Провадження № 2/537/74/2025
Справа № 537/2481/24
04.02.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», згідно якої прохає суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11022, що вчинений 05.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною.
В обґрунтуванні позовної заяви вказав, що 05.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №11022, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 14395,00 грн. За вказаним виконавчим написом 08.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67808906 з примусового виконання означеного виконавчого напису. Про вказаний виконавчий напис він дізнався 15.05.2024 року коли встановив додаток «Дія» та ознайомився з документами, оскільки напередодні 14.05.2024 року з його банківського рахунку було знято кошти у розмірі 2848,47 грн та за повідомленням банку, кошти були списані приватним виконавцем під час виконання виконавчого провадження.
Борг він не визнає так як жодних правовідносин з відповідачем не мав та не має і ніколи не отримував жодних позик. Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства та не підлягає виконанню так, як нотаріус не пересвідчився у відсутності спору між сторонами та вчинив виконавчий напис стягнувши неіснуючу заборгованість, тому вважає, що нотаріусом не дотримано умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника та вчинення напису на нотаріально посвідченій угоді, що є підставами для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
24.05.2024 року суд своєю ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.07.2024 року від правонаступника відповідача «Вердикт Капітал» - ТОВ «Дебт Форс», надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній прохає відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані документи які підтверджують безспірність заборгованості, при цьому позивачем не зазначено жодної обставини яка б свідчила про протилежне. Нотаріус в разі відсутності ознак безспірності повинен був відмовити у вчиненні напису. А тому вважають, що виконавчий напис вчинено нотаріусом за наявності документів передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Крім того звернули увагу суду на наявність ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.08.2024 року по справі 536/4741/23 про зміну стягувача ТОВ «Вердикт капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у ВП № 67808906 відкритому на підставі виконавчого напису №11022. Також подали клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн. Вказуючи, що не погоджуються з вказаною сумою так як до позовної заяви не додано доказів які б підтверджували оплату правничої допомоги в сумі 4500 грн.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Дебт Форс», (код ЄДРПОУ 43577608, адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, будинок, 201/203, літера 2-А, офіс 602.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року замінено у даній справі відповідача - ТОВ «Вердикт капітал» на ТОВ «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, будинок, 201/203, літера 2-А, офіс 602), виключивши ТОВ «Дебт Форс» з числа третіх осіб.
В судове засідання позивач - ОСОБА_1 не з'явився, від представника позивача Репецького В.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та прохають задовольнити.
Відповідач - ТОВ «Дебт Форс» до суду свого представника не направив, про час день та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, скористався правом на подання відзиву та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. в судове засідання не з'явилася хоча про час місце та день розгляду справи належним чином була повідомлена.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань, заяв до суду не направив, хоча про час місце та день розгляду справи належним чином був повідомлений.
Враховуючи наявні клопотання сторін, суд вирішив на підставі ст. 211, 247 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних матеріалів справи.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №11022, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 0984583029 від 21.02.2020 року який укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . Правонаступником усіх прав і обов'язків ТОВ «Інфінанс» за вказаним договором є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору №14-07/21 про відступлення прав вимоги від 14.07.2021 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.07.2021 року по 17.08.2021 року: № % річних в сумі 12495,00 грн, інфляційні збитки в сумі 1400,00 грн. Також стягнуто кошти за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, яка стягується за виконавчим написом становить 14395,00 грн.
08.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67808906 з примусового виконання вказаного виконавчого напису від 05.10.2021 року №11022, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М..
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.08.2024 року по справі 536/4741/23 у ВП № 67808906 відкритому на підставі виконавчого напису №11022 змінено стягувача ТОВ «Вердикт капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс».
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-887цс17з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.2.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок №296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно з п.3.1. Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п.3.2. Порядку №296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині, доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 відмовлено.
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору № 0984583029 від 21.02.2020 року укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . Оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Отже на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не мав права керуватись розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку та вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору, що не посвідчений нотаріально.
З копії кредитного договору № 0984583029 від 21.02.2020 року укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що останній не був нотаріально посвідченим.
При цьому, відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, на підтвердження наявності заборгованості та її розміру.
Відсутні відомості щодо наявності у ТОВ «Вердикт Капітал» правонаступництва усіх прав і обов'язків щодо договору №14-07/21 укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .. Також матеріали справи не містять документів про направлення боржнику повідомлень про зміну стягувача.
Відсутні відомості щодо направлення боржнику повідомлення (письмової вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису) на підтвердження безспірності заборгованості.
З викладених обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинений із порушенням вимог закону, а тому його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, згідно положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є:
- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
- розрахунок наданих послуг з їх детальним описом;
- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
Згідно ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між адвокатом Репецьким В.О. та ОСОБА_1 укладено договір з надання послуг правової допомоги від 15.05.2024 року. Наданий акт виконання робіт (наданих послуг) від 15.05.2024 року, згідно якого загальна вартість правової допомоги складає 4500 грн. з яких: 200 грн усна консультація, 300 грн письмова консультація, 4000 грн підготовка позовної заяви з додатками.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Суд, досліджуючи надані докази фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн, не вбачає їх підтвердження з огляду на відсутність доказів (квитанції, чи ін..), тобто документу про оплату оформленого у встановленому законом порядку.
Надані позивачем на підтвердження понесення витрат документи, не можуть вважатись тим розрахунком - детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тому, що у ньому відсутній детальний опис витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому судом встановлено сам факт надання правничої допомоги адвокатом позивачу.
Визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, судове засідання за участі представника позивача по суті відбувалося одне, інші фактично відкладалися.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 3000 грн., яка і підлягає до стягнення.
Тож враховуючи викладене, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку, що вимога представника позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення а саме у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 133-142, 206, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 87, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимира Леонідовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, реєстраційний №11022, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 14395,00 грн.
Стягнути з ТОВ «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, будинок, 201/203, літера 2-А, офіс 602) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомого в сумі 3000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич