вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
10.02.2025м. ДніпроСправа № 904/495/25
за позовом Керівника Кам'янської окружної прокуратури, м. Кам'янське Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради, м.Кам'янське Дніпропетровської області
до Приватного підприємства "Вогник", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 301910,81 грн.
Суддя Колісник І.І.
Керівник Кам'янської окружної прокуратури через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради про стягнення з Приватного підприємства "Вогник" безпідставно збережених коштів у сумі 301910,81 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3622,93 грн прокурор просить стягнути з відповідача на користь його платника - Дніпропетровської обласної прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Приватне підприємство "Вогник", фактично користуючись у період з 11.07.2023 по 29.05.2024 без достатньої правової підстави земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:02:016:0569 за рахунок Кам'янської міської ради - власника земельної ділянки, зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування вказаною земельною ділянкою на рівні орендної плати.
Правовою підставою позову прокурор зазначає, серед іншого, частину першу статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом із позовом прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- накласти арешт на належний на праві власності Приватному підприємству "Вогник" (код ЄДРПОУ 20239588) об'єкт нерухомого майна: будівлю будинку побуту "Лада" загальною площею (кв.м): 4254,5, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Свободи (попередня назва - проспект Леніна), будинок 32 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 791679712104);
- заборонити Приватному підприємству "Вогник" (код ЄДРПОУ 20239588) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна: будівлі будинку побуту "Лада" загальною площею (кв.м): 4254,5, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Свободи (попередня назва - проспект Леніна), будинок 32 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 791679712104), відомості щодо яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта (далі - об'єкт нерухомого майна) тощо.
При цьому прокурор зазначає, що об'єкт нерухомого майна зареєстрований за відповідачем на праві власності, на підтвердження чого ним надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер реєстраційної довідки № 370698776, дата формування 20.03.2024).
За вказаною інформацією з 23.11.2015 відповідач є власником указаного об'єкта нерухомого майна. Відомості щодо реєстрації за відповідачем іншого речового права відсутні.
Прокурор вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на об'єкт нерухомого майна, який належить відповідачу на праві власності без обмеження/позбавлення права користування ним, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Прокурор також указав на те, що застосування заходів забезпечення не завдасть шкоди відповідачеві, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову.
Правовою підставою заяви про забезпечення позову прокурор зазначає статті 136 - 144 Господарського процесуального кодексу України, численну практику Верховного Суду.
За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оцінюючи наведені заявником обставини в обгрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
Згідно з приписами статті 3, 509 Цивільного кодексу України добросовісність є основою господарських взаємовідносин сторін як на етапі його укладення, так і на етапі подальших змін до нього чи припинення.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зважаючи на викладені прокурором обгрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
Враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах заявленого предмета позову.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), згідно з якою Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявності між ними спору.
За вказаних обставин та згідно зі статтями 24, 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо різних правових наслідків вчинення державним реєстратором дій (відмова в державній реєстрації прав; зупинення державної реєстрації прав) під час розгляду запропонованих прокурором заходів забезпечення позову, одночасне їх застосування суд вважає законним й обгрунтованим.
Водночас суд доходить висновку, що повне задоволення заяви прокурора не відповідає змісту статті 137 Господарського процесуального кодексу України та принципу співмірності в частині накладення арешту на весь об'єкт нерухомого майна, а не в межах суми позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Керівника Кам'янської окружної прокуратури - задовольнити частково.
Накласти арешт на належний на праві власності Приватному підприємству "Вогник" (код ЄДРПОУ 20239588) об'єкт нерухомого майна: будівлю будинку побуту "Лада" загальною площею (кв.м): 4254,5, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Свободи (попередня назва - проспект Леніна), будинок 32 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 791679712104), в межах позовних вимог Керівника Кам'янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради про стягнення з Приватного підприємства "Вогник" безпідставно збережених коштів у сумі 301910,81 грн.
Заборонити Приватному підприємству "Вогник" (код ЄДРПОУ 20239588) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна: будівлі будинку побуту "Лада" загальною площею (кв.м): 4254,5, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Свободи (попередня назва - проспект Леніна), будинок 32 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 791679712104), відомості щодо яких внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта (далі - об'єкт нерухомого майна) тощо.
У решті заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувач: Кам'янська окружна прокуратура (Код ЄДРПОУ/умовний код: 02909938; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Ігнатія Ясюковича, буд. 2).
Боржник: Приватне підприємство "Вогник" (Код ЄДРПОУ 20239588; місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, пр. Свободи, буд. 32).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 10.02.2025.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 11.05.2025 включно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Колісник