Єдиний унікальний номер: 379/243/25
Провадження № 3/379/179/25
10 лютого 2025 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Разгуляєва О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від ВП № 2 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українки, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом серії ВАД № 637832, складеного 24.01.2025, вбачається, що 13.01.2025 близько 10 год 15 хв, гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинила економічне домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме не впускала останнього до будинку, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнала, пояснивши, що перебуває з чоловіком ОСОБА_2 на стадії розлучення. 13.01.2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання у власному будинку не вчиняла будь-яких дій скерованих на вчинення домашнього насильства стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є підставою для закриття справи.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки: можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173-2 ч.1КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст.1 ч.1п.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 7 грудня 2017 року, з наступними змінами, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з ст.1 ч.1п 4 вказаного Закону, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
- спричинення шкоди;
- порушення прав і свобод людини;
- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Відтак, з аналізу наведених норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 ч.1КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, до протоколу долучено рапорт від 23.01.2025, з якого вбачається, що до оператора служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що дружина ОСОБА_1 , вигнала заявника та забравши ключі не впускає його до житлового будинку. До приїзду поліції конфлікт було вичерпано, ОСОБА_2 мав доступ до будинку. Від пояснень з даного приводу відмовився в категоричній формі. В подальшому надав письмові пояснення про те, що 23.01.2025 він прийшов по місцю проживання та виявив, що будинок в якому вони проживають спільно з дружиною зачинений та в зв'язку з тим, що йому немає де проживати, викликав поліцію.
Під економічним насильством розуміється умисне позбавлення житла чи обмеження однією особою іншої особи майнових прав, на які потерпілий має передбачене законом право, що може викликати економічну недостатність, порушення фізичного чи психічного здоров'я. Економічне насильство пов'язане з порушенням прав та інтересів людини через незаконне позбавлення або обмеження його майнових прав.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 208542587 від 08.05.2020 року за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, виданого приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. від 08.05.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 52181290 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що будинок придбаний нею до шлюбу з ОСОБА_2 .
Отже, відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, ніяким чином не підтверджують, що ОСОБА_1 вчинила насильство у сім'ї відносно свого чоловіка, яке б підпадало під вищенаведені критерії, зазначені у ст.1 ч.1п.4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, в матеріалах справи, відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про завдання ОСОБА_1 шкоди психологічного характеру своєму чоловіку ОСОБА_2 в ході конфлікту між ними. Зокрема, немає відомостей про те, що в результаті зазначеного ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою, у тому числі до психолога, у зв'язку з отриманою шкодою своєму психологічному здоров'ю, що полягало у пригніченому стані потерпілого, душевних стражданнях, порушенні нормальної життєдіяльності, погіршенні можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми і тому подібне.
Будь-яких інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
При таких даних не вбачаю наявності ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283-287, 294 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Суддя
Таращанського районного суду
Київської області Олександра РАЗГУЛЯЄВА