ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2025Справа № 910/19551/23
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Боровик В. В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/8713/24
За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6)
До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
про визнання протиправним та скасування рішення
За участі представників сторін:
Представник позивача: Осташов Д. О. - довіреність №131 від 01.08.2024;
Представник відповідача: Чернюшок М. І. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ.
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення №51-р/тк від 13.10.2023 Тимчасової адміністративної колегії Адміністративного Комітету України.
15.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 15.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
(1) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням місцезнаходження позивача згідно відомостей з ЄДРПОУ;
(2) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із додаванням всіх доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги в належним чином завірених копіях.
19.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 15.01.2024.
21.02.2024 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 16.04.2024.
12.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.
29.03.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив разом з клопотанням про долучення доказів.
У судовому засіданні 16.04.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 28.05.2024.
24.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 28.05.2024 не відбулось, у зв'язку з чим суд ухвалою від 05.06.2024 повідомив сторін про визначення нової дати судового засідання на 23.07.2024.
Ухвалою викликом-повідомленням від 19.07.2024 суд повідомив учасників справи про зняття з розгляду справи №910/19551/24, розгляд якої призначався на 23.07.2024 та про визначення нової дати розгляду справи на 01.08.2024.
01.08.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 01.08.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 24.09.2024.
У судовому засіданні 24.09.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 07.11.2024.
25.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою викликом-повідомленням від 01.11.2024 суд повідомив учасників справи про зняття з розгляду справи №910/19551/24, розгляд якої призначався на 07.11.2024 та про визначення нової дати розгляду справи на 10.12.2024.
У судовому засіданні 10.12.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 28.01.2025.
У судове засідання 28.01.2025 прибули представники сторін, які після завершення стадії дослідження доказів, оголосили свої слова у судових дебатах.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, Суд -
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (надалі також - відповідач, АМК, Комітет) винесено рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 13.10.2023 №51-р/тк (надалі також - оскаржуване рішення, Рішення №51-р/тк), яким:
- визнано, що комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35210739, м. Київ) у період з 16.09.2021 по 13.10.2023 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві (у межах спеціально обладнаних паркувальних майданчиків) із часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента (пункт 1 Рішення №51-р/тк);
- визнано дії комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35210739, м. Київ), які полягають у встановленні наказом від 16.09.2021 № 106 «Про введення в дію вартості послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків» (надалі - Наказ від 16.09.2021 № 106) економічно необґрунтованої вартості послуг із надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві, з огляду на включення до планової калькуляції вартості надання таких послуг статті витрат 22 «обов'язковий платіж», порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві (у межах спеціально обладнаних паркувальних майданчиків) шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2 Рішення №51-р/тк);
- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35210739, м. Київ) штраф у розмірі 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) гривень (пункт 3 Рішення №51-р/тк);
- зобов'язано комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Антимонопольний комітет України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів (пункт 4 Рішення №51-р/тк);
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (надалі - КП «Київтранспарксервіс») вважає Рішення №51-р/тк протиправним та таким, що підлягає скасуванню на підставі статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки, Комітет не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення ля справи, не довів обставин, які мають значення для справи та які визнано встановленими, а також неправильно застосував норми матеріального права.
2. Предмет позову.
Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про визнання протиправним та скасування Рішення №51-р/тк від 13.10.2023 Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, у справі №242/60/18-рп/к.23 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та застосування до КП «Київтранспарксервіс» штрафу у розмірі 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) грн.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
- діяльність оператора з паркування транспортних засобів в м. Києві (КП «Київтранспарксервіс») обмежується виключно функцією упорядкування майданчика з метою подальшого надання платних послуг з паркування транспортних засобів з метою наповнення бюджету міста Києва;
- згідно рішень Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік», від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» КП «Київтранспарксервіс» зобов'язано перераховувати 60 % отриманих коштів від плати за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування до цільового фонду спеціального бюджету міста Києва, а з 01.04.2023 - 50 %;
- ціна, що затверджена Наказом від 16.09.2021 №106 по статті витрат «обов'язковий платіж» (тариф 3, 25 грн) є вільною ціною, тобто не підпадає під державне регулювання, а Закон України «Про Антимонопольний комітету України» не покладає на Комітет та його органи здійснення контрою у сфері застосування вільних цін;
- жодним контрагентом КП «Київтранспарксервіс» не було подано позов, який би стосувався оскарження ціни договору в частині вартості послуги;
- при визначенні часових меж ринку (з вересня 2021 по липень 2023) Комітет не врахував пункт 1.3.2. рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 та пункт 5 рішення Київської міської ради від 14.05.2022 №4577/4618, згідно яких з 01.04.2022 по 16.05.2022 не здійснювалась оплата за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, а також не здійснювалась оплата суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності до укладених договорів з КП «Київтранспарксервіс»;
- Комітет помилково стверджує, що плата за паркування та послуга з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві взаємовиключні поняття, оскільки, ці поняття є послідовними - плата є наслідком отримання послуги;
- призначенням «обов'язкового платежу» як частини вільної ціни - є відшкодування територіальній громаді міста Києва послуги з користування її власністю, тобто земельною ділянкою. Сплачені кошти КП «Київтранспарксервіс» акумулює для подальшої сплати до місцевого бюджету, тобто це є фактично місцевим податком;
- тобто Наказ від 16.09.2021 №106, в тому числі в частині встановлення «обов'язкового платежу», відповідає вимогам та положенням чинного законодавства України, та жодним чином не порушує законодавством про захист економічної конкуренції.
У відповіді на відзив позивач додатково зазначає наступне:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010 визнано право КП "Дніпро-парксервіс" та відсутність у КП "Київтранспарксервіс" права на виконання функцій єдиного оператора з паркування транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва. Зважаючи на існування в місті Києві, іншого, крім позивача, оператора з паркування, твердження відповідача щодо зайняття КП «Київтранспарксервіс» у період з 16.09.2021 по 13.10.2023 монопольного становища на ринку досліджуваних Комітетом послуг, відсутність конкуренції та ущемлення інтересів споживачів, яке б було неможливе за умов існування конкуренції спростовується;
- Комітет не вірно визначив коло продавців товару, оскільки, КП «Київтранспарксервіс» самостійно не здійснює експлуатацію місць платного паркування транспортних засобів на жодному паркувальному майданчику;
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
- КП «Київтранспарксервіс» є єдиним продавцем такого товару, як послуга з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків (надалі також - Послуга);
- споживачами (покупцями) Послуг є суб'єкти господарювання, які виявили бажання отримати від КП «Київтранспарксервіс» таке право для ведення власної господарської діяльності, а не водії, що отримують послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів;
- отже, КП «Київтранспарксервіс» у період з 16.09.2021 по 13.10.2023 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві із часткою 100 %, оскільки, не мало на цьому ринку жодного конкурента;
- сам по собі факт наявності необґрунтованого встановлення цін вже утворює склад порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
- включення КП «Київтранспарксервіс» до планової калькуляції вартості послуг статті витрат «обов'язковий платіж» у розмірі 3, 25 грн, спричиняє покладання необґрунтованих додаткових витрат на суб'єктів господарювання, які виявили бажання отримати послуги від підприємства, а саме отримати право на експлуатацію паркувальних маданчиків, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
- рішеннями Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік», від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік», а також відповідними Положеннями на 2021, 2022 та 2023 рік про формування та використання коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, що затверджені зазначеними рішеннями, визначено обов'язок КП «Київтранспарксервіс» зі сплати 60 % (з 01.04.2023 - 50 %) плати за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та за послуги з користування закріпленими за підприємством майданчиками для платного паркування транспортних засобів, а не за Послуги, вартість надання яких затверджена Наказом від 16.09.2021 №106;
- при цьому, вищезазначеними рішеннями Київської міської ради саме на КП «Київтранспарксервіс» покладено обов'язок зі сплати 60 % ( в подальшому - 50%) отриманих за паркування транспортних засобів коштів до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва (тобто вже сплачених споживачами);
- плата, яка покладається на водіїв чи відповідних юридичних осіб, що паркують транспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях, є збором на паркування транспортних засобів (місцевий податок);
- при цьому, зазначена у плановій калькуляції статті витрат «обов'язковий платіж» у розмірі 3, 25 грн не є збором за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві, справляння якого передбачене підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 та підпунктом 268-1 .3.1. пункту 268-1.3. статті 268-1 Податкового кодексу України;
- часовими межами ринку визначено період з 16.09.2021 по 13.10.2023, тобто проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворювала ринок товару із сталою структурою, а саме період дії Наказу від 16.09.2021 №106, протягом якого підприємство залишалося єдиним оператором з паркування;
Таким чином, Комітет зазначає, що відсутні підстави передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для визнання протиправним та скасування прийнятого Рішення №51-р/тк.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для визнання недійсним та скасування Рішення №51-р/тк.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Перевіряючи дії органів Комітету на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Комітету, з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення органів Комітету.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Відповідно до пункту 1.3 пункту 1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (із змінами) (далі - Методика), монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання, зокрема, не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Предметом антимонопольної справи були дії КП «Київтранспарксервіс» зі встановлення Наказом від 16.09.2021 №106 економічно необґрунтованої вартості послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків з огляду на включення до планової калькуляції вартості надання таких послуг статті витрат «обов'язковий платіж», що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
КП "Київтранспарксервіс" створено на підставі рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.03.2007 №261/922 з метою покращення організації дорожнього руху в частині впорядкування робіт із паркування, застосування інформаційних технологій, сучасних технічних засобів організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, механізованих автомобільних стоянок, платних місць паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м. Києві.
Згідно з даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Підприємства за КВЕД є: допоміжне обслуговування наземного транспорту (52,21) (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) тощо.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" позивача визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.
Суд констатує, що визначення становища КП «Київтранспарксервіс» на ринку послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві здійснено АМК відповідно до Методики, з урахуванням пункту 2.2 Методики та статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Пунктом 2.2 Методики передбачено, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, було обрано та застосовано виходячи з фактичних обставин справи, зокрема: особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Об'єктом для визначення монопольного (домінуючого) становища є: - суб'єкт господарювання - КП "Київтранспарксервіс", а товаром щодо якого визначається монопольне домінуюче становище КП «Київтранспарксервіс» (товарні межі ринку) є послуги з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві (надалі - Послуги) (пункт 49, 59 Рішення №51-р/тк).
Інша господарська діяльність підприємства, крім надання Послуг, не є об'єктом аналізу АМК щодо визначення монопольного (домінуючого) становища.
Суд виходить з того, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.07.2024 №910/2352/21, від 13.08.2024 №922/4858/23, від 07.11.2024 №910/3498/21, від 07.11.2024 №910/3313/21, від 23.01.2025 №910/1129/24, від 23.01.2025 №910/1241/24).
Відповідно до пункту 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
Як унормовано пунктами 6.1, 6.2 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.
Відповідно до пункту 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).
Наявність хоча б одного бар'єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1-2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб'єкт господарювання не є потенційним конкурентом.
Комітет у пункті 50 Рішення №51-р/тк встановив, що єдиними учасниками ринку Послуг є:
- продавець (постачальник) - КП «Київтранспарксервіс», яке на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів із паркування автомобільного транспорту у м. Києві;
- покупці (споживачі) - суб'єкти господарювання, які виявили бажання отримати від підприємства право на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві (пункт 50 Рішення №51-р/тк).
За змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
У відповіді на відзив позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010, яким, за твердженнями позивача, визнано право КП "Дніпро-Парксервіс" та відсутність у КП "Київтранспарксервіс" права на виконання функцій єдиного оператора з паркування транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва.
Разом з тим, суд констатує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Основним видом діяльності КП «Дніпро-Парксервіс» було « 93.05.0 Надання інших індивідуальних послуг», в той час як основним видом діяльності позивача є « 52.21. Допоміжне обслуговування наземного транспорту», а зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 6/385 вбачається, що за КП «Дніпро-Парксервіс» визнано, а за КП «Київтранспарксервіс» визнано відсутність права на виконання функцій єдиного оператора у Дніпровському районі міста Києва з надання платних послуг по відстою та зберіганню транспортних засобів, проте не визначено час та фактичне надання таких послуг КП "Дніпро-Парксервіс".
У будь-якому разі, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Дніпро-Парксервіс» знаходиться в стані припинення з 02.10.2013, а отже у досліджуваний Комітетом часовий проміжок з вересня 2021 по жовтень 2023 не здійснював господарську діяльність.
Більше того, про те, що КП «Київтранспарксервіс» є єдиним оператором з паркування зазначало і саме підприємство у своїй відповіді від 11.11.2022 №053/05-2924 (том 1, а. с. 37-38) на вимогу Комітету.
Отже, позивачем не доведено, що він зазнає значної конкуренції на ринку досліджуваних Комітетом Послуг у місті Києві.
Пункт 4 Правил паркування транспортних засобів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 (надалі - Правила №1342) передбачає наступні види майданчиків для паркування:
відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (Правила дорожнього руху);
спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Операторам забороняється передавати майданчики для паркування на проїзній частині автомобільних доріг у користування іншим суб'єктам господарювання (пункт 8-1 Правил №1342).
Отже, суд погоджується з висновками Комітету викладеними у пунктах 57, 58 Рішення №51-р/тк про те, що суб'єкти господарювання мають право на експлуатацію, утримання та облаштування лише спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві та лише за наявності укладеного з КП «Київтранспарксервіс» відповідного договору поза межами проїзної частини.
Відтак, за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару Комітет вірно відзначив, що Послуги не мають товарів-замінників відповідно до Методики (пункт 58 Рішення №51-р/тк).
З урахуванням того, що Наказом від 16.09.2021 №106 затверджено та введено в дію вартість Послуг у місті Києві, то на переконання суду, з урахуванням предмету антимонопольної справи, Комітет у пункті 66 Рішення №51-р/тк вірно визначив, що територіальними (географічними) межами ринку є місто Київ.
Часовими межами досліджуваного ринку Комітет визначив періоди з 16.09.2021 (тобто з моменту встановлення Наказом від 16.09.2021 №106 вартості послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків) по 13.10.2023 (момент прийняття Рішення №51-р/тк), тобто проміжок часу, протягом якого залишалася незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій в цілому та протягом якого, за висновками Комітету, КП «Київтранспарксервіс» необґрунтовано включає статтю витрат «обов'язковий платіж» при розрахунку вартості Послуги (пункт 70 Рішення №51-р/тк).
На переконання суду, у період з 01.04.2022 по 16.05.2022, протягом якого суб'єктами господарювання не здійснювалась оплата паркування у відповідності до укладених договорів з КП «Київтранспарксервіс» на підставі пункту 1.3.2. рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 та пункт 5 рішення Київської міської ради від 14.05.2022 №4577/4618, не може розглядатись як такий, що значимо впливає на сталість структури ринку, оскільки, послуги з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві продовжували надаватись, проте без їх оплати, а КП «Київтранспарксервіс» залишався єдиним оператором з паркування у м. Києві.
Визначаючи бар'єри для вступу потенційних конкурентів на ринок, Комітет у пункті 76 Рішення №51-р/тк зазначив, що згідно з підпунктом 17.3.1. пункту 17.3. Правил благоустрою м. Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 02.12.2008 №1051/1051 (надалі - Правила благоустрою м. Києва) - організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Як вже зазначалось судом вище, КП «Київтранспарксервіс» на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів із паркування автомобільного транспорту у м. Києві.
Отже, рішеннями Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 та від 02.12.2008 №1051/1051 КП «Київтранспарксервіс» надано виключне (ексклюзивне) право надавати послуги з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві іншим суб'єктам господарювання, які виявили бажання здійснювати діяльність на відповідному ринку.
З огляду на вище встановлене, суд дійшов висновку, що Комітет з дотриманням правил Методики правомірно встановив, що КП «Київтранспарксервіс» у період 16.09.2021 по 13.10.2023 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків у м. Києві, із часткою 100 %, оскільки, на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.
Під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й щодо наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону, статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.
Дослідивши наданий Комітету Наказ від 16.09.2021 №106, АМК встановив, що до Планової калькуляції витрат КП «Київтранспарксервіс» при наданні права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків на 2021 рік, включено статтю витрат «обов'язковий платіж» у розмірі 3, 25 грн.
У пункті 97 Рішення №51-р/тк Комітет зазначив, що під час визначення розміру статей витрат, які в подальшому були включені до Планової калькуляції, та необхідності включення до Планової калькуляції статті витрат «обов'язковий платіж» у розмірі 3,25 грн КП «Київтранспарксервіс» керувалося Законом України «Про ціни і ціноутворення», рішеннями Київської міської ради про бюджет міста Києва та Порядком формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 (далі - Порядок № 258).
У зазначеному пункті Рішення №51-р/тк йдеться про:
- рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік»;
- рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік»;
- рішення Київської міської ради від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік»;
- Положенням про формування та використання коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у 2021 році, затвердженим рішенням Київської міської ради від 24.12.2020 № 24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» (далі - Положення на 2021 рік);
- Положення про формування та використання коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у 2022 році, затвердженим рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (далі - Положення на 2022 рік);
- Положення про формування та використання коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у 2023 році, затвердженим рішенням Київської міської ради від 08.12.2022 № 5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» (далі - Положення на 2023 рік).
Суд зазначає, що КП «Київтранспарксервіс» помилково ототожнює послуги з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків (що є товаром на досліджуваному Комітетом ринку та споживачами яких є суб'єкти господарювання які уклали/мають намір укласти договір з КП «Київтранспарксервіс» з метою використання спеціального майданчика у своїй господарській діяльності) з послугами з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів (що не входять до досліджуваного Комітетом ринку та споживачами яких є безпосередньо водії, які паркують власні транспортні засоби на певний проміжок часу).
Так, відповідно до підпункту 19.11 рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік», підпункту 19.12 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», підпункту 19.11 рішення Київської міської ради від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» КП «Київтранспарксервіс» не пізніше наступного робочого дня після зарахування коштів від плати за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», перераховує 60 відсотків отриманих коштів до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, а з 01.04.2023 - 50 відсотків.
Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення на 2021 рік визначено, що 60 відсотків плати за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», та підпунктами 19.11, 19.12 Положення на 2022 та 2023 роки - плати за послуги з користування закріпленими за КП «Київтранспарксервіс» майданчиками для платного паркування транспортних засобів є одним з джерел формування коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету м. Києва, які спрямовуються відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 Положення на 2021 рік та підпункту 3.4 пункту 3 Положень на 2022 і 2023 роки на заходи Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із забезпечення безпеки дорожнього руху та розвитку паркувального простору за рахунок джерела, визначеного пунктом 2.5 цих положень.
Таким чином, рішеннями Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік», від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» та Положенням на 2021 рік, визначено обов'язок КП «Київтранспарксервіс» зі сплати 60 відсотків плати за паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс», та Положеннями на 2022 та 2023 роки за послуги із користування закріпленими за КП «Київтранспарксервіс» майданчиками для платного паркування транспортних засобів, а не за послуги з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків, вартість надання яких затверджена Наказом № 106.
З визначеного слідує, що у розумінні рішень Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 «Про бюджет міста Києва на 2021 рік», від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», від 08.12.2022 №5828/5869 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» та Положень на 2021, 2022 та 2023 роки саме на КП «Київтранспарксервіс» покладено обов'язок зі сплати частини отриманих за паркування транспортних засобів коштів до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва (тобто вже сплачених споживачами).
Більше того, згідно пункту 17.2 Правил благоустрою міста Києва плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова; збір за паркування транспортних засобів - місцевий податок, який згідно із законом запроваджується і зупиняється Київською міською радою на території міста Києва та зараховується до бюджету міста Києва; платники збору за паркування автотранспортних засобів - водії чи відповідні юридичні особи, що паркують транспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях.
Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України збір за місця для паркування транспортних засобів належить до місцевих зборів.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 268-1.3.1 пункту 268-1.3 статті 268-1 Податкового кодексу України ставки збору за місця для паркування транспортних засобів встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Тобто, плата, яка покладається на водіїв чи відповідних юридичних осіб, що паркують транспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях, є збором за паркування транспортних засобів (місцевий податок).
Місцевий податок на території міста Києва, в свою чергу, запроваджується Київською міською радою.
Отже, зазначена у Плановій калькуляції до Наказу від 16.09.2021 №106 стаття витрат «обов'язковий платіж» розмірі 3,25 грн не є збором за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві (місцевим податком), справляння якого передбачене підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 та підпунктом 268-1.3.1 пункту 268-1.3 статті 268-1 Податкового кодексу України.
За таких обставин, КП «Київтранспарксервіс», включивши до планової калькуляції вартості послуг з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків статтю витрат «обов'язковий платіж» у розмірі 3,25 грн, спричиняє покладання необґрунтованих додаткових витрат на суб'єктів господарювання, які виявили бажання отримати такі послуги від підприємства, що в кінцевому випадку не є місцевим податком (збором).
Щодо тверджень позивача про відсутність у Комітету повноважень здійснення контролю у сфері застосування вільних цін суд зазначає наступне.
У розгляді даної категорії справ в основу кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб'єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив'язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення, за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об'єктивно виправданих причин). Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.
Дійсно, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю у сфері застосування вільних цін і тарифів.
Водночас, за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів. Така позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №903/46/18.
Відповідно до частин пункту 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах можуть проводитися такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
За приписами пункту 32 Правил розгляду справ у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що здійснення кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку має узгоджуватись з частинами першою та другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.
Таким чином, аналіз складових ціноутворення підприємства монополіста є реалізацією повноважень органів АМК згідно Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статей 35, 40, 41 Закону "Про захист економічної конкуренції" і для встановлення порушення достатньо встановити факт завищення хоча б одного показника витрат, що Комітетом і встановлено у Рішенні №51-р/тк.
Відтак, зібраними у справі Комітету доказами доводиться, а запереченнями КП «Київтранспарксервіс» не спростовується висновок про те, що дії КП «Київтранспарксервіс», які полягають у встановленні Наказом від 16.09.2021 №106 економічно необґрунтованої вартості з надання права на експлуатацію, утримання та облаштування спеціально обладнаних паркувальних майданчиків, з огляду на включення до планової калькуляції вартості надання таких послуг статті витрат «обов'язковий платіж», що є порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
Встановивши обставини справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновків відповідача позивачем не надано, а всі заперечення проти викладених у рішенні висновків зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів. При цьому, здійснення переоцінки висновків Комітету в процесі оскарження прийнятого ним рішення в судовому порядку, нормами чинного законодавства не передбачено.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи судом не встановлено невідповідності спірного Рішення №51-р/тк вимогам чинного законодавства, зокрема наявності визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для його скасування, та/або невідповідності визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, у зв'язку з чим в задоволені позову позивача про визнання недійсним рішення слід відмовити.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.
Відповідач про понесення ним судових витрат суду не заявляв.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» - відмовити.
2. Судові витрати позивача покласти на останнього.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.02.2025.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких