про відмову у відкритті провадження у справі
про неплатоспроможність
04 лютого 2025 року Справа № 915/1298/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
боржник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1298/24
за заявою боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Миколаївської області із заявою від 15.10.2024 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (зареєстрована у суді 21.10.2024). Заявник, посилаючись на ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, оскільки станом на дату звернення до суду має заборгованість у сумі 430227,95 грн перед банківськими та кредитними установами та не може погасити указаний борг з причини недостатності коштів.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1298/24 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Ухвалою суду від 28.10.2024 заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з недоліками заяви та встановлено строк для їх усунення.
Ухвалою від 18.11.2024 суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність, призначив підготовче засідання на 03.12.2024.
Ухвалою від 03.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 24.12.2024 та задля надання пояснень суду визнана обов'язковою участь боржника у судовому засіданні.
Ухвалою від 24.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотанням представника боржника відкладено на 13.01.2025 та визнана обов'язковою участь боржника у судовому засіданні.
Ухвалою від 13.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання за клопотанням представника боржника відкладено на 04.02.2025 та визнана обов'язковою участь боржника у судовому засіданні.
Ухвала доставлена представнику боржниці до Електронного кабінету ЄСІТС.
У судове засідання боржник не з'явилася, представника не скерувала.
Станом на час розгляду справи боржниця заяв по суті справи не надала, про причини відсутності суд не повідомила.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважає, що ним було вчинено всі належні та допустимі заходи направлені на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.
Станом на час розгляду справи боржниця про підстави відкладення судового засідання суду не повідомила.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, суд ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності представників у даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додатково подані докази, встановив наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами ч.1 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до абз.13 ч.1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абз.5 ч.1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч.2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч.3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 року у справі №909/1028/20).
Системний аналіз ст. 113, ч.1, ч.2 ст. 116, ч.1 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, про підстави виникнення цієї заборгованості, розмір доходу та ін..
Згідно з частинами першою-третьою ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, причин несплати боржником на користь кредиторів належних коштів.
Так, ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилається на наявність заборгованості перед 12 кредиторами в розмірі 430227,95 грн, з них: 173240,00 грн основна заборгованість за тілом кредитів та 256987,95 грн відсотків за користування кредитними коштами.
Суд зауважує, що заявник посилається на відсутність у власності майна та коштів, за рахунок яких можна було б погасити зазначений борг.
Одночасно суд враховує, що боржник отримуючи дохід від підприємницької діяльності у 2023 році у розмірі 2650883,8 грн (зазначено у заяві, у декларації про доходи за 2023 рік та підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб, платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданими на запит у електронному вигляді від 06.08.2024) не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення кредиторської заборгованості за рахунок указаного доходу, який майже у шість разів перевищує загальний розмір боргу.
Викладене свідчить про свідоме умисне ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань, а не про те, що неможливість погашення заборгованості виникла внаслідок певних життєвих обставин, які можуть свідчити про неплатоспроможність боржника.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд керується Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Мотальової - Кравець В.Ю. від 15.10.2024 про участь у справі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених Кодексом України з питань банкрутства.
Керуючись ст. 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 ГПК України, суд
1. Відмовити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Мотальової - Кравець В.Ю. від 15.10.2024 про участь у справі.
Ухвала набрала законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.254- 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Давченко