79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.02.2025 Справа № 914/2962/24
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Львів
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , м. Львів до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Львів про стягнення 224 962,22 заборгованості, з якої: 224 700,00грн. - основний борг та 262,22грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 3374,43грн. сплаченого судового збору та повідомляє суд, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу становить в сумі 50 000,00грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 08.01.2025 року на 10:45 год.
31.12.2024 року на адресу суду від відповідача повернувся конверт із зазначенням причини повернення на довідці Укрпошти: “за закінченням терміну зберігання».
08.01.2025 року представником позивач подано через канцелярію суду клопотання за вх.№582/25 про відкладення розгляду справи, у зв»язку з повітряною тривогою.
Судове засідання 08.01.2025 року не відбулося у зв»язку з повітряною тривогою, відтак ухвалою суду від 08.01.2025 року судове засідання призначено на 23.01.2025 року на 09:40 год.
В судове засідання 23.01.2025 року позивач явку представника не забезпечив, про причини неявки в судове засідання, суд не повідомив.
В судове засідання 23.01.2025 року відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 09.01.2025 року, відповідно до якої відповідачу надіслано ухвалу суду на його юридичну адресу. Жодних, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Аргументи позивача.
Позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано послуги відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 по виконанню робіт, а саме організація та проведення огляду об'єктів нерухомості, надання інформаційно-консультаційних послуг по підбору приміщення, що відповідає вимогам замовника, що підтверджується актом виконання робіт від 29 жовтня 2024 року на загальну суму 224 700,00грн., який підписаний обома сторонами.
Так, виконавцем послуг (позивачем) надано замовнику послуги з виконання робіт, проте оплата наданих послуг, відповідачем в повній мірі не відбулась.
Відтак, замовником послуг (відповідачем), надані послуги (позивачем) згідно Акту виконання робіт від 29 жовтня 2024 року на суму 224 700,00грн. не оплачені. Відтак, заборгованість замовника послуг перед виконавцем наданих послуг та яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 224 700,00грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 374,43грн. та повідомляє суд, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу становить в сумі 50 000,00грн.
Аргументи відповідача
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Обставини, встановлені судом
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець - позивач) надано послуги відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (Замовник) по виконанню робіт, а саме організація та проведення огляду об'єктів нерухомості, надання інформаційно-консультаційних послуг по підбору приміщення, що відповідає вимогам замовника, що підтверджується актом виконання робіт від 29 жовтня 2024 року на загальну суму 224 700,00грн., який підписаний обома сторонами.
У доданому до матеріалів позовної заяви, акті виконаних робіт від 29.10.2024 року, обома сторонами визначено, що в період з 23.09.2023 року по 01.04.2024 рік, виконавець виконав та передав наступні роботи: проведення огляду об'єктів нерухомості, надання інформаційно-консультаційних послуг по підбору приміщення, що відповідає вимогам замовника. Вартість робіт наданих виконавцем по наданню інформаційно-консультаційні послуг становить 224 700,00грн. без врахування ПДВ. Замовник зобов'язується провести повну оплату робіт Виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання цього акту.
Так, виконавцем послуг (позивачем) надано замовнику послуги з виконання робіт, проте оплата наданих послуг, відповідачем в повній мірі не відбулась.
Замовником послуг (відповідачем), надані послуги (позивачем) згідно Акту виконання робіт від 29 жовтня 2024 року на суму 224 700,00грн. не оплачені, в матеріалах справи докази оплати наданих послуг відсутні. Відтак, заборгованість замовника послуг перед виконавцем наданих послуг та яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 224 700,00грн.
Відповідно до матеріалів справи 25.11.2024 року позивачем надіслано відповідачу претензію про сплату заборгованості №1 від 19.11.2024 року, що підтверджується описом вкладення та квитанцією про надіслання рекомендованого відправлення, проте така залишена ним без реагування та виконання.
В матеріалах справи немає доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг позивачем та їх вартості з виконання робіт, яка становить 224 700,00грн.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по наданих послугах, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 09 листопада по 25 листопада 2024 року в сумі 262,22грн.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є обставини з якими пов'язується факт надання послуг згідно актів, та їх несплата відповідачем.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як встановлено судом, Акт виконання робіт від 29 жовтня 2024 року містить інформацію про предмет, ціну, персоніфікацію учасників правовідносин - сторін. Цей акт належним чином підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідачем. Відтак суд доходить висновку про виникнення у відповідача обов'язку сплати 224 700,00грн. заборгованості з наданих позивачем йому послуг (робіт). Іншого матеріалами справи не встановлено, відповідачем не спростовано, належних та допустимих доказів ним не надано.
Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, у пункті 3 доданого до позовної заяви Акту виконання робіт, сторони погодили, що замовник зобов'язується провести повну оплату робіт виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання цього акту. Одночасно слід заначити, що 25.11.2024 року позивачем надіслано відповідачу претензію про сплату заборгованості №1 від 19.11.2024 року, що підтверджується описом вкладення та квитанцією про надіслання рекомендованого відправлення, проте така залишена ним без реагування та виконання. Отже строк на оплату є таким, що настав.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що послуги по укладеному Акті виконаних робіт надані позивачем, відповідачем прийняті без скарг та заперечень, про що свідчить підписаний між сторонами акт виконаних робіт, який підписаний та скріплений печаткою відповідача. Відтак заборгованість за надані послуги позивачем відповідачу, становить 224 700,00грн., яка відповідачем не оплачена.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку із простроченням замовником (відповідачем) послуг грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг позивачем (виконавцем), позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми, яка підлягала сплаті за період з 09.11.2024 року по 25.11.2024 рік, що складає 262,22грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних та період їх нарахування, доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в межах заявлених позовних вимог в сумі 262,22 грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає вартість наданих послуг з виконання робіт у сумі 224 700,00грн.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3374,43 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ЗМ67-КЕС8-АМЗЕ-7В64 від 26.11.2024 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3 374,43 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Стаття 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Представник позивача зазначає у поданому клопотанні, що ним надано правничу допомогу у розмірі 50 000,00грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 01.11.2024р., Акті прийому-передачі наданих послуг правничої допомоги за Договором від 01.11.2024 року та яку просить стягнути з відповідача.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до п. 2.3 Договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року, сторони - Адвокатське об'єднання “Дегтяренко та партнери» в особі голови Дегтяренко О.О., визначили що щоразу за результатами виконання окремих видів робіт виконавець зобов'язаний скерувати замовнику акт виконаних робіт. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується повноважними представниками сторін. По одному примірнику акту зберігається у замовника та виконавця.
У доданому до клопотання Акті прийомі-передачі наданих послуг правничої допомоги сторонами визначили, що у період з 01.11.2024 року по 23.01.2025 рік адвокатом було надано клієнту наступні послуги: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (5год.) - 5000,00грн.; складання, оформлення і надсилання претензії (4год.) - 5000,00грн.; складання, оформлення і надсилання позовної заяви (5год.) - 15 000,00грн.; представництво інтересів відповідача в суді - 25 000,00грн. Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 50 000,00грн.
Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.
Одночасно, суд зазначає, що за практикою Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Господарський суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначеного ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також висловилася про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідачем не було подано заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.
Судом встановлено, що під час розгляду судом даної справи будь-яких документів, крім позовної заяви та заяви про розподіл адвокатських витрат, позивачем не було подано.
До того ж під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Дослідивши обсяг, наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не співмірним із складністю справи та реально наданими послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Зважаючи на складність справи, вартість наданих послуг, застосовуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи суму заборгованості яка підлягає стягненню згідно ухваленого рішення у даній справі, Господарський суд дійшов висновку про зменшення судових витрат на 75 % від суми адвокатських витрат у розмірі 50 000,00 грн. до 12 500,00грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бойко Назара Михайловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 224 962,22 заборгованості, з якої: 224 700, 00грн. - основний борг, 262,22грн. - 3% річних, судовий збір у розмірі 3374,43грн. та 12 500,00грн. витрат на правову допомогу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.