Справа №534/182/25
Провадження №3/534/48/25
06 лютого 2025 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозова В.Ю., за участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працює на посаді начальника дільниці у ТОВ «Стальбудтехнології», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КУпАП,
На розгляд Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 591690 від 09.01.2025, згідно із яким 09.01.2025 близько 10 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 поблизу м. Горішні Плавні на річках Псел та Дніпро, не впорався з керуванням човна, в наслідок чого було втрачено гладкоствольну рушницю «ТОЗ 34 Р» НОМЕР_1 , чим порушено правила поводження зі зброєю, а саме п.п. 12.12 та п. 12.13 наказу МВС № 622.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , пояснив, за змістом, що їхав на човні, рушниця у той час лежала на сидінні човна, який ударився об дерево. Визнав свою вину у тому, що не закріпив рушницю до борта сидіння. На запитання суду повідомив, що у човні немає спеціальних заводських засобів, які призначені для кріплення зброї та її зберігання в човні. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також повідомила, що рушницю взяв із собою у човен для здійснення рейду на прохання лісників.
З'ясувавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що в Україні діє принцип презумпції невинуватості.
Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до абз. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У контексті справи суд зазначає про наступне.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке поставлено за провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (див. постанову ВС КАС у справі №537/2088/17 від 15.05.2019).
Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначеного статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до п. 12.12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів затверджена Наказом МВС від 21.08.98 № 622 (далі також - Інструкція) зброя, бойові припаси до неї, основні частини зброї, пристрої та патрони до них, що належать громадянам, мають зберігатися в металевих ящиках, сейфах, спеціально виготовлених для зберігання зброї, за місцем їх постійного проживання або в місцях тимчасового перебування власників (дачних будинках тощо) та які виключають вільний доступ до них сторонніх осіб. Про зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв у місцях тимчасового перебування власника власник повідомляє органи (підрозділи) поліції в порядку, визначеному пунктом 7.6 глави 7 розділу І цієї Інструкції. При цьому зброя, пристрої мають бути в розрядженому стані.
Дозволяється за погодженням з органами (підрозділами) поліції, де зареєстрована зброя, основні частини зброї та пристрої, тимчасове їх зберігання без права використання в іншого члена сім'ї або найближчої близької особи, а в разі їх відсутності - в органах (підрозділах) поліції або в інших громадян, які мають відповідні дозволи на зберігання особистої зброї на час тривалого (понад три місяці) відрядження, перебування на військових зборах або проходження власником строкової служби у Збройних Силах України при дотриманні встановлених правил її зберігання. В ЄРЗ та особових справах у паперовій формі власників робиться запис про передачу зброї, основних частин зброї на тимчасове зберігання.
Забороняється використання власником вогнепальної мисливської, пневматичної та охолощеної зброї, пристроїв за наявності вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
Протягом строку дії дозволу на зберігання, носіння зброї власник повинен мати чинний договір страхування.
Згідно з п.12.13 Інструкції під час перенесення або перевезення вогнепальна, пневматична зброя має бути у розрядженому стані та знаходитися у спеціальному чохлі, кейсі, футлярі тощо. Під час перенесення або перевезення зброї та боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них власник зобов'язаний мати при собі дозвіл органу (підрозділу) поліції на зберігання та носіння такої зброї, основних частин зброї та пристроїв або Витяг з ЄРЗ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї чи його відображення в електронній формі через мобільний додаток Порталу Дія (Дія) (за технічної можливості).
За п. 7.6 цієї Інструкції у разі зміни місця проживання власник протягом 30 календарних днів подає до органу (підрозділу) поліції за новим місцем проживання в порядку, визначеному пунктом 1.5 глави 1 цього розділу, заяву та витяг із реєстру територіальних громад про нове задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування).
За результатами розгляду документів орган (підрозділ) поліції приймає рішення про зміну (відмову у зміні) місця зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв. Зміна місця зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв підтверджується витягом з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв, патронів до них (далі - Витяг з ЄРЗ про наявність дозволу на зберігання, носіння зброї) (додаток 17), у якому зазначається нове місце проживання власника зброї, основної частини зброї, пристрою.
Особова справа власника, яка ведеться в паперовій формі, надсилається до органу (підрозділу) поліції за новим місцем проживання, а в ЄРЗ вноситься інформація про нове місце зберігання зброї, основних частин зброї, пристроїв. У разі вилучення зброї у випадках, передбачених законодавством, добровільної її здачі до органу (підрозділу) поліції, її продажу, смерті власника, припинення обліку предметів і матеріалів з підстав, передбачених цією Інструкцією, особова справа здається в архів, про що в ЄРЗ робиться відповідний запис.
У разі залишення власником свого місця проживання разом із зброєю, основними частинами зброї, пристроями на строк від одного до шести місяців такий власник повинен подати заяву в порядку, визначеному пунктом 1.5 глави 1 цього розділу, із зазначенням строку та адреси тимчасового перебування. У такому випадку особова справа, яка ведеться в паперовій формі, до іншого органу (підрозділу) поліції не надсилається, у ЄРЗ вноситься інформація про строк та адресу тимчасового перебування власника і засобами ЄРЗ повідомляється відповідний орган (підрозділ) поліції. Про закінчення строку тимчасового перебування власник відповідно до порядку, визначеного цим абзацом, повідомляє орган (підрозділ) поліції, у якому він перебуває на обліку.
Суд встановивши, що інкриміноване працівниками поліції порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.12. Інструкції не доведено, оскільки зазначені правила зберігання зброї, у тому числі, застосовуються у межах місця основного проживання, тимчасового перебування власника зброї, тобто у житлі, - виключно. За матеріалами цієї судової справи особі, яка притягається до адміністративної відповідальності інкриміновано порушення правил зберігання зброї, вчинених, у транспортному засобі, а не у житлі.
До того ж, не доведено та не конкретизовано у чому саме і яке діяння вчинено, у чому воно полягало, за переконанням працівника поліції у контексті п. 12.13 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС від 21.08.98 № 622, оскільки також рушниця вже була відсутня в човні на час фіксації працівником поліції обставин правопорушення.
Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності стверджувала, що мала при собі усі необхідні документи, які дають право на носіння, зберігання рушниці «ТОЗ 34 Р» 5 3770; протилежне не доведено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про неустановленість факту у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознак складу діяння, передбаченого ч. 1 ст. 191 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 283, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КУпАП- закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ
Повний текст постанови виготовлено 10.02.2025.