28 січня 2025 року Справа № 915/996/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Могила А.С.
за участі представників учасників справи:
прокурор - Григорян Е.Р.
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) в судове засідання не з'явився,
від 3-ї особи (представник 3-ї особи) в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури, вул.Бузький бульвар, 15, м.Миколаїв, 54006
електронна пошта: mykokrug@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі
Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації), вул.Одеське шосе, 18А, м.Миколаїв, 54036
електронна пошта: nikolaev@mk.gov.ua
до відповідача: Коблівської сільської ради, вул.Одеська, буд.4, с.Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453
електронна пошта: koblevorada@ukr.net
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", вул.Руставелі Шота, б.9А, м.Київ, 01601
електронна пошта: info@e-forest.gov.ua
про: усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення земельної ділянки.
Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 20.08.2024 (вх.№10002/24 від 20.08.2024) в якій просить суд:
- усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 06.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради на земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області (запис №43403454);
- усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов'язання Коблівської сільської ради провернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.
В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2017 у справі №469/748/16-ц задоволено позов заступника прокурора Миколаївської області, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.03.2013 № 75, недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № 3039550, видане 27.04.2013 та зобов'язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено належність спірної ділянки до державної власності та її цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, а також входження в межі прибережної захисної смуги моря, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності. Зазначає, що з урахуванням рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2017 у справі № 469/748/16-ц, право державної власності на земельну ділянку 22.12.2017 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 24237642. Натомість, на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 06.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, про що вчинено запис № 43403454. Зазначає, що за інформацією Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від 03.05.2024 № 05-67/1163/5-24 розпорядження про припинення права постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 або її вилучення з постійного користування не приймались. Вказує, що усупереч встановленої законом заборони, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вказана земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 незаконно вилучена поза волею постійного землекористувача - ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (на цей час - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України, далі - ДСГП "Ліси України") із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - для індивідуального дачного будівництва. За такого Коблівська сільська рада не набула у законний спосіб право комунальної власності на спірну земельну ділянку, як то передбачено статтею 328 ЦК України. Зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) є скасування державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради на спірну земельну ділянку державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 (запис № 43403454 від 06.08.2021) та зобов'язання Коблівської сільської ради повернути останню належному власнику - державі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.09.2024.
Миколаївська районна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№10914/24 від 12.09.2024) в якій просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (арк.137-141).
Ухвалою суду від 24.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 22.10.2024.
08 жовтня 2024 року від Миколаївської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про забезпечення позову (вх. №12063/24) (арк..150162), згідно з якою заявник просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом:
- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 площею 0,095 га, розташовану в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області;
- заборонити Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 0,095 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1540, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області, дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
В обґрунтування заяви зазначає, що у разі задоволення позовних вимог Коблівська сільська рада втрачає право власності на спірну земельну ділянку та повинна буде повернути цю ділянку. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки - сільська рада може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальша ймовірна передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об'єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Ухвалою Господарського суд Миколаївської області від 10.10.2024 заяву №б/н від 07.10.2024 (вх.№12063/24 від 08.10.2024) Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову - задоволено. Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,095 га з кадастровий номер 4820983900:09:000:1540, розташовану в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області. Заборонено Коблівській сільській раді (код ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,095 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1540 розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
У зв'язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті підготовче засідання у справі № 915/996/24 призначене на 22.10.2024, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів у відповідності до ст. 177 ГПК України та повідомлено учасників справи про розгляд справи 26.11.2024 о 13:00
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. на навчанні, підготовче засідання у справі № 915/996/24 призначене на 26.11.2024 о 13:00 не відбулось.
Ухвалою суду від 28.11.2024 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі №915/966/24 відбудеться 18.12.2024 та ухвалено розглядати справу №915/996/24 поза межами строку, встановлений ст.177 ГПК України, у розумний строк.
Ухвалою суду від 18.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2025.
Миколаївська районна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№369/25 від 13.01.2025) в якій просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги викладені в позові підтримує в повному обсязі (арк.200-202).
Відповідач в судове засідання 28.01.2025 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 18.12.2024, яка була направлена в електронний кабінет відповідача системи «Електронний суд» та отримана останнім 19.12.2024, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа в судове засідання 28.01.2025 не з'явилась, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, ухвалою суду від 18.12.2024, яка була направлена в електронний кабінет 3-ї особи в системі «Електронний суд» та отримана останнім 19.12.2024, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду.
Прокурор в судовому засіданні 28.01.2025 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
У судовому засіданні 28.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2017 у справі №469/748/16-ц позовні вимоги прокурора задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації №75 від 22.03.2013 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,095 га з кадастровим №4820983900:09:000:1540 на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 27 квітня 2013 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 4820983900:09:000:1540. Витребувано від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (арк.33-41).
Задовольняючи позов суд погодився з доводами прокурора про незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації, на підставі якого спірну земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_1 , оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності державного лісового фонду, перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство», надання яких у приватну власність забороняється.
Окрім того судом підтверджено, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, є територією з обмеженим режимом господарської діяльності та повинна перебувати виключно у державній власності.
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено належність спірної земельної ділянки до державної власності, її цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, а також входження такої земельної ділянки в межі прибережної захисної смуги моря, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності.
У відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2017 у справі №469/748/16-ц, право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 зареєстровано 22.12.2017 за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №24237642.
Проте, як вбачається з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №389670971 від 05.08.2024), на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 №1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 06.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 за Коблівською сільською радою, про що вчинено запис №43403454 (акр.42-44, 82-87).
Як встановлено рішенням суду у справі №469/748/16-ц від 17.07.2017, яке набрало законної сили, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 належить до земель державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».
Вказані обставини також підтверджуються інформацією філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» Державного агентства лісових ресурсів України, яка міститься в листі №60/33.5-ВЛ від 04.06.2024, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 згідно наявної інформації лісовпорядкування 2003 року, а саме планшету №2 та проекту організації та розвитку лісового господарства 2003 року належала до земель державного лісового фонду та розташована в кварталі 41 виділу 13 урочища «Рибаківка» Березанського лісництва. Вказаний виділ в проекті організації та розвитку лісового господарства описується як база відпочинку.
Також, зазначено, що філією «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» не приймались будь-які рішення щодо вилучення, добровільної відмови або припинення права користування вказаною земельною ділянкою, до філії не надходили на погодження проекти землеустрою, щодо відведення та надання у приватну або комунальну власність вказаної земельної ділянки (арк.51-64).
Прокурор вважає, що передача земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою ст..149 Земельного кодексу України, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, належить до повноважень обласних державних адміністрацій.
Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації, яка міститься в листі від 03.05.2024 №05-67/1163/5-24, головою обласної державної адміністрації не видавались розпорядження щодо припинення або вилучення із постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» (правонаступник «ДП «Миколаївське лісове господарство»), зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, відведення вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність чи користування або зміни її цільового призначення (арк.75-76).
Згідно інформації, яка міститься в листі Коблівської сільської ради від 11.06.2024 №724, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 передана у власність Коблівської сільської ради на підставі Закону України №1423-IX від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування Коблівською сільською радою не приймались (арк.81).
За твердженням прокурора, вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка вилучена поза волею постійного землекористувача із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - для індивідуального дачного будівництва.
Прокурор, з метою захисту права держави на землі лісового та водного фонду, котрі неправомірно передано у комунальну власність, звернувся з даним позовом до господарського суду.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.
Статтею 14 Конституції України та ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).
Прокурор вказує, що незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх передача у комунальну власність як земель житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови), не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Незаконне вилучення земельної ділянки державного лісового фонду, реєстрація права комунальної власності на неї, порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 13, 19 Конституції України).
Прокурор стверджує, що питання збереження та відтворення лісів, що розташовані в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, як природних комплексів, є актуальним як для області, так і держави в цілому.
Прокурор вказує, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою не уповноваженим суб'єктом - Коблівською сільською радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення земельної ділянки.
У відповідності до ст.324 Цивільного кодексу України, від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст.17 Цивільного кодексу України, орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Прокурор зазначає, що Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник спірної земельної ділянки.
Прокурором в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 23.04.2024 та 14.05.2024 скеровано до Миколаївської районної військової (державної) адміністрації запит №50-2783ВИХ-24 та №50-3298ВИХ-24 де зазначено про порушення законодавства при вилученні Коблівською сільською радою спірної земельної ділянки державного лісового фонду та реєстрації права комунальної власності на неї та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом про повернення у власність держави земельної ділянки з кадастром номером 4820983900:09:000:1540 (акр.103-107, 109-112).
У відповідь на вказані запити Миколаївська районна державна (військова) адміністрація листом №1679/02-19-24 від 25.04.2024 та листом №2058/02.19-24 проінформувала, що нею не вживались заходи щодо повернення земельної ділянки у власність держави, у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань на сплату судового збору та просить вжити заходи прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом звернення до суду (акр.108, 113).
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською районною державною адміністрацією протягом розумного строку заходів до її повернення, є підставою звернення прокурора до суду.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській районній державній (військовій) адміністрації повідомлення №50-5318ВИХ-24 від 14.08.2024 в якому повідомила про намір здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації шляхом пред'явлення позову до суду (а.с.117).
Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.
Так, відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення та землі водного фонду.
Відповідно до ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Частиною 2 ст.1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно ст.7 Земельного кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до ст.8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2017 у справі №469/748/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 належить до земель державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (на цей час - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»).
Вказані обставини також підтверджуються інформацією філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» Державного агентства лісових ресурсів України, яка міститься в листі №60/33.5-ВЛ від 04.06.2024, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 згідно наявної інформації лісовпорядкування 2003 року, а саме планшету №2 та проекту організації та розвитку лісового господарства 2003 року належала до земель державного лісового фонду та розташована в кварталі 41 виділу 13 урочища «Рибаківка» Березанського лісництва. Вказаний виділ в проекті організації та розвитку лісового господарства описується як база відпочинку. Також, зазначено, що філією «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» не приймались будь-які рішення щодо вилучення, добровільної відмови або припинення права користування вказаною земельною ділянкою, до філії не надходили на погодження проекти землеустрою, щодо відведення та надання у приватну або комунальну власність вказаної земельної ділянки (арк.51-64).
Слід зазначити, що частиною 5 ст.116 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У відповідності до ч.2 ст.117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Відповідно до вимог статей 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Частиною 1 ст.149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Передача земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, належить до повноважень обласних державних адміністрацій.
Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації, яка міститься в листі від 03.05.2024 №05-67/1163/5-24, головою обласної державної адміністрації не видавались розпорядження щодо припинення або вилучення із постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» (правонаступник «ДП «Миколаївське лісове господарство»), зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, відведення вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність чи користування або зміни її цільового призначення (арк.75-76).
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Таким чином на законодавчому рівні встановлена пряма заборона на перехід права власності (із державної у комунальну) на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.
Також, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №318-р від 11.02.2010, з метою збереження об'єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів, центральні органи виконавчої влади та інших суб'єктів управління об'єктами державної власності, зобов'язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.
Таким чином, усупереч встановленої законом заборони, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської обласної державної адміністрації, спірна земельна ділянка незаконно вилучена поза волею постійного землекористувача - Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - землі житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови).
Також, як вбачається з матеріалів справи, прокурором, за даними геопорталу «Ліси України» - веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру, втановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, на відстані 31,9 метрів від урізу води (арк.98-102).
У відповідності до ст.88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17.07.2017 у справі №469/748/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 повністю розташована у межах пляжної зони Чорного моря на приблизній відстані від 30 до 70 м. від урізу води Чорного моря.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що спірна земельна ділянка, будучи землею лісогосподарського призначення, яка входить у прибережну захисну смугу Чорного моря, та надана у постійне користування Державному підприємству "Очаківське лісомисливське господарство", правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», не може належати до комунальної власності, тому порушення прав держави щодо цієї ділянки не пов'язані із позбавленням володіння та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою (негаторний позов).
Так, предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння землями лісового та водного фонду (перехід до них володіння цими землями), стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування, всупереч вимог Земельного, Лісового та Водного кодексів України є неможливим. Розташування земель лісового та водного фонду вказує на неможливість виникнення права комунальної власності, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених законодавством (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 23.12.2021 у справі №359/33732/16-ц).
Таким чином, протиправне зайняття спірної земельної ділянки або державну реєстрацію права комунальної власності слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до земель лісового фонду, розташованих у прибережній захисній смузі, набуття комунальної або приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право комунальної власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки лісового фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.
Вказані твердження узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.06.2020 у справі № 307/3155/19, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, які прийняті у зв'язку з обов'язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16.
Крім того, у справі № 469/649/17 Верховним Судом зроблено висновки, що у разі якщо земельна ділянка має подвійний охоронний статус - ділянки державного лісового фонду та прибережної захисної смуги, то ефективним способом захисту порушеного права є заявлення негаторного позову.
У відповідності до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16, від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 16.01.2019 у справі №755/9555/18, від 21.08.2019 у справі №805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі №587/2326/16-п, від 26.02.2020 у справі №287/167/18-ц.
Відповідно до ст.ст. 391, 396 Цивільного Кодексу України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Законний володілець земельних ділянок лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на ці ділянки, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути такі ділянки.
У відповідності до ст. 334 Цивільного Кодексу України, права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Коблівською сільською радою, а тому, держава позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою лісового фонду.
У відповідності до п.п. 1, 2, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній із 12.05.2022), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про усунення перешкод Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 06.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку є належним способом захисту права та або інтересу.
Також, суд зазначає, що відповідно до змісту ст.80, 84 Земельного Кодексу України суб'єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Внаслідок адміністративно-територіальної реформи та на підставі постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів»№ 807-IX від 17.07.2020, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» №1635-р від 16.12.2020, ліквідовано Березанський район Миколаївської області та його територію включено до утвореного Миколаївського району, а Березанську районну державну адміністрацію ліквідовано шляхом приєднання до Миколаївської районної державної адміністрації.
Крім того, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423, яким внесено зміни до статей 122, 149 ЗК України. Відповідно до цих змін повноваження щодо розпорядження (передачі, вилучення) землями державної власності лісогосподарського призначення передані від Кабінету Міністрів України до державних адміністрацій відповідно рівня в залежності від місця розташування ділянки.
Так, згідно ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб та за межами населених пунктів.
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яка міститься в листі від 13.05.2024 №0-14-1.130-2183/2-24, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540 розташована в межах населеного пункту с.Рибаківка Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Межі села встановлено згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Рибаківка Березанського району Миколаївської області, затвердженого рішення Миколаївської районної ради від 22.12.2021 №9 (арк.95-97).
Оскільки спірна ділянка державного лісового фонду на цей час розташована в межах села Рибаківка Миколаївського району, її власником (розпорядником) з 22.12.2021 є Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація).
Враховуючи викладене вище, позов прокурора підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач будь-яких доказів на спростування вищезазначеного до суду не надав.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації (вул.Одеське шосе, 18А, м.Миколаїв, 54036, код ЄДРПОУ 04056500) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 06.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради (вул.Одеська, буд.4, с.Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748) на земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області (запис №43403454).
3. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації (вул.Одеське шосе, 18А, м.Миколаїв, 54036, код ЄДРПОУ 04056500) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов'язання Коблівської сільської ради (вул.Одеська, буд.4, с.Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748) повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1540, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.
4. Стягнути з Коблівської сільської ради (вул.Одеська, буд.4, с.Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453, код ЄДРПОУ 04375748) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Повне рішення складено 07.02.2025.
Суддя Н.О. Семенчук