вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4968/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТЕХ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ"
про стягнення грошових коштів
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 600 081,24 грн. - основного боргу, 31 153,18 грн. - індексу інфляції, 10 476,83 грн. - 3 % річних, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору купівлі-продажу № 1103/1 від 11.03.2024.
Господарський суд Дніпропетровської області 25.11.2024 відкрив провадження у справі №904/4968/24 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
06.12.2024 від Відповідача надійшла заява про визнання позовної заяви в повному обсязі в розмірі 600 081,24 грн. - основного боргу, 31 153,18 грн. - індексу інфляції, 10 476,83 грн. - 3 % річних, у зв'язку з чим просить відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України повернути Позивачу 50% судового збору та стягнути з Відповідача 50% судового збору.
Позивач відповідь на відзив не надав.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
11.03.2024 року, ТОВ "ПЛАСТЕХ" (Позивач, Продавець) з ТОВ "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" (Відповідач, Покупець) уклали Договір купівлі-продажу № 1103/1 (далі Договір), за п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передавати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього на умовах цього Договору.
Детальна інформація щодо кількості товару, асортименту, ціни міститься у Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 2.2 Договору).
Загальна ціна товару, що продається за цим Договором, становить 500 067,70 грн. (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору Покупець зобов'язується провести 100% оплату за наданий товар шляхом перерахування суми, вказаної в п.3.1. Договору, на розрахунковий рахунок Продавця, після постачання товару і оформлення видаткових накладних протягом 3-х банківських днів.
Відповідно до п. 6.1 Договору термін дії Договору: з дати підписання Договору до 31 грудня 2025 року.
Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 600 081,24 грн. (в тому числі ПДВ 100 013,54 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 50 від 13.03.2024, підписаною сторонами без зауважень.
Позивач виставив Відповідачеві рахунок на оплату № 92 від 11.03.2024 на суму 600 081,24 грн.
Відповідач поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 600 081,24 грн.
14.10.2024 Позивач направив Відповідачеві претензію від 14.10.2024 про стягнення коштів за поставлений товар за Договором купівлі-продажу № 1103/1 від 11.03.2024, в якій запропонував Відповідачеві оплатити борг за Договором купівлі-продажу № 1103/1 від 11.03.2024 у п'ятиденний строк з дня отримання даної претензії.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
З посиланням на ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача Позивач нарахував 31 153,18 грн. - інфляційного збільшення за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року, та 10 476,83 грн. - 3% річних за період з 16.03.2024 по 14.10.2024.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару Відповідачеві, настання/ненастання строку оплати, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов визнав.
У суду відсутні підстави сумніватися в добровільному визнанні Відповідачем позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що заяву про визнання позову підписано керівником Відповідача - Самойловим В.П., дослідивши виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та додані до матеріалів справи докази, судом встановлено, що обмежень у Самойлова В.П., як керівника підприємства немає. Поставка Позивачем товару Відповідачеві підтверджується Договором, видатковою накладною, підписаною сторонами без зауважень, рахунком на оплату та Актом звірки взаємних розрахунків. Визнання позову Відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 600 081,24 грн. - основного боргу підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно, а нарахування 3% річних проведено неправильно.
Так, в п. 3.3. Договору передбачено, що Договору Покупець зобов'язується провести 100% оплату за наданий товар шляхом перерахування суми, вказаної в п.3.1. Договору, на розрахунковий рахунок Продавця, після постачання товару і оформлення видаткових накладних протягом 3-х банківських днів.
Згідно зі ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, за перерахунком суду, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, 3 % річних за період з 19.03.2024 по 14.10.2024 становить 10 329,27 грн.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 600 081,24 грн. - основного боргу, 31 153,18 грн. - індексу інфляції, 10 329,27 грн. - 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 130 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, 06.12.2024 від Відповідача надійшла заява про визнання позовної заяви.
З огляду на те, що відзив на позовну заяву Відповідач подав на стадії підготовчого провадження, з урахуванням положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 130 ГПК України, суд вважає за необхідне, повернути Позивачеві з держаного бюджету 50% судового збору 4 812,83 грн., а решту судового збору, згідно зі ст. 129 ГПК України покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБУДІНВЕСТКОМ" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, 18, кв. 10, код 44749540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТЕХ" (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/6, офіс 522, код 39266125) 600 081,24 грн. - основного боргу, 31 153,18 грн. - інфляційного збільшення, 10 329,27 грн. - 3 % річних, 4 811,73 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортис" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 9. код 42355618) 4 812,83 грн. судового збору з Державного бюджету України, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 721 від 25.10.2024, про що видати ухвалу.
Видати ухвалу та наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков