Справа № 344/2246/25
Провадження № 1-кс/344/1181/25
07 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024090000000689, внесеному 22.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024090000000689, внесеному 22.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних силах України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях злочинної діяльності та вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, ОСОБА_5 , придбав ручну гранату іноземного виробництва з маркуванням«GHO-1 RDX», ручну гранату іноземного виробництва з маркуванням «FUZEM213КІА11В 021-008.GRANADE.HANDFRAG.DELAYM-67 COMPBSTL11H009-012», 300 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, 90 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, 146 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм, 950 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,56-мм, 180 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм які належать до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, а також нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашнікова модернізований (АКМ) із серійним номером НОМЕР_1 , калібру 7,62 мм, який належить до категорії вогнепальної зброї.
При цьому, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, усвідомлюючи, що вказані предмети є вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими пристроями, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на їх незаконне носіння, зберігання та збут, без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч передбаченому законом порядку,з метою подальшого носіння, зберігання та збуту,у невстановлені досудовим розслідуванням час та спосіб, перенісручну гранату іноземного виробництва з маркуванням«GHO-1 RDX», ручну гранату іноземного виробництва з маркуванням «FUZEM213КІА11В 021-008.GRANADE.HANDFRAG.DELAYM-67 COMPBSTL11H009-012», 300 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, 90 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, 146 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм, 950 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,56-мм, 180 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм,які належать до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, а також нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашнікова модернізований (АКМ) із серійним номером НОМЕР_1 , калібру 7,62 мм, який належить до категорії вогнепальної зброї до місця свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав їх без передбаченого законом дозволу.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та збут, придбаних ним 90 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, 146 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм, які належать до категорії бойових припасів та автомата Калашнікова (АКМ) із серійним номером ФЛ2512, калібру 7,62 мм, що належить до категорії вогнепальної зброї, усвідомлюючи, наслідки своїх суспільно небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнувального характеру вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв в результаті їх неконтрольованого обігу,переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 29.11.2024прибувши на автомобілі марки “VOLVO V70», реєстраційний номер НОМЕР_2 до заздалегідь обумовленого із громадянином ОСОБА_7 місця, а саме узбіччі дороги у с. Задністрянське, Бурштинської територіальної громади Івано-Франківської області,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч передбаченому законом порядку, біля 12 год. 20 хв.,збув останньому 90 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, 146 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм, які належать до категорії бойових припасів та нарізну вогнепальну зброю - автомат Калашнікова модернізований (АКМ) із серійним номером НОМЕР_1 , калібру 7,62 мм, що належить до категорії вогнепальної зброї, отримавши за це грошові кошти у розмірі 31500 гривень.
В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , досягнувши попередньої домовленості з ОСОБА_8 , про збут ручної гранати іноземного виробництва з маркуванням «FUZEM213КІА11В 021-008. GRANADE. HANDFRAG. DELAYM-67 COMPBSTL11H009-012» та 300 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч передбаченому законом порядку 14.12.2024 взяв до своїх рук 300 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 7,62-мм, які належать до категорії бойових припасів, переніс їх до відділення №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Транзитна, 19, та о 09 год. 54 хв. користуючись її послугами, здійснив передачу вищевказаних патронів за накладною № 59001280274124 ОСОБА_8 , який 16.12.2024 здійснив переадресацію вказаного відправлення на відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 8 за накладною № 59001281532287 та 16.12.2024 о 15 год. 55 хв., отримавши вказане відправлення на відділенні № 1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою:
м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 8 здійснив його оплату у розмірі 8460 гривень.
Надалі, ОСОБА_5 , продовжуючи свій єдиний умисел на збут бойових припасів та вибухових пристроїв, отримавши 16.12.2024 від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 8460 гривень, дотримуючись попередніх домовленостей із останнім, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 20.12.2024 взяв до своїх рук ручну гранату іноземного виробництва з маркуванням «FUZEM213КІА11В 021-008. GRANADE. HANDFRAG. DELAYM-67 COMPBSTL11H009-012», яка належить до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, переніс її до відділення №1 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Львівська область, м. Радехів, вул. Транзитна, 19, та о 18 год. 35 хв. користуючись її послугами, здійснив передачу вищевказаної гранати за накладною № 59001285640714 ОСОБА_8 .
Крім цього, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та збут, придбаних ним ручної гранати іноземного виробництва з маркуванням«GHO-1 RDX», 950 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,56-мм, 180 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм які належать до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, усвідомлюючи, наслідки своїх суспільно небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнувального характеру вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв в результаті їх неконтрольованого обігу,переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 05.02.2025прибувши на автомобілі марки “VOLVO V70», реєстраційний номер НОМЕР_2 до заздалегідь обумовленого із громадянином ОСОБА_7 місця, а саме на територію автозаправки “ОККО» по вул. Мухи 1 в м. Рогатин, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч передбаченому законом порядку, біля 10 год. 55 хв., збув останньому ручну гранату іноземного виробництва з маркуванням«GHO-1 RDX», 950 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,56-мм, 180 патронів довійськової нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва калібру 5,45-мм, які належать до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, отримавши за це грошові кошти у розмірі 60000 гривень.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Радехів Радехівського району Львівської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, одружений, раніше несудимий, який проходив військову службу в ЗСУ.
05.02.2025 ОСОБА_5 порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ,висновками експертів судово-балістичних експертиз, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 цього Кодексу відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - сім років позбавлення волі.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція
ч. 1ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;
- п. 3 - незаконно впливати насвідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;
- п.4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в подальшому може займатися злочинною діяльністю, зокрема, умисними діями, пов'язаними із незаконним придбанням, носінням, зберіганням та збутом вогнепальної зброї бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено слідчим суддею, 05.02.2025 ОСОБА_5 порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ,висновками експертів судово-балістичних експертиз, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 цього Кодексу відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - сім років позбавлення волі.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження та інших матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177КПК України:
- п.1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція
ч. 1ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;
- п. 3 - незаконно впливати насвідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;
- п.4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;
- п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та в подальшому може займатися злочинною діяльністю, зокрема, умисними діями, пов'язаними із незаконним придбанням, носінням, зберіганням та збутом вогнепальної зброї бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, обрання більш м'якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки цього буде недостатньо для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду, незаконно впливати насвідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним розпивали алкогольні напої в день події шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування частини зазначених у клопотанні ризиків.
Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, як про це клопотали сторона захисту, не унеможливить прояву встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров'я, відсутність офіційного доходу.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_11 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 90 840,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 90 840 гривень 00 коп., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 04 квітня 2025 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Розмір застави визначити в межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 90 840 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду Львівської області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано - Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_12 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і підписано 10.02.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_13