ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2025Справа № 910/15662/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15662/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
18 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.12.2024 року до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 158 500,00 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот гривень).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі сертифікату добровільного страхування "наземного транспорту "КАСКО" № 337001/4057/0000455 від 16.03.2023 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15662/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
10.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.02.2024 року. Крім того, у спірній ДТП встановлена вина двох водіїв, що підтверджується Висновок експерта від 30.04.2024 року № СЕ-19/126-24/4893-ІТ Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.
10.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить витребувати з Яремченскього міського суду Івано-Франківської області матеріали адміністративних справ № 354/334/24 та № 354/332/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки для повного та об'єктивного розгляду справи у суду відсутня необхідність витребовувати з Яремченскього міського суду Івано-Франківської області матеріали адміністративних справ № 354/334/24 та № 354/332/24.
13.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" надійшла заява про долучення до матеріалів справи повних текст постанов: (1) Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2024 року у справі № 354/334/24; (2) Івано-Франківського апеляційного суду від 03.07.2024 року у справі № 354/334/24; (3) Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2024 року у справі № 354/332/24; (4) Івано-Франківського апеляційного суду від 18.06.2024 року у справі № 354/332/24.
13.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 149 728,14 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відтак приймається судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятою господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 149 728,14 грн.
13.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що враховуючи вину двох водіїв, розмір матеріального збитку повинен бути розподіленим між позивачем та відповідачем в рівних частках, у зв'язку з чим належним до стягнення є розмір страхового відшкодування у розмірі 149 728,14 грн.
27.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експерта № 039.24АТ судової автотехнічної експертизи від 27.04.2024 року.
28.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить відмовити в позову, посилаючись на Висновок автотехнічної експертизи №039.24АТ від 27.04.2024 року, яким встановлено, що (1) в діях водія автомобіля BMW X5 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається не відповідність вимогам Правил дорожнього руху України, а саме порушення пунктів 10.1, 14.2 (б), які перебували у причинно-наслідковому зв'язку зі скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди; (2) в діях водія автомобіля Volvo V50 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 не вбачається не відповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б перебували у причинно-наслідковому зв'язку зі скоєнням даної дорожньо-транспортної пригоди.
29.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" надійшли заперечення на клопотання, в яких позивач просить відмовити в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експерта № 039.24АТ судової автотехнічної експертизи від 27.04.2024 року.
30.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надійшло клопотання про поновлення строку на долучення до матеріалів справи Висновку експерта № 039.24АТ судової автотехнічної експертизи від 27.04.2024 року.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на долучення до матеріалів справи Висновку експерта № 039.24АТ судової автотехнічної експертизи від 27.04.2024 року, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Отже, докази мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена суду та належним чином обґрунтована.
Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву не вказав докази, які не можуть бути ним подані у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.
Відповідачем не наведено поважних причин неможливості подання зазначених вище доказів, а наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії судом не встановлено.
З огляду на вище наведене, суд на підставі ст.119 Господарського процесуального кодексу України відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на долучення до матеріалів справи Висновку експерта № 039.24АТ судової автотехнічної експертизи від 27.04.2024 року.
Крім того, 09.01.2025 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-03/753 від 09.01.2025 року.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.03.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування "наземного транспорту "КАСКО" № 337001/4057/0000455, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
07.02.2024 року у с. Татарів по вул. Незалежності сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2024 року у справі № 354/334/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрито, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У постанові Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2024 року у справі № 354/334/24 встановлено, що ОСОБА_2 заперечив свою вину у ДТП, у зв'язку з чим у справі була призначена експертиза.
Відповідно до Висновку експерта від 30.04.2024 №СЕ-19/126-24/4893-ІТ Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру:
(1) в даній дорожньо-транспортній ситуації, станом на 07.02.2024 року водію автомобіля BMW-X5 (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 з технічної точки зору, необхідно було діяти згідно вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, зміст яких приведено у дослідницькій частині;
(2) в даній дорожньо-транспортній ситуації, станом на 07.02.2024 року водію автомобіля VOLVO V50 (номерний знак НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 з технічної точки зору, необхідно було керуватись вимогами пункту 10.1 Правил дорожнього руху, зміст яких приведено у дослідницькій частині.
(3) в даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля VOLVO V50 (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимог пункту 10.1 ПДР, що з технічної точки зору , перебуває в причинному зв'язку із настанням даної ДТП.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03.07.2024 року у справі № 354/334/24 постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2024 року відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП залишено без змін. У цій постанові встановлено, що будь-яких доказів щодо наявності порушень ОСОБА_2 пунктів 12.1, 13.1 ПДР України у матеріалах справи немає та висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є правильним та відповідає дійсним обставинам справи.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2024 року у справі № 354/332/24 провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду області від 18.06.2024 року у справі № 354/332/24 постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2024 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито на підставі ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП у зв'язку з закінченням строку давності.
У відповідності до Звіту № 61397 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.02.2024 року та ремонтної калькуляції № 1664950766 від 20.02.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 351 238,75 грн.
Відповідно рахунку № 957 від 13.02.2024 року ТОВ «Арія Моторс» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 302 456,28 грн.
На підставі складеного позивачем страхового акту № 16649507665 від 22.02.2024 року вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 302 456,26 грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 16649507665 від 22.02.2024 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 302 456,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 145221 від 23.02.2024 року на суму 36 321,60 грн. та № 145509 від 26.02.2024 року на суму 266 134,68 грн.
Згідно з полісом № АТ/5125402 станом на 07.02.2024 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 1500,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
За змістом пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою № 35293_1 від 01.03.2024 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 302 456,28 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.02.2024 року.
Листом № 09-02-20/12265 від 30.10.2024 року ПАТ НАСК «Оранта» відмовило у виплаті страхового відшкодування через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача на його користь страхового відшкодування в розмірі 149 728,14 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2018 року у справі № 910/20412/16.
Щодо вини водія, який керував транспортним засобом "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 року у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 року у справі № 910/19960/15).
Тобто, враховуючи обставини настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, розмір заподіяної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також відсутність вини особи, яка керувала автомобілем, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем.
В свою чергу відповідач має довести відсутність вини водія транспортного засобу "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у заподіянні шкоди та відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18).
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, а встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі № 914/607/23).
Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким водія транспортного засобу "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого було б притягнуто до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.
Як встановлено судом, в процесі розгляду справи № 354/334/24 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області призначено судову експертизу, за результатами проведення якої складено Висновок експерта від 30.04.2024 року №СЕ-19/126-24/4893-ІТ Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.
У цьому висновку встановлено:
(1) в даній дорожньо-транспортній ситуації, станом на 07.02.2024 року водію автомобіля BMW-X5 (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 з технічної точки зору, необхідно було діяти згідно вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, зміст яких приведено у дослідницькій частині;
(2) в даній дорожньо-транспортній ситуації, станом на 07.02.2024 року водію автомобіля VOLVO V50 (номерний знак НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 з технічної точки зору, необхідно було керуватись вимогами пункту 10.1 Правил дорожнього руху, зміст яких приведено у дослідницькій частині.
(3) в даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля VOLVO V50 (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимог пункту 10.1 ПДР, що з технічної точки зору , перебуває в причинному зв'язку із настанням даної ДТП.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2024 року у справі № 354/332/24 провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду області від 18.06.2024 року у справі № 354/332/24 постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.05.2024 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито на підставі ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП у зв'язку з закінченням строку давності.
Додатково судом встановлено, що відповідно до відповіді (довідки) від Національної поліції України (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3024039346754334), 07.02.2024 року у с. Татарів сталася ДТП за участю транспортних засобів:
(1) "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2 ) - 1-й винуватець ДТП;
(2) "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) - 2-й винуватець ДТП.
У довідці визначено порушниками:
(1) ОСОБА_2 (п. 12.1. ПДР - не врахував безпечну швидкість руху особливість вантажу, стан транспортного засобу; п. 13.1. ПДР - порушення безпечної дистанції);
(2) ОСОБА_1 (п. 10.4. ПДР - порушення правил праворуч та ліворуч).
За встановлених вище обставин, незважаючи на закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП у зв'язку з закінченням строку давності, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 07.02.2024 року, сталася з вини водія транспортного засобу "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
При цьому, суд враховує, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 927/623/18.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність цивільно-правова відповідальність власника "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 була застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/5125402.
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком".
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, зважаючи на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу "Volvo V50", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 149 728,14 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: (1) договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 року; (2) додаткову угоду № 3 від 01.12.2023 року до договору; (3) додаток № 1 від 18.11.2024 року до договору; (4) розрахунок витрат на правову допомогу від 18.12.2024 року; (5) рахунок № 170 від 18.11.2024 року; (6) платіжну інструкцію № 5482 від 19.11.2024 року; (7) акт надання послуг № 170 від 18.12.2024 року.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
31.12.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (клієнт) та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» (в подальшому перейменоване на Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт») укладено договір про надання правової допомоги № 1/20ю (надалі - договір), за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Розділом 4 договору № 1/20ю від 31.12.2020 року встановлена наступне:
- ціна договору складається з вартості юридичних послуг, зо зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін(п. 4.1.);
- вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок (п. 4.2.);
- оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. Такий рахунок за вибором бюро може бути надіслана поштовою кореспонденцією та/або поданий до канцелярії клієнта (п. 4.3.);
- співробітники бюро надають юридичну допомогу клієнту, передбаченому умовами даного договору, в робочий час, тобто з 09:00 години до 18:00 години у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. Оплата за надання юридичних послуг у неробочий час здійснюється у подвійному розмірі (п. 4.4.);
- за результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої бюро юридичної допомоги, її вартість та ідентифікація. Акт прийому-передачі наданих послуг передається до канцелярії клієнта бюро особисто, або надсилається поштовою кореспонденцією (п. 4.5.).
Відповідно до п. 3.1. договору клієнт зобов'язується прийняти виконану роботу бюро та оплатити її у розміри та строки, встановлені в даному договорі.
В додатку № 1 від 18.11.2024 року до договору сторони узгодили фіксовану суму гонорару адвоката за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку витрат на правову допомогу від 18.12.2024 року, послуги по наданню правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару становлять 7000,00 грн.
Згідно виставленого рахунку № 170 від 18.11.2024 року клієнт сплатив на користь адвокатського бюро 7000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5482 від 19.11.2024 року.
18.12.2024 року сторони підписали акт надання послуг № 170 від 18.12.2024 року на суму 7000,00 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. заперечив, посилаючись на те, що вартість послуг адвоката за написання нескладної (шаблонної) позовної заяви без надання належних та допустимих доказів є дуже завищеною, робота була проведена нескладна та доволі формальна, затрати часу на дану роботу є мінімальними.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, недоведеність відповідачем неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (ідентифікаційний код 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7д) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (ідентифікаційний код 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. В) грошові кошти: страхове відшкодування - 149 728,14 грн. (сто сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 14 копійок), витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) та судовий збір - 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 10.02.2025р.
Суддя О.В. Котков