Справа №127/2242/25
Провадження №1-кс/127/1424/25
03 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_3 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_4 у справі №127/2242/25 за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниця) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницький ОСОБА_5 від 01.01.2025 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим в рамках кримінального провадження №42024000000001328 від 06.12.2024,
В провадженні слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_4 перебуває справа №127/2242/25 за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниця) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницький ОСОБА_5 від 01.01.2025 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим в рамках кримінального провадження №42024000000001328 від 06.12.2024.
27.01.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_3 провідвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі №127/2242/25.
Заяву про відвід ОСОБА_3 мотивує тим, що у провадженні слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_4 перебуває його скарга від 21 січня 2025 року (далі - Скарга) на постанову слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_5 від 1 січня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024000000001328 від 6 грудня 2024 року за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною другою статті 374 Кримінального кодексу України. Скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 січня 2025 року о 10 годині ЗО хвилин.
Указане кримінальне провадження розпочато Офісом Генерального прокурора за його заявою про вчинення злочину від 4 грудня 2023 року (далі - Заява) та на підставі ухвали слідчої судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 у справі № 757/58621/23-к, провадження № 1-кс-36047/24.
В заяві, зокрема, зазначено, що суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_7 умисно вніс до постановленої ним ухвали від 3 липня 2023 року (справа № 127/13234/23) завідомо неправдиві відомості з метою штучного створення підстав для відмови в задоволенні клопотання від 8 травня 2023 року про застосування до нього зворотної дії більш м'якого кримінального закону. У результаті таких умисних протиправних дій заявнику була завдана моральна шкода.
Заявник вважає, що слідчий суддя ОСОБА_4 не може брати участь у розгляді скарги і підлягає відводу, оскільки наведені в заяві обставини вчинення злочину суддею ОСОБА_7 уже досліджувались ним раніше у справі № 127/24840/23 та їм надано правову оцінку.
Предметом розгляду даної справи була бездіяльність уповноважених осіб Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за його заявою про вчинення злочину від 21 липня 2023 року, яка була ідентичною за своїм змістом з заявою у справі, яка на даний час перебуває в провадженні судді ОСОБА_4 . При цьому слідчий суддя ОСОБА_4 у своїй ухвалі від 31 серпня 2023 року дійшов висновку про відсутність ознак злочину як такого в діях судді ОСОБА_7 : «не встановлено об'єктивних даних, що підкріплені належними доказами, які дійсно свідчать про наявність обов'язкових ознак складу злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину». Втім цей висновок суперечить згаданій вище ухвалі слідчої судді ОСОБА_6 . Слід також звернути увагу на те, що кримінальним процесуальним законом установлено пряму заборону на здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи з цього, слідчий суддя ОСОБА_4 не вважає, що заявник є особою, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоди, зазначеної в частині першій статті 55 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Таким чином заявник стверджує, що слідчий суддя ОСОБА_4 уже сформував свою думку по суті розгляду скарги та може бути необ'єктивним і упередженим. Як акцентує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Індра проти Словакії» (Indra v. Slovakia) від 1 лютого 2005 року, заява № 46845/99, §§ 51-53, проблема може виникнути, якщо суддя приймає участь у двох провадженнях, що стосуються одних фактів. Аналогічна правова позиція міститься в рішенні ЄСПЛ у справі «Стойменович та Мілошевич проти Північної Македонії» (Stoimenovikj and Miloshevikj v. North Macedonia) від 25 березня 2021 року, заява № 59842/14, § 42.
Крім того, як виснував ЄСПЛ у рішенні у справі «Сан Леонард Бенд Клаб проти Мальти» (San Leonard Band Club v. Malta) від 29 липня 2004 року, заява № 77562/01, § 64, встановлення помилки у юридичному трактуванні у попередніх провадженнях може поставити під сумнів безсторонність судді.
До того ж у рішенні у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain) від 28 жовтня 1998 року, заява № 28194/95, § 45 ЄСПЛ зауважив, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
З частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV випливає, що практика ЄСПЛ для України є джерелом права.
Отже, з огляду на наведене можна стверджувати, що визначений для розгляду скарги склад суду не відповідає міжнародному стандарту об'єктивності.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так само частина перша статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP № 2148-VIII (2148-08) від 19 жовтня 1973 року, вимагає, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності Врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 року № З-р/2018, абзац перший підпункту пункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).
З приписів частини першої статті 75 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження (пункт 3); за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (пункт 4).
Указане узгоджується з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», у якому роз'яснено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді
Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлюють, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, айв усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У статті 5 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, зазначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Підставою заявлення самовідводу є намір уникнути сумнівів у осіб, які приймають участь у справі, у неупередженості судді.
Згідно з положеннями статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Між тим, підпункт «д» пункту 1 частини першої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-УШ регламентує, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Першим реченням частини першої, частиною третьою статті 81 КПК України передбачено: у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу; при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні; питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
У частинах першій, четвертій, п'ятій статті 82 КПК України закріплено, що в разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, то вирішується питання про передання кримінального провадження до іншого суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як зазначається в пункті 11 Рекомендацій СМ/Кес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалених 17 листопада 2010 року, «Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом».
До того ж відповідно до пункту 12 рекомендацій у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 1 січня 2001 року у частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
На підставі викладеного, вбачаючи в діях слідчого судді ОСОБА_4 наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, просив заяву про відвід задовольнити.
ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву про відвід судді підтримав та просив задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про місце та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали заяви про відвід та матеріали справи №127/2242/25, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Стаття 75 КПК України надає вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснюється судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 ст. 35 КПК України.
Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто фактично законодавець визначив практику Європейського суду з прав людини частиною кримінального процесуального законодавства України.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Так у своїх рішеннях ЕСПЛ неодноразово зазначав, що "при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими". Вказана позиція міститься в п. 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та п. 76 рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії".
У світлі прецедентної практики ЄСПЛ об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створюються достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватись, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Слідчим суддею встановлено, що заява про відвід не містить достатньо обґрунтованих доводів, підкріплених належними доказами, які можуть свідчити про упередженість слідчого судді ОСОБА_4 при розгляді справи № 127/2242/25, оскільки той факт, що слідчий суддя ОСОБА_4 , розглядав справу №127/24840/23 не являється підставою для відводу, так як справа № 127/2242/25 стосується іншого предмету оскарження та подана з інших підстав. Крім того, рішення у справі №127/24840/23 перевірялось в апеляційній інстанції, та порушення вимог матеріального чи процесуального законодавства при розгляді справи та винесені судового рішення встановлено не було.
З огляду на вищенаведене, в судовому засіданні не було встановлено наявності підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 у справі №127/2242/25, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80-82, 309, 370, 372 КПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_4 у справі № 127/2242/25 за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниця) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницький ОСОБА_5 від 01.01.2025 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим в рамках кримінального провадження №42024000000001328 від 06.12.2024- відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя