ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2025Справа № 910/14637/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання укладеним додаткового договору
При секретарю судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Дмуховський Степан Михайлович - у порядку самопредставництва;
від відповідача: Марущенко Наталія Олександрівна - представник за довіреністю №19/4-02/848 від 20.12.2024;
У листопаді 2024 року Комунальне підприємство "Червоноградтеплокомуненерго" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банку) про визнання укладеним додаткового договору №1 від 22.10.2024 до договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023 у редакції позивача.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем положень підпункту 2 пункту 102 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо перерахування працівникам позивача заробітної плати, виконання податкових зобов'язань та відмовою Банку внести зміни до договору за згодою сторін (у добровільному порядку).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 позовну заяву Комунального підприємства прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14637/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.01.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
24.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від Банку надійшов відзив, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти задоволення позову, Банк зауважив, що позивачем не доведено наявності підстав для внесення змін до договору, передбачених чинним законодавством України.
24.12.2024 через загальний відділ діловодства суду Банк подав заяву про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Нафтогаз Трейдинг") у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
06.01.2025 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство подало заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
06.01.2025 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство подало відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та підтримав свої вимоги з підстав, зазначених у позові.
08.01.2025 через систему "Електронний суд" Банк подав клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.
13.01.2025 через систему "Електронний суд" Банк подав заперечення на відповідь на відзив, в яких не погодився з аргументами позивача, з підстав зазначених у відзиві.
14.01.2025 через систему "Електронний суд" Комунальне підприємство подало клопотання про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 судом задоволено клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.01.2025.
У судовому засіданні 28.01.2025 представник Комунального підприємства підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представниця Банку заперечила проти позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 28.01.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства не підлягають задоволенню.
19.09.2014 на підставі заяви Комунального підприємства (далі - Клієнт) останньому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в ТВБВ №10013/0138 філії - Львівське обласне управління AT "Ощадбанк".
11.01.2018 між Банком та Комунальним підприємством було укладено договір банківського обслуговування НОМЕР_3, який є додатковим договором, зокрема до договору банківського рахунку №966 від 19.09.2014, та змінює умови надання банківських послуг Клієнту, що були визначені вказаним договорами банківського рахунку, зокрема обслуговування рахунку НОМЕР_4.
19.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України №812 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, підпунктом 1 пункту 31 якого установлено, що плата споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - теплопостачальні та теплогенеруючі організації) і які після 01.09.2023 придбавають природний газ у постачальника природного газу, на якого Кабінетом Міністрів України покладено спеціальні обов'язки відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", що надходить на поточні рахунки в банках, відкриті на ім'я цих теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, перераховується згідно з укладеними з банками договорами перерахування коштів на небюджетні рахунки зазначених теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, відкриті в органах Державної казначейської служби (далі - Казначейство).
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури до 17 числа кожного місяця (починаючи з серпня 2023 року) з урахуванням інформації, зазначеної у підпункті 4 цього пункту, визначає та надсилає Казначейству і банкам перелік теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, що підпадають під вимоги підпункту 1 цього пункту (із зазначенням найменування та коду юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України), з урахуванням теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, включених до переліку згідно з підпунктом 51 цього пункту. У разі зміни зазначеного переліку Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури інформує про це Казначейство та банки не пізніше ніж протягом наступного робочого дня (підпункт 5 пункту 31 вказаного Положення).
Згідно з листом Міністерства розвитку громад та територій України №14065/25/14-24 від 15.11.2024 Комунальне підприємство включено до переліку (№87) теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та станом на 14.11.2024 мало заборгованість за спожитий природній газ перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" у розмірі 148 381 556,99 грн.
27.09.2023 між Банком та Комунальним підприємством (Клієнт) було укладено договір про перерахування коштів №3 до договору банківського обслуговування НОМЕР_3 від 11.01.2018.
Відповідно до пункту 2 договору №3 від 27.09.2023 Сторони домовилися з дня набуття чинності цим Договором і протягом строку його дії застосовувати передбачений цим Договором виключний порядок ініціювання та виконання дебетових і кредитових переказів (видаткових операцій) з рахунків Клієнта, зазначених у підпункті 2.2 цього Договору (кожен окремо - Рахунок), який застосовується, якщо Клієнт зазначений в направленому Банку Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури переліку теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг".
Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 договору №3 від 27.09.2023 на підставі частини 3 статті 1066 Цивільного кодексу України шляхом підписання цього Договору Сторони встановлюють наступні обмеження щодо розпорядження грошовими коштами, які обліковуються на Рахунку, з урахуванням яких Банк контролює напрямки використання грошових коштів на Рахунку, відмовляє у прийнятті/прийнятті до виконання платіжних інструкцій, що не відповідають умовам цього Договору, а саме: з Рахунку виконуються списання грошових коштів виключно в таких випадках:
1) дебетові перекази без згоди платника, списання грошових коштів без розпорядження Клієнта на підставі рішення суду, списання грошових коштів у інших встановлених законом випадках, коли списання грошових коштів відбувається без розпорядження Клієнта;
2) перекази, що виконуються Банком згідно з підпунктом 2.2 цього Договору як операції, пов'язані між собою спільними ознаками.
Підпунктом 2.2. пункту 2 договору №3 від 27.09.2023 встановлено, що на підставі частини 2 статті 42 Закону України "Про платіжні послуги" та пункту 59 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, з метою переказу грошових коштів на небюджетний рахунок Клієнта в Державній казначейській службі України Клієнт цим пунктом доручає Банку кожного робочого дня Банку виконувати платіжні операції, пов'язані між собою спільними ознаками, надає Банку згоду на виконання першої та всіх подальших пов'язаних між собою платіжний операцій, що будуть здійснені згідно з цим Договором, та надає Банку наступну інформацію, яка потрібна Банку для виконання пов'язаних між собою платіжних операцій за Рахунком: НОМЕР_5.
Призначення платежу: переказ на власний рахунок в Державній казначейській службі (№UA6689999803553698960000339).
Сума платіжної операції: в сумі залишку грошових коштів, наявного на рахунку на час виконання платіжної операції.
Зміни або припинення цього Договору оформляються шляхом укладення Сторонами договору про зміну або припинення цього Договору відповідно, якщо інший порядок зміни/припинення цього Договору не передбачений вимогами законодавства (пункт 10 договору №3 від 27.09.2023).
Цей Договір набуває чинності з дня, наступного за датою його укладення, та діє протягом строку дії норм постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" від 19.07.2022 №812 (далі - Постанова №812) та/або затвердженого Постановою 812 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, відповідно до яких (норм) кошти з відкритих в банках рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перераховуються на їх небюджетні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби (пункт 11 договору №3 від 27.09.2023).
Відповідно до інформації про рух коштів по дебету рахунку № НОМЕР_2 (у міжнародній системі IBAN НОМЕР_5) за період з 01.01.2023 до 13.12.2024 по вказаному рахунку здійснювалися операції щодо перерахування заробітної плати та пов'язаних з ними податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказана обставина також визнається відповідачем.
Крім цього, у Банку обліковувалося дев'ять постанов про арешт коштів Комунального підприємства: від 13.08.2015, ВП НОМЕР_6, від 15.10.2015, ВП НОМЕР_7, від 15.04.2016, ВП НОМЕР_8, від 19.09.2016, НОМЕР_9, від 12.10.2016, ВП НОМЕР_10, від 30.10.2017, ЗВП НОМЕР_11, від 04.11.2019, ВП НОМЕР_12, від 25.09.2023, ВП НОМЕР_13, від 19.11.2024, ВП НОМЕР_14. Загальна сума арештованих коштів за цими постановами перевищує 36,8 млн.грн.
04.09.2024 Комунальне підприємство надало Банку платіжні інструкції на перерахування коштів: №1335 від 04.09.2024 на суму 1 888 654,11 грн, №1336 від 04.09.2024 на суму 420 000,00 грн, №1337 від 04.09.2024 на суму 35 000,00 грн, №1338 від 04.09.2024 на суму 710 000,00 грн. За твердженнями позивача, вказана кошти були спрямовані на виплату заробітної плати та податкових зобов'язань. Однак Банком було відмовлено у прийнятті вказаних платіжних інструкцій.
Листами від 05.09.2024 №1694 та від 06.09.2024 №1701 Комунальне підприємство повторно звернулося до Банку з вищезазначеними інструкціями, посилаючись на підпункту 2 пункту 102 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".
У своїх листах №337 від 09.09.2024 та №74/5-01/123366/2024 від 02.10.2024 Банк повідомив Комунальне підприємство, що проведення спірних платежів не передбачено діючою редакцією договору №3 від 27.09.2023, а на рахунок НОМЕР_5 було накладено арешт у рамках виконавчих проваджень.
З метою досудового врегулювання спору, листом №1938 від 22.10.2024 Комунальне підприємство звернулося до Банку з пропозицією вести зміни до договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023.
Банком відмовлено у внесені змін до вказаного договору, що підтверджується листами №74/5-01/145235/2024 від 26.11.2024, №74/5-01/146936/2024 від 02.12.2024.
У зв'язку з недосягненням згоди між сторонами щодо внесення змін до договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023, Комунальним підприємством передано даний спір на вирішення суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що Комунальне підприємство просить суд визнати укладеним додатковий договір №1, яким вносяться зміни до пункту 2.1. договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023:
"2.1. На підставі частини 3 статті 1066 Цивільного кодексу України шляхом підписання цього Договору Сторони встановлюють наступні обмеження щодо розпорядження грошовими коштами, які обліковуються на Рахунку, з урахуванням яких Банк контролює напрямки використання грошових коштів на Рахунку, відмовляє у прийнятті/прийнятті до виконання платіжних інструкцій, що не відповідають умовам цього Договору, а саме: з Рахунку виконуються списання грошових коштів виключно в таких випадках:
1) дебетові перекази без згоди платника, списання грошових коштів без розпорядження Клієнта на підставі рішення суду, списання грошових коштів у інших встановлених законом випадках, коли списання грошових коштів відбувається без розпорядження Клієнта;
2) перекази, що виконуються Банком згідно з пп.2.2. цього Договору як операції, пов'язані між собою спільними ознаками;
3) кредитові перекази з виплати заробітної плати, сплати пов'язаних з виплатою заробітної плати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які здійснюються в порядку та на умовах, визначених п.102 Розділу 13 Закону України "Про виконавче провадження", - лише у разі виконання сукупності наступних умов:
- переказ здійснюється за рахунок коштів, відмінних від тих, що отримані Клієнтом як плата споживачів за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (далі - Платежі споживачів). Поданням Банку платіжної інструкції на переказ коштів в рамках пп. 3) п.2.1. цього Договору Клієнт підтверджує факт того, що платіжна операція здійснюється за рахунок коштів, відмінних від Платежів споживачів;
- платіжна операція здійснюється в період до припинення або скасування воєнного стану в Україні;
- на кошти, що знаходяться на зазначеному в п.2.2 цього Договору Рахунку, накладений арешт в сумі, яка виключає можливість переказу будь-яких коштів відповідно до пп.2.2 цього Договору".
Отже, укладення додаткового договору №1 до пункту 2.1. договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023 спрямоване на розширення напрямів використання грошових коштів, які знаходяться та надходять на рахунок позивача (звуження обмежень щодо розпорядження грошовими коштами).
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Тобто нормами статті 188 ГК України визначено процедурний порядок розгляду сторонами пропозицій щодо внесення змін до договору та передачі спору на розгляд суду у випадку недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору.
Водночас загальні підстави (передбачені нормами матеріального права) внесення змін до договору, в тому числі в судовому порядку, визначені нормами статей 651, 652 ЦК України.
Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга).
Згідно з пунктом 10 Договору зміни або припинення цього Договору оформляються шляхом укладення Сторонами договору про зміну або припинення цього Договору відповідно, якщо інший порядок зміни/припинення цього Договору не передбачений вимогами законодавства.
Таким чином, договором про перерахування коштів №3 від 27.09.2023 не встановлено окремих (спеціальних) підстав для внесення змін до нього, лише обумовлено форму таких змін/розірвання.
Водночас чинне законодавство передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин регулюється статтею 652 ЦК України.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша вказаної статті).
Відповідно до вимог статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).
Згідно з частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта).
Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/15484/17, №363/1834/17, Верховного Суду у справах №910/13557/21, №910/17639/21, №920/475/23.
У вказаних постановах Велика Палата сформувала висновки про те, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язком між ними.
Таким чином, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2025 у cправі №910/3657/24.
Як було раніше встановлено судом, на підставі заяви Комунального підприємства від 19.09.2014 останньому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в ТВБВ №10013/0138 філії - Львівське обласне управління AT "Ощадбанк".
11.01.2018 між Банком та Комунальним підприємством було укладено договір банківського обслуговування НОМЕР_3, який є додатковим договором, зокрема до договору банківського рахунку №966 від 19.09.2014, та змінює умови надання банківських послуг Клієнту, що були визначені вказаним договорами банківського рахунку, зокрема обслуговування рахунку НОМЕР_4.
27.09.2023 між Банком та Комунальним підприємством (Клієнт) було укладено договір про перерахування коштів №3 до договору банківського обслуговування НОМЕР_3 від 11.01.2018.
Отже, між сторонами було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, за яким, відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини 3 статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 1066 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Отже, на момент укладення договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023 позивач усвідомлював виключний порядок ініцюювання та виконання дебетових та кредитових переказів (видаткових операцій) по рахунку НОМЕР_15 (у міжнародній системі IBAN UA НОМЕР_16), про встановлені обмеження щодо розпорядження грошовими коштами, які обліковуються на вказаному рахунку, а також про можливість Банку відмовити у прийнятті до виконання платіжних інструкцій, що не відповідають умовам вказаного правочину.
Таким чином, позивачем не доведено наявності підстав та умов для внесення змін до договору про перерахування коштів №3 від 27.09.2023, передбачених статтями 651, 652 ЦК України.
Крім цього, як було раніше встановлено судом, у Банку обліковувалося дев'ять постанов про арешт коштів Комунального підприємства: від 13.08.2015, ВП НОМЕР_6, від 15.10.2015, ВП НОМЕР_7, від 15.04.2016, ВП НОМЕР_8, від 19.09.2016, НОМЕР_9, від 12.10.2016, ВП НОМЕР_10, від 30.10.2017, ЗВП НОМЕР_11, від 04.11.2019, ВП НОМЕР_12, від 25.09.2023, ВП НОМЕР_13, від 19.11.2024, ВП НОМЕР_14. Загальна сума арештованих коштів за цими постановами перевищує 36,8 млн.грн.
За частиною 1 статті 10751 ЦК України будь-які зміни до договору банківського рахунка, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження (крім змін, зазначених у частині другій цієї статті), вносяться виключно за умови надання попередньої письмової згоди на такі зміни обтяжувачем.
Згода обтяжувача може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до частини 2 статті 10751 ЦК України зміни до договору банківського рахунка, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, можуть вноситися без згоди обтяжувача, якщо такі зміни не обмежують права обтяжувача, що виникають на підставі обтяження. У разі виникнення спору обов'язок щодо доведення того, що відповідні зміни до договору такого банківського рахунка не обмежують права обтяжувача, покладається на клієнта.
У разі порушення вимог цієї статті клієнт зобов'язаний відшкодувати обтяжувачу збитки, завдані таким порушенням. Якщо на момент внесення відповідних змін банк був письмово повідомлений клієнтом про існування обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, обов'язок щодо відшкодування збитків банк та клієнт несуть солідарно (частина 3 статті 10751 ЦК України).
Однак матеріали справи не містять доказів надання попередньої письмової згоди на такі зміни обтяжувачами.
Щодо доводів позивача про порушення Банком підпункту 2 пункту 102 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в частині перерахування працівникам позивача заробітної плати та виконання податкових зобов'язань суд зазначає наступне.
Відповідно до інформації про рух коштів по дебету рахунку № НОМЕР_2 (у міжнародній системі IBAN UA НОМЕР_16) за період з 01.01.2023 до 13.12.2024 по вказаному рахунку здійснювалися операції щодо перерахування заробітної плати та пов'язаних з ними податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказана обставина також визнається відповідачем.
04.09.2024 Комунальне підприємство звернулося надало Банку платіжні інструкції на перерахування коштів: №1335 від 04.09.2024 на суму 1 888 654,11 грн, №1336 від 04.09.2024 на суму 420 000,00 грн, №1337 від 04.09.2024 на суму 35 000,00 грн, №1338 від 04.09.2024 на суму 710 000,00 грн. За твердженнями позивача, вказана кошти були спрямовані на виплату заробітної плати та податкових зобов'язань. Однак Банком було відмовлено у прийнятті вказаних платіжних інструкцій.
Згідно з підпунктом 2 пункту 102 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX юридичні особи-боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи-боржника, самозайняту особу відповідно.
Розділ XIII Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 102 згідно із Законом № 2129-IX від 15.03.2022; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2455-IX від 27.07.2022, № 2456-IX від 27.07.2022, № 2468-IX від 28.07.2022; в редакції Закону № 3048-IX від 11.04.2023.
Разом із цим, суд звертає увагу позивача на те, що відмова у прийнятті до виконання платіжних інструкцій зумовлена не порушенням відповідачем підпунктом 2 пункту 102 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (нездійсненням видаткових операцій по виплаті заробітної плати, податків з рахунку, на який було накладено арешт), а є наслідком добровільного визначення сторонами напряму використання грошових коштів, які знаходяться на вказаному банківському рахунку, - на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Комунального підприємства не підлягає задоволенню.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 10.02.2025.
СуддяСергій МУДРИЙ