10.02.2025 Справа № 908/292/25
м. Запоріжжя
Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши клопотання ТОВ “АНТИП-НК» про забезпечення позову викладеного у позовній заяві за вих. від 30.01.25 у справі № 908/292/25
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “АНТИП-НК», 04082, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9
до відповідача: фізичної особи-підприємця Шаламаєвої Вікторії Олегівни, АДРЕСА_1
про стягнення 32 049,90 грн
03.02.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 30.01.25 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “АНТИП-НК» (далі ТОВ “АНТИП-НК») до фізичної особи-підприємця Шаламаєвої Вікторії Олегівни (надалі ФОП Шаламаєва В.О.) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 21.08.23 № 1000/23 в розмірі 32 049,90 грн.
Крім того, позивач в п. 2 прохальної частини позовної заяви за вих. від 30.01.25 просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача (ФОП Шаламаєва В.О.).
03.02.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/292/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 10.02.25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/292/25, якій присвоєно № провадження 17/19/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Розглянувши заяву клопотання ТОВ “АНТИП-НК» про забезпечення позову викладеного у позовній заяві за вих. від 30.01.25 у справі № 908/292/25 судом враховано наступне.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.
В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.
Згідно з ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наведеного вище в тексті цієї ухвали вбачається, що питання задоволення заяви сторони (учасника) у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на утруднення або неможливість виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтею 136 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).
Позов забезпечується (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України), зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і заходяться в нього чи в ін. осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 7 ст. 140 ГПК України унормовано, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Судом встановлено, що заявником не додано до матеріалів позовної заяви за вих. від 30.01.25, в якій міститься клопотання щодо забезпечення позову, докази що підтверджують сплату суджовогоьзбору у встановлених порядку і розмірі.
А тому, як наслідок, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення ТОВ “АНТИП-НК» зазначеного вище клопотання про забезпечення позову викладеного у позовній заяві за вих. від 30.01.25 у справі № 908/292/25.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76, 78, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
Повернути ТОВ “АНТИП-НК» клопотання про забезпечення позову викладеного у позовній заяві за вих. від 30.01.25 у справі № 908/292/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 10.02.25 та підлягає апеляційному оскарженню відповідно до ст. 255 ГПК України.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3).
Суддя В.Л. Корсун