Справа № 524/7107/24
Провадження №2-др/524/3/25
10.02.2025 рокуАвтозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - Ковальчука О.М. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 січня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 11975, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00501.006691280, укладеного 06 травня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , за період з 06 лютого 2021 року по 06 вересня 2021 року включно у розмірі: 75 817,04 грн. - строковий основний борг; 7563,63 грн. - прострочений основний борг; 15 804,01 грн. - прострочені проценти; 1799,74 грн., а також плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 1900 грн., всього на загальну суму 102 884,42 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
10 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача АТ «Ідея Банк» на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., понесені останнім на підставі договору про надання правової допомоги № 24/07-1 від 02.07.2024 року.
14 січня 2025 року до суду від відповідача АТ «Ідея Банк», засобами електронного поштового зв'язку, було подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач вказав, що у договорі про надання правничої допомоги № 24/7-1 від 02.07.2024 року сторони остаточно не досягли згоди щодо порядку оплати послуг. На думку відповідача, сторони не визначили яким чином здійснюється оплата. Отже вважає, що обов'язок заплатити адвокату гонорар не передбачений в укладеному договорі від 02.07.2024 року. Таким чином, гонорар у розмірі 7000,00 грн. є непідтвердженою сумою витрат. Однак, вказали, що якщо суд дійде висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є підтвердженим, просили звернути увагу на той факт, що спір у справі є спором незначної складності, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, тому розмір гонорару є явно завищеним та неспівмірним зі складністю спору. Вважають, що розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшений судом до 0 (нуля) грн./відмовлено у задоволені такої. Просили провести розгляд заяви без представника відповідача.
У судове засідання залучені до участі у справі учасники справи та їх представники, які були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви, не прибули, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктами 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1-6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Згідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 - Ковальчуком О.М. суду подано копію Витягу з договору про надання правничої допомоги № 24/07-1 від 02.07.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчуком О.М., копію Акту № 1 від 02.07.2024 року наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 24/07-1 від 02.07.2024 року на загальну суму 7000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордера.
Так, відповідно до Акту № 1 від 29.03.2024 року наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 24/02-1 від 02.07.2024 року, адвокатом Ковальчуком О.М. було надано наступні послуги: усна консультація з вивченням документів (попередня) - (0,5 год.) - 1000 грн. та підготовка позовної заяви (3 год.) - 6000 грн.
Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., вказав на те, що розмір таких витрат є непідтвердженою сумою, адже обов'язком сплатити гонорар адвокату не передбачений в договорі № 24/7-1 від 02.07.2024 року та тим, що розмір витрат є суттєво завищений та не співмірним зі складністю справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчуком О.М. 02 липня 2024 року укладено договір про надання правничої допомоги № 24/07-1 (далі - Договір), згідно з яким адвокат зобов'язується надати клієнту певні види послуг (п. 1.2. договору).
Розділом 3 Договору визначений гонорар адвоката. Відповідно до пункту 3.1. Договору, сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги клієнту дорівнює 2000 грн. за 1 годину роботи адвоката. Кінцева сума гонорару визначається в акті наданих послуг в залежності від кількості наданих послуг.
За пунктом 3.1. Договору, оплата проводиться клієнтом протягом 1 календарного дня з дати підписання сторонами акту наданих послуг або після відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу на підставі рішення суду за домовленістю сторін.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).
У постанові від 27.07.2022 року у справі № 686/28627/18 Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 02.12. 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18, від 16.06.2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Згідно з матеріалами справи сторони договору погодили, що клієнт має сплатити адвокату вартість наданих послуг протягом 1 (одного) календарного дня з дати підписання сторонами акту наданих послуг або після відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу на підставі рішення суду за домовленістю сторін.
У матеріалах справи наявний Акт про надання послуг від 03.07.2024 року, який містить опис наданих послуг та їх вартість у розмірі 7 000 грн.
Однак, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22.02.2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.
У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із наданих стороною позивача ОСОБА_1 доказів, на підготовку позовної заяви адвокатом Ковальчуком О.М. було витрачено 3 год. часу. При цьому, суд звертає увагу, що обсяг позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню складає 11 арк. розтягнутого за масштабом тексту, з яких 2,5 арк. це лише зазначення сторін та 3 осіб. У переважній більшості текст позовної заяви містить цитування норм ЦПК України, ЦК України та практики Верховного Суду.
Складання позовної заяви такого змісту для професійного адвоката не є складним процесом, для якого має витрачатися час у 3 години.
Враховуючи вищезазначене, на думку суду, вартість адвокатських витрат у заявленій сумі в 7000,00 грн. є вочевидь завищеною, що не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності, а тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 3000,00 грн., з урахуванням складності справи, наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача АТ «Ідея Банк» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути кошти у розмірі 3000,00 грн. у повернення сплачених витрат на правничу допомогу, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.
При цьому, суд виходить з того, що дійсно розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися в ці правовідносини, але, оскільки судом вирішується питання про відшкодування позивачу його витрат на правову допомогу за рахунок відповідача, тому саме суд вирішує питання про наявність підстав для такого відшкодування, та саме суд визначає суму, яка підлягає стягненню з відповідача і такі дії суду не є втручанням у договір позивача з адвокатом про надання правничої допомоги.
Керуючись ст. 12, 13, 76- 81, 89, 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Ковальчука О.М. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 - 3 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви в частині вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: АТ «Ідея Банк», код ЄДРПОУ: 19390819, юридична адреса: м. Львів, вул. Валова, буд. № 11.
Треті особи: - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, адреса місце знаходження: АДРЕСА_2 ; - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, адреса місце знаходження: м. Кременчук, вул. Троїцька, буд. № 89-А.
Повний текст додаткового рішення суду виготовлено 10 лютого 2025 року.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цього рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: