ОСОБА_3 , як частки незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОНМ 840135953104; частки будівель та споруд продбази, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОНМ 840202353104; частки приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОНМ 840104753104 або шляхом накладення заборони на відчуження цього майна або обтяження його речовими правами.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування з підстав не відповідності їх вимогам закону та як такі, що укладені на шкоду кредитору (фраудаторні правочини). Ухвалою від 30 січня 2025 року Крюківський районний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування. В якості підстави для
повернення позовної заяви суд послався на те, що позивачем були порушені правила
об'єднання позовних вимог, зокрема, заявлені у цій справі позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, хоча й стосуються одних й тих самих відповідачів. Ухвалою від 30 січня 2025 року суд також повернув заяву про забезпечення позову з тих підстав, що заява не відповідає вимогам, встановленим п.2 ч.1 ст. 151 ЦПК. Ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 30 січня 2025 року про
повернення позовної заяви оскаржена позивачем в апеляційному порядку. У відповідності до ст. 149 ч.2 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Заявник вважає, що маються підстави для забезпечення позову з таких підстав. Метою звернення позивача з заявленим позовом є застосування реституції для забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 . В той же час, застосування реституції стане неможливим в разі, якщо відповідне спірне майно буде відчужене з боку відповідача ОСОБА_3 іншим особам. Внаслідок такого відчуження захист прав ОСОБА_1 через заявлений в цій справі позов стане неможливим. За таких обставин, співмірним засобом для забезпечення цього позову є накладення арешту на спірне майно або встановленням заборони на його відчуження та обтяження будь-якими речовими правами до вирішення спору по суті. Оскільки забезпечення позову не спричиняє відповідачам будь-яких збитків, а
полягає лише в обмеженні їх права розпорядитись майном під час розгляду судом
спору, то просимо заходи забезпечення в цій справі не застосовувати.
Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, дійшов до наступного висновку.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявлених вимог, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.
Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення вимоги чи позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що метою звернення до суду з позовом до відповідачів є застосування реституції для забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед ним, ОСОБА_1 .. В той же час, застосування реституції стане неможливим в разі, якщо відповідне спірне майно буде відчужене з боку відповідача ОСОБА_3 іншим особам, однак не подає докази на підтвердження реального існування цього ризику (наприклад, оголошення тощо).
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України та не зазначено жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, та свідчать про необхідність вжиття таких заходів, зазначених у заяві про забезпечення позову.
Такі твердження заявника зводяться до припущень останнього.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам (ч. 3 ст. 151 ЦПК України), а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заявником не долучено до заяви про забезпечення позову доказів, які містять інформацію про ринкову вартість вказаного нерухомого майна, як і доказів про наявність зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та їх розмір станом на час звернення до суду, що позбавляє суд можливості оцінити відповідність виду забезпечення позовним вимогам, адекватність вимог заявника та дотримання збалансованості інтересів сторін.
Саме лише зазначення при обґрунтуванні доводів заяви про існування у відповідача ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед заявником на переконання суду не може слугувати беззаперечним доказом на підтвердження того, що обраний заявником спосіб захисту є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Серед передумов забезпечення позову законодавець визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Також, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22 вказано, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Суд зауважує, що станом на теперішній час пересвідчитись в тому, що між сторонами - позивачем та кожним із відповідачів, дійсно виник спір неможливо.
За таких обставин справи, змісту позовних вимог, суб'єктного складу відповідачів по справі, суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту або заборони на відчуження цього майна та обтяження його речовими правами на майно, яке належить ОСОБА_3 , не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам.
За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена та підписана 10.02.2025.
Суддя : Т.О. Мартишева