ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 лютого 2025 року Справа № 902/699/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатства добрих справ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 6 листопада 2024 року по справі №902/699/24 (суддя Маслій І.В)
час та місце ухвалення рішення: 6 листопада 2024 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 11 листопада 2024 року
за позовом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатства добрих справ"
про внесення змін до договору оренди землі
за участю представників сторін:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - не з'явився
Могилів-Подільська міська рада Вінницької області (надалі -Позивач) звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатства добрих справ" (надалі - Відповідач), в якій просила внести змін до договору оренди землі від 28 листопада 2012 року, а саме:
пункт 9 Договору викласти в новій редакції «Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастрові номери: 0522688000:04:001:0096, 0522688000:04:001:0097, 0522688000:04:001:0098, загальною площею 0,7527 га»;
пункт 5 Договору викласти в новій редакції «Нормативна- грошова оцінка:
- земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0096 становить 60036 грн 06 коп.;
- земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0097 становить 536738 грн 93 коп.;
- земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0098 становить 147072 грн 25 коп.»
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на те, що на підставі рішення 9 сесії Позивача 8 скликання від 30 червня 2021 року №249 «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області», встановлено ставки орендної плати за використання земельних ділянок фізичними і юридичними особами в не залежності від цільового призначення земельної ділянки у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, які вступили в дію з 1 січня 2022 року. Вказав, що пунктом 12 Договорів розмір орендної плати переглядається щорічно. Однак, як зазначає Позивач, незважаючи на письмові звернення до Відповідача щодо перегляду розміру орендної плати, які були проігноровані останнім, жодного разу умови Договору не переглядалися, що на переклання Позивача, суперечить чинному законодавству України та вищезазначеному Договору.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 6 листопада 2024 року в справі №902/699/24 позов задоволено. Вирішено внести зміни до Договору, а саме: пункт 9 Договору викласти в новій редакції «Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастрові номери: 0522688000:04:001:0096, 0522688000:04:001:0097, 0522688000:04:001:0098, загальною площею 0,7527 Га»; пункт 5 Договору викласти в новій редакції «Нормативна-грошова оцінка: земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0096 становить 60036,06 грн; земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0097 становить 536738,93 грн; земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0098 становить 147072,25 грн».
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, що використовується за договорами оренди землі на території Могилів-Подільської міської територіальної громади здійснюється відповідно до рішення №249 від 30 червня 2021 року Позива «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області» в якому поміж іншого викладено в новій редакції таблицю коефіцієнтів для нарахування орендної оплати за земельні ділянки для окремих видів користування, зокрема, відсоток нормативної грошової оцінки землі змінився на 12% за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Суд першої інстанції виснував, що згідно з матеріалами справи, зміни, які просить Позивач внести до Договору, пов'язані із прийняттям Позивачем рішення яким змінено договірний коефіцієнт (коефіцієнт функціонального призначення землі) та зміною нормативно грошової оцінки земель переданих в оренду, що використовується для розрахунку розміру орендної плати за землю.
Місцевий господарський суд зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, вищевказане рішення міської ради не скасовано, не визнано недійсним, дане вказує про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати та внесення змін до Договору стосовно розміру нормативно грошової оцінки земель та орендної плати за їх користування з урахуванням змін коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок: №НВ-0500565882024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0522688000:04:001:0096 станом на 30 травня 2024 року становить 60 036 грн 06 коп. (а.с. 26); №НВ-0500565892024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0522688000:04:001:0097 станом на 30 травня 2024 року становить 536 738 грн 93 коп. (а.с. 27); №НВ-0500577152024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0522688000:04:001:0098 станом на 4 червня 2024 року становить 147 072 грн 25 коп. (а.с. 28).
Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з дослідження доказів та з огляду на оцінку запропонованим Позивачем змінам пункт 5 та пункт 9 Договору, а також заперечення Відповідача щодо розміру орендної плати, вбачається, що розмір орендної плати, наведений міською радою відповідає вимогам законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до Договору.
Не погоджуючи з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 6 листопада 2024 року в справі №902/699/24 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник зазначає, що ні Договором ні чинним законодавством не встановлено обов'язку сторін приводити умови Договору в частині визначення ставки орендної плати від нормативної оцінки землі у відповідність до нових ставок, визначених органом місцевого самоврядування, вказуючи на відсутність підстави для зміни розміру орендної плати та покладення на орендаря обов'язку сплачувати оренду плату у збільшеному розмірі, відмінному від того, на який орендар погоджувався, укладаючи Договір. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі у частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у Податковому кодексі України. Також апелянт зазначає, що такі рішення ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.
Окрім того, в апеляційній скарзі Відповідач вказав, що за згодою сторін Договору відсоткову ставку визначено в пункті 9 Договору в розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки землі (відповідно до угоди про внесення змін до договору оренди землі від 28 листопада 2012 року, укладеної сторонами 20 грудня 2017 року) та що у пункті 13 Договору сторони погодили умови, за яких переглядається розмір орендної плати за згодою сторін, а саме у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором
Відповідач вважає, що прийняття Позивачем рішенням 9 сесії 8 скликання від 30 червня 2021 року № 249 не підпадає під погоджені сторонами умови внесення змін до Договору, оскільки вказані умови не містять чіткого формулювання щодо зміни умов Договору у результаті зміни відсоткової ставки.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року в справі №902/699/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення суду першої інстанції від 6 листопада 2024 року по справі.
16 грудня 2024 року через підсистему «Електрони суд» від представника Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що розрахунок розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, що використовується за договорами оренди землі на території Могилів-Подільської міської територіальної громади здійснюється відповідно до рішення №249 від 30 червня 2021 року Позивача «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області» в якому поміж іншого викладено в новій редакції таблицю коефіцієнтів для нарахування орендної оплати за земельні ділянки для окремих видів користування, зокрема, відсоток нормативної грошової оцінки землі змінився на 12% за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Наголошує на тому, що рішення Позивача не скасовано, не визнано недійсним, а відтак вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати та внесення змін до Договору стосовно розміру нормативно грошової оцінки земель та орендної плати за їх користування з урахуванням змін коефіцієнту функціонального використання земельних ділянок.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 січня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 5 лютого 2025 року об 15:10 год..
4 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника Позивача у котрому Позивач вказав, що слід відмовити Відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
В судове засідання від 5 лютого 2025 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися.
З наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 6 січня 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктів 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на все вищевказане, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача та поданий Позивачем відзив на апеляційну скаргу, в яких наведена їхня позиція.
Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року в справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, прийнявши наве рішення про відмову в задоволені позову. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
28 листопада 2012 року на підставі рішення 19 сесії 6 скликання Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 14 листопада 2012 року № 168 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельних ділянок ПСП «ГОСПОДАР-ПЛЮС» в межах с. Яруга» укладено Договір оренди землі між орендодавцем в особі Ярузької сільської ради та орендарем в особі Приватного сільськогосподарського підприємства «Господар-Плюс» щодо оренди земельної ділянки, загальною площею 0,7527 Га, в тому числі: ділянка 1 по вул. Дністровська, 134 - 0,0669 Га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер 0522688000:04:001:0096; ділянка 2 по вул. Миру (бувша вул. Леніна), 22 - 0,5383 Га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер 0522688000:04:001:0097; ділянка 3 по вул. Гагаріна, 60 - 0,1475 Га під господарськими будівлями і дворами, кадастровий номер 0522688000:04:001:0098 (надалі - Договір; а.с. 17-20).
Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки: ділянки № 1- 16771 грн 83 коп.; ділянки № 2- 134951 грн 81 коп.; ділянки №3 - 36978 грн 25 коп..
Згідно пункту 8 Договору, Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Як визначено пунктом 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 земельних податків, що становить 5661 грн 05 коп. у рік за всю відведену ділянку.
Поміж тим пунктами 10 та 11 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення від коефіцієнта індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються підчас укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плати вноситься у такі строки - щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
У відповідності до пункту 12 Договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; -зміни розмірів "земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 14 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд переробної промисловості.
Між тим пунктом 19 Договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстре цього-договору за актом її приймання - передачі.
За пунктом 35 Договору, зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо-зміни умов Договору спір розв'язується у судовому порядку.
Як визначено пунктом 42 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір підписано та скріплено печатками сторін, а також зареєстровано у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі про, що у державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2012 року №052260004005249.
На підставі Акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець Ярузька сільська рада передала, а орендар Приватне сільськогосподарське підприємство «Господар-Плюс» прийняв в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 0,7527 га на території Ярузької сільської ради згідно Договору для обслуговування виробничих та господарських споруд цеху по розливу мінводи терміном на 49 років. Даний акт підписано та скріплено печатками сторін.
На підставі рішення 21 сесії 7 скликання Ярузької сільської ради Могилів- Подільського району Вінницької області від 20 грудня 2017 року № 288 «Про внесення змін до договору оренди землі в зв'язку із зміною сторони орендаря» укладено угоду про внесення змін до Договору між Ярузькою сільською радою, Приватним сільськогосподарським підприємством «Господар- Плюс» та Відповідачем.
Відповідно до вищевказаної угоди сторонами орендодавцем по Договору є Ярузька сільська рада, а орендарем є Відповідач (а.с. 25).
Також даною угодою внесені зміни до пункту 5 та пункту 9 Договору, а саме: пункт 5 викладено в новій редакції : «Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 1 січня 2017 року складає: ділянка №1- 20175 грн, ділянка №2 - 403375 грн, ділянка №3- 110625 грн»; пункт 9 Договору, замінено слова та цифри «в розмірі 3 земельних податків, що становить 5561,05 грн в рік за всю земельну ділянку» на слова та цифри «в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки землі».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки кадастрові номери 0522688000:04:001:0096, 0522688000:04:001:0097, 0522688000:04:001:0098 належать до комунальної власності Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Враховуючи положення пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, на даний час землі сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, відносяться до земель комунальної власності, тому, в силу закону саме Позивач є орендодавцем за даним Договором.
Рішенням 9 сесії Позивача 8 скликання від 30 червня 2021 року №249 «Про встановлення податку на майно на території Могилів - Подільської міської територіальної громади Могилів- Подільського району Вінницької області», встановлено ставки орендної плати за використання земельних ділянок фізичними і юридичними особами в не залежності від цільового призначення земельної ділянки у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, які вступили в дію з 1 січня 2022 року (а.с. 67-87).
Як зазначено Позивачем в позовній заяві за результатами перевірки Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 1 січня 2019 року по 28 лютого 2023 року складено Акт ревізії, де встановлено порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів в результаті не переукладання договорів оренди землі на збільшення розміру орендної плати (12% від нормативно грошової оцінки землі з 1 січня 2022 року) у відповідності до Рішення № 249, чим з їх позиції порушено частини 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, частину 1 статті 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до листа Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 28 червня 2023 року №260211-13/2099-2023 на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України від 26 січня 1993 року №2939-ХП «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон №2939), Л.7, Г.46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, підпункту 14 пункту 6 Положення про Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 20 жовтня 2016 року №18 Управління вимагало забезпечити вжиття заходів щодо перегляду 228 договорів оренди вказаних земельних ділянок, в частині збільшення розміру орендної плати відповідно до ставок, встановлених рішенням №249 та надходження до бюджету громади орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.
13 липня 2023 року Позивач звернувся до Відповідача з листом №02-22/1718 в якому поміж іншого зазначив наступне: «повідомляємо, що з 1 січня 2022 року вступили в дію прийняті ставки орендної плати у розмірі 12%, які затверджені рішенням Позивача 9 сесії 8 скликання від 30 червня 2021 року №249, відповідно Вам необхідно внести зміни до пункту 5 та пункту 9 даного договору оренди в частині зміни нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
У зв'язку з викладеним просимо Вас з'явитись до Позивача (відділ земельних відносин 1-й поверх, 11 кабінет) для внесення змін до договору оренди землі. У разі не виконання Вами вищезазначеного або залишення без відповіді ми будемо змушені звернутися до суду з позовною заявою про зобов'язання виконати умови договору та внести зміни до договору.» (а.с. 32).
Позивач зауважує, що незважаючи на письмові звернення до Відповідача щодо перегляду розміру орендної плати, які були проігноровані останнім, жодного разу умови Договору не переглядалися, що суперечить чинному законодавству України та вищезазначеному Договору.
Зважаючи на відсутність будь-якої відповіді Відповідача від укладення відповідних змін до Договору (в частині змін щодо орендної плати), Позивач звернувся за захистом порушеного, на його думку, права до господарського суду з позовом про внесення зміни до Договору.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
При цьому апеляційний господарський суд бере до уваги висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 910/17984/16 та підтриманому у постанові від 7 грудня 2021 року в справі № 922/3816/19, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, висновки контролюючого органу повинні оцінюватись судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами та в сенсі умов діючого Законодавства.
В той же час, Позивач покликаючись на результати перевірки Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 1 січня 2019 року по 28 лютого 2023 року не долучив до матеріалів справи будь-яких актів чи результатів такої перевірки.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу дії частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон N 161-XIV) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 161-XIV орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
В силу дії статті 21 Закону N 161-ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Частинами першою - третьою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У відповідності до частин першої, другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Статтею 30 Закону N 161-ХІV передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.
Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов'язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Схожа за змістом правова позиція викладена і в постановах КГС ВС від 27 січня 2020 року в справі №922/676/19 (пункт 7.8); від 11 грудня 2019 року в справі №922/1298/19 (пункт 7.9).
В силу дії частин 1, 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до підпунктів 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Статтею 1 Закону України “Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Отже договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень міської ради про бюджет міста на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.
Водночас, такі рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України
Пунктом 35 Договору сторони визначили, що зміна умов Договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору, спір вирішується в судовому порядку.
Аналогічно і статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Також аналогічні норми щодо внесення змін в договір лише за згодою сторін та можливості зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.
При цьому, статтею 654 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що а ні умовами Договору, а ні нормами чинного на момент укладення договору законодавства, не передбачено обов'язку орендаря щодо саме безумовного підписання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.
За відсутності волевиявлення сторони щодо внесення змін до договору оренди землі, зміни до договору оренди про збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою не можуть бути внесені, у такому разі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідні висновки викладені також в постановах КГС ВС від 15 лютого 2018 року № 916/1578/15-г, від 16 квітня 2018 року в справі № 910/7905/17, від 27 січня 2020 року № 922/676/19 постанові ВП ВС від 16 лютого 2021 року справа №921/530/18 (провадження №12-58гс20).
Як вбчаєтьбся з пункту 12 Договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; -зміни розмірів "земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.
Відтак відповідно пункту 12 Договору сторонами визначено та погоджено вичерпний перелік обставин згідно яких розмір орендної плати переглядається щорічно, до яких не віднесено прийняття рішення органом місцевого самоврядування.
За змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому, з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.
Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі № 635/4233/19.
Вказаний висновок підтверджується і такими вимогами законів.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).
Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).
У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з частиною 1 статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Підпунктом 1 пункту а) частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.
До переліку повноважень міських та селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.
Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у Законах України, так і в конкретному Договорі, укладеному між сторонами спору.
Отже, рішення 9 сесії Позивача 8 скликання від 30 червня 2021 року №249 «Про встановлення податку на майно на території Могилів - Подільської міської територіальної громади Могилів- Подільського району Вінницької області» про встановлення ставки орендної плати для Відповідача в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є законодавчою зміною орендної плати.
Аналогічна правова позиція наведена також в Постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року в справі № 925/406/22.
Договором оренди сторонами не передбачено такої підстави для внесення змін до Договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19 вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку сільської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.
Окрім того, не заслуговують на увагу доводи Позивача щодо того, що в діючий Договір жодного разу не вносилися зміни. Оскільки, з доказів, долучених саме Позивачем до матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2017 року між сторонами Договору підписано Додаткову угоду про внесення змін, в частині збільшення орендної плати.
Все вищевказане в свою чергу, свідчить про безпідставність спроби збільшення розміру відсоткової ставки за вже існуючим Договором, без прийняття нового (відповідного) закону ВРУ та за умови, що в діючому Договорі відсутня підстава для такого збільшення у разі прийняття Позивачем нового проценту розміру орендної плати.
Відтак, підсумовуючи усе описане вище колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні позову Позивача в частині вимог щодо внесення змін до Договору, шляхом викладення пункту 9 Договору в новій редакції «Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, кадастрові номери: 0522688000:04:001:0096, 0522688000:04:001:0097, 0522688000:04:001:0098, загальною площею 0,7527 Га», колегія суду відмовляє.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині задоволення таких позовних вимог.
Що ж стосується позовних вимог про внесення змін до пункт 5 Договору шляхом викладення в новій редакції «Нормативна-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0096 становить 60036 грн 06 коп.; земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0097 становить 536738 грн 93 коп.; земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0098 становить 147072 грн 25 коп.», то колегія суду зазначає наступне.
В силу дії частин першої статті 15 Закону України “Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України “Про землеустрій».
Частинами 1, 3, та 4 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Абзацом другим частин першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом.
У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Разом з тим колегія суду враховує і те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі №635/4233/19 викладена правова позиція згідно з якою: зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки може встановлюватися договором, та дійшла висновку про необхідність внесення змін до договору оренди у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 4 жовтня 2023 року передав справу № 914/2848/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою від 16 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 914/2848/22.
У постанові від 5 червня 2024 року в справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статтей 5, 13 Закону України “Про оцінку земель», статті 21 Закону України “Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 9 листопада 2021 року в справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем.
Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Із системного аналізу приписів Закону України “Про оренду землі», Закону України “Про оцінку земель», Податкового кодексу України слідує висновок, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати.
Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, затверджує орган місцевого самоврядування відповідним рішенням. В органу місцевого самоврядування відсутній обов'язок узгоджувати таке рішення з орендарем земельної ділянки.
Натомість в орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що з огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду конкретизує свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України “Про оцінку земель», статті 21 Закону України “Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 9 листопада 2021 року в справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Натомість Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога саме про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Тому, при вирішенні даної позовної вимоги судом апеляційної інстанції враховано останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 914/2848/22.
При цьому колегія суддів зауважує, що Позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за дійсною нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки.
Крім того, судова колегія звертає, що матеріалами справи підтверджено внесення Відповідачем плати за користування земельною ділянкою за актуальною нормативно-грошовою оцінкою (том 1 а.с. 102-144), що в котре підтверджує недоведеність Позивачем обставин порушення своїх прав.
Що ж стосується покликання Позивача в позовній заяві на Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220, «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі за земельні ділянки державної або комунальної власності - із зазначенням відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки», то колегія суду вважає такі покликання безпідставними. Оскільки із досліджуваного змісту Договору вбачається що він містить усі обов'язкові умову в тому числі й посилання на відсоткові відношення від нормативно-грошової оцінки при сплаті орендної плати, які передбачені Типовими договорами, а такі дії Позивача свідчать про бажання Позивача впроваджити свою відсоткову ставку для даних правовідносин з порушенням як умов діючого Податкового законодавства України, яке передбачає внесення змін в договори в частині орендної плати так і самих умов діючого Договору.
Відтак, оцінюючи предмет позовних вимог Позивача у сукупності з доданими до матеріалів справи доказами в правовому полі дії статі 653 Цивільного кодексу України, в підтвердження таких позовних вимог, зважаючи на відсутність в даних законах обов'язкової вказівки щодо внесення зміни в договір саме на тих підстав, що зазначаються Позивачем, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 914/2848/22, колегія суддів зауважує про недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог в частині внесення змін до Договору, які не підтверджують обставин, наведених Позивачем в позовній заяві, що є об'єктивною підставою для відмови в позові в цій частині.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення в частині внесення змін до Договору, а саме шляхом викладення пункт 5 Договору в новій редакції «Нормативна-грошова оцінка»: земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0096 становить 60036,06 грн; земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0097 становить 536738,93 грн;земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:04:001:0098 становить 147072,25 грн».
Оцінюючи предмет позовних вимог Позивача у сукупності з доданими до матеріалів справи доказами, в підтвердження позовних вимог, колегія суддів зауважує про недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог та про суперечливість доказів, які не підтверджують обставин, наведених Позивачем в позовній заяві.
Отже, зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні відсутності належних та допустимих доказів (котрі засвідчують обставини внесення змін в Договір), колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність Позивачем своїх позовних вимог, що є об'єктивною підставою для відмови в позові.
Відтак, враховуючи усе вищеописане судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо внесення змін до Договору.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.
З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.
Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Вінницької області від 6 листопада 2024 року.
Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд апеляційної скарги суд покладає на Позивача.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатства добрих справ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 6 листопада 2024 року по справі №902/699/24 - задовлити.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 6 листопада 2024 року по справі №902/699/24 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
4. Стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (площа Шевченка, буд. 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000, код ЄДРПОУ 26340549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатства добрих справ" (вул. Миру, буд. 11, с. Яруга, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24062, код ЄДРПОУ 40077550) 4542 грн судових витрат з відшкодування сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Справу №902/699/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.