ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1043/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення вх.№864/25 31.01.2025 у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці,
співвідповідача: Головного управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області,
співвідповідача: Верховинського відділу Державної виконавчої служби у Верховинському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 70 192 грн 38 коп.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовною заявою до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, Верховинського відділу Державної виконавчої служби у Верховинському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 70192 грн 38 коп.
Вирішення процесуальних питань.
29.01.2025 суд ухвалив рішення позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, Верховинського відділу Державної виконавчої служби у Верховинському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 70 192 грн 38 коп. задовольнити; стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 70 192 (сімдесят тисяч сто дев"яносто дві) грн 38 коп. - безпідставно отриманих коштів; стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Франка, буд. 4, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 44840602) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказала, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8400 грн 00 коп.
31.01.2025 ФОП ОСОБА_2 через підсистему "Електронний суд" подала заяву про ухвалення додаткового рішення вх.№864/25 31.01.2025.
04.02.2025 Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення вх.№1832/25.
Відповідно до ч.3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд заяви ФОП ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
10.02.2025 суд ухвалив додаткове рішення.
Позиція позивача.
Позиція представника позивача викладена у заяві про відшкодування судових витрат, згідно з якою просить стягнути з відповідача 8400 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження понесених витрат подав Договір про надання правової (правничої ) допомоги від 25.10.2024, Акт (опис) робіт (наданих послуг) та витрати робочого часу від 29.10.2024, квитанцію до платіжної інструкції №0.0.3972336072.1 від 28 жовтня 2024 року.
Позиція відповідача.
Представник відповідача свою позиції щодо відшкодування судових витрат виклала в запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, де зазначила, що сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, завищеною та неспівмірною зі складністю справи. Просила суд відмовити в задоволенні поданої заяви.
Обставини справи, дослідження доказів.
25.10.2024 адвокат Атаманюк Роман Ілліч діючий на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001378 від 28.09.2018 та позивач ФОП ОСОБА_2 (клієнт) уклали Договір про надання правової (правничої ) допомоги № б/н.
Відповідно до умов договору, адвокат бере на себе зобов"язання з надання клієнту правової (правничої) допомоги та/або представництва прав, свобод та законних інтересів клієнта.
Розмір винагороди, вартості послуг за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах.
Якщо інше не передбачено додатками до цього договору, цей договір поширюється на всі види правової (правничої) допомоги, що надається в інтересах клієнта.
Як вбачається з Акта (опису) робіт (наданих послуг) та витрати робочого часу від 29.10.2024 адвокат надав такі юридичні послуги: збір документів, аналіз та вивчення матеріалів справи; складання позовної заяви, підготовка додатків, надсилання матеріалів відповідачам; складання процесуальних заяв; участь в судових засіданнях Господарського суду Івано-Франківської області відповідно до журналу судових засідань. Вартість послуг склала 8400 грн 00 коп. Замовник провів розрахунок за отримані послуги, що підтверджується квитанцію до платіжної інструкції №0.0.3972336072.1 від 28 жовтня 2024 року.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Згідно зі ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до Акта (опису) робіт (наданих послуг) та витрати робочого часу від 29.10.2024 окремо включені такі послуги:
1. Збір документів, аналіз та вивчення матеріалів справи 2 год. (700 грн за 1 год.) -1400 грн;
2. Складання позовної заяви, підготовка додатків, надсилання матеріалів відповідачам 5 год. (700 грн за 1 год) - 3500 грн;
3. Складання процесуальних заяв 2 год (700 грн за 1 год.) -1 400 грн;
4. Участь в судових засіданнях Господарського суду Івано-Франківської області відповідно до журналу судових засідань - 2 100 грн.
Однак, зазначені в пунктах 1, 2 акта послуги стосуються одного і того ж виду правничої допомоги, оскільки складання адвокатом обґрунтованої позовної заяви неможливе без аналізу документів та їх вивчення. За таких обставин, суд виключає з заявленого до відшкодування розміру правничої допомоги 1 400 грн за правничу допомогу, викладену у пунктах 1, 2 розрахунку.
Щодо послуги зазначеної в пункті 3 розрахунку, суд вважає за доцільне відзначити про те, що в матеріалах справи міститься два процесуальних документи заява про усунення недоліків позовної заяви вх.№ 17648/24, оскільки позивач при сплаті судового збору не врахував розмір та порядок сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та заява про ухвалення додаткового рішення, оскільки до позовної заяви представник позивача не долучив документів на підставі яких суд встановлює підстави надання та розмір витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги, хоча такі були у представника позивача на момент подання позовної заяви.
Відтак витрати зазначені в п. 3 не належать до задоволення.
Щодо витрат зазначених в п.4, суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 18.11.2024 суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а тому жодного судового засідання з розгляду поданої позовної заяви суд не проводив, відтак представник позивача не міг брати в них участь. Таким чином, заявлені позивачем витрати в сумі 2 100 грн як оплата за участь в судовому засіданні, є необґрунтованими та не належать до задоволення.
При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд також взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Висновок суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача - Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 900 грн 00 коп. на позивача.
Керуючись ст.8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення вх.№864/25 31.01.2025 у справі №909/1043/24 задовольнити частково.
Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Франка, буд. 4, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 44840602) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , с. Криворівня, присілок Царина, Верховинський район, Івано-Франківська область,78710 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 3 500 (три тисячі п"ятсот ) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 900 (чотири тисячі дев"ятсот) грн 00 коп. покласти на позивача.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 10.02.2025
Суддя Т. В. Максимів