вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2025 р. Справа № 911/1014/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Панкеєва Т.В.
від відповідача: Кулініч В.О. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 30.07.2024) (суддя Сокуренко Л.В.)
у справі № 911/1014/24 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 722 343,02 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 722 343,02 грн, з яких: 688 704,00 грн - основний борг, 23 377,18 грн - пеня, 5 519,96 грн - інфляційні втрати, 4 741,90 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 121/80 про закупівлю (поставку) товарів від 04.12.2023 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/1014/24 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" 688 704,00 грн основного боргу, 23 377,18 грн пені, 5 519,96 грн інфляційних втрат, 4 741,90 грн 3 % річних та 8 668,12 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, у відповідь на вимогу позивача, направив позивачу лист № 23/1320 від 15.03.2024, в якому визнав, що станом на 15.03.2024 у відповідача перед позивачем за Договором наявна заборгованість у сумі 688 704,00 грн. Також, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність у даному випадку тих виключних обставин, з якими положення ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/1014/24, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 217 ГК України, ст. 545, 551, 613 ЦК України, ст. 2, 7, 13, 74, 80, 81, 86, 91, 116, 118, 119, 161, 162, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави виникнення у боржника зобов'язання зі сплати заборгованості, зокрема, не подано відповідного рахунку-фактури, на підставі якого відповідно до умов Договору у відповідача виникає обов'язок з оплати коштів, а відтак, строк виконання зобов'язання є таким, що не настав. Також, скаржник вказує, що він відноситься до державного сектору економіки, зазнає великих втрат у зв'язку із знищенням та пошкодженням майна, що є підставою для зменшення неустойки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/1014/24; призначено розгляд апеляційної скарги на 17.12.2024 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.12.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/1014/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 28.01.2025 о 09:55.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що умовами Договору передбачено строк оплати товару - протягом 30 днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 28.01.2025 взяли участь представники позивача (в залі суду) та відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до умов договору № 121/80 про закупівлю (поставку) товарів від 04.12.2023, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" як постачальником (Договір), постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами Договору, а покупець - прийняти та оплатити їх вартість.
Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до Договору (п. 1.3 Договору).
Згідно з п. 1.5 Договору умови цього Договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору.
У п. 2.1, 2.2 Договору встановлено, що ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку до Договору.
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до Договору.
Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно з додатком до Договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до Договору. Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
У п. 5.3 Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. У разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акта приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.
Відповідно до п. 5.4-5.6 Договору постачальник несе всі ризики втрати або ушкодження продукції, а також усі витрати по відношенню до продукції, до моменту її поставки (п. 5.3 Договору). Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений у п. 5.3 Договору. Ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) продукції переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений у п. 5.3 Договору.
Пунктом 5.8 Договору передбачено, що при поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунок-фактуру; відповідні товаросупроводжувальні накладні; іншу документацію на продукцію згідно з умовами Договору.
Пунктом 7.1 Договору визначено зобов'язання покупця, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію; приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукції.
Відповідно до п. 7.3 Договору постачальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим Договором; забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим Договором.
Строк дії Договору - з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і протягом строку, зазначеного в додатку до Договору (п. 12.1 Договору).
Невід'ємною частиною цього Договору є додаток № 1 до Договору (п. 14.1 Договору).
У додатку № 1 до Договору погоджено найменування, асортимент, кількість, ціну товарів (продукції): 09210000-4 Мастильні засоби (Оливи), які наведені в таблиці.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до Договору загальна вартість продукції з ПДВ складає 688 704,00 грн.
У п. 3 додатку № 1 до Договору погоджено умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції.
Постачальник здійснює поставку продукції залізницею (автомобільним транспортом) на умовах поставки DDP (склад Трипільської ТЕС), відповідно до Правил "Інкотермс 2010" за реквізитами вантажоодержувача, наведеними у п. 4 додатку № 1 до Договору.
Пунктом 5 додатку № 1 до Договору встановлено, що строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки у період з дати укладення Договору по 31.01.2024.
Документи, що надаються при поставці (окрім передбачених п. 5.8 Договору): оригінали або копії, завірені підписом відповідальної особи та печаткою постачальника, сертифікатів якості (відповідності) на продукцію або рішення органу з сертифікації про те, що продукція не підлягає обов'язковій сертифікації на території України (п. 6 додатку № 1 до Договору).
Згідно з п. 9 додатку № 1 до Договору строк дії Договору - по 31.01.2024, а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.
У пункті 11.12 додатку № 1 до Договору визначено порядок та вимоги надання постачальнику письмової заявки.
Так, заявка надсилається постачальнику на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у Договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail) постачальника, вказану у Договорі. Постачальник зобов'язаний кожного робочого дня перевіряти надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у Договорі, отримати листи покупця та направити відповідь на електронну адресу покупця, зазначену у Договорі. Постачальник зобов'язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевірити надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу. Датою отримання постачальником заявки є дата отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа із заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим показом отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа із заявкою є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. У разі неотримання покупцем листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа із заявкою, датою отримання постачальником заявки є дата отримання ним поштового відправлення із заявкою. У разі неотримання постачальником поштового відправлення із заявкою, заявка вважається отриманою постачальником на третій день з дня її надходження в поштове відділення постачальника згідно з даними сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення постачальника є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінтом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення із заявкою.
11.12.2023 відповідач на виконання умов Договору направив позивачу заявку № 23/0546 на постачання олив для потреб Трипільської ТЕС наступної продукції:
- олива моторна ПРОТЕК MD+15W-40; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 1 200 л;
- олива ПРОТЕК ТО-4 10W; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 3 800 л;
- олива трансмісійна G-5 80W-90; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 1 600 л.
Відповідно до зазначеної заявки 26.12.2023 позивач здійснив поставку відповідачу визначеного у ній товару на загальну суму 688 704,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № КСМ-1226-11 від 26.12.2023 на суму 688 704,00 грн, товарно-транспортною накладною № РКСМ-1226-11 від 26.12.2023 та актом приймання-передачі від 26.12.2023 на суму 688 704,00 грн.
Видаткова та товарно-транспортна накладні, а також акт приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Якість поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи паспортами якості № 850 від 07.12.2023, № 884 від 22.12.2023 та № 868 від 20.12.2023.
Відповідач, у свою чергу, свої зобов'язання за Договором та додатком № 1 до нього в частині здійснення оплати поставленого товару не виконав належним чином та не оплатив товар на суму 688 704,00 грн.
Листом від 28.02.2024 № 0 1-03/01-п позивач надіслав відповідачу вимогу про погашення заборгованості за Договором у сумі 688 704,00 грн та просив здійснити оплату простроченої заборгованості у вказаній сумі в найкоротші строки, у відповідь на яку відповідач листом від 15.03.2024 № 23/1320 визнав, що станом на 15.03.2024 у нього перед позивачем за Договором наявна заборгованість у сумі 688 704,00 грн. Проте зазначена заборгованість виникла у зв'язку з обмеженими фінансовими можливостями відповідача у 2022-2023 роках, у тому числі через військові дії та обстріли об'єктів Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в результаті яких останнє несе великі витрати на відновлювальні роботи. Разом із цим, відповідач у листі повідомив, що заборгованість буде погашена за наявності достатнього фінансування.
25.03.2024 позивач направив відповідачу претензію за Договором вих. № 01-03/01-п від 25.03.2024, в якій вимагав від відповідача належним чином виконати зобов'язання за Договором та перерахувати на користь позивача 688 704,00 грн основного боргу, 17 126,00 грн пені, 2 066,11 грн інфляційних втрат та 3 443,52 грн 3 % річних, яка (претензія) залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" із позовом у даній справі.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем, усупереч п. 5.8 Договору, не було надано Публічному акціонерному товариству "Центренерго" рахунок на оплату товару, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протилежне, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, у нього відсутній обов'язок зі сплати суми основного боргу, зважаючи на умови Договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями абзацу першого частини першої статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи, зокрема, заявкою № 121/80 від 04.12.2023, видатковою накладною № КСМ-1226-11 від 26.12.2023, товарно-транспортною накладною № РКСМ-1226-11 від 26.12.2023, актом приймання-передачі від 26.12.2023, паспортами якості № 850 від 07.12.2023, № 884 від 22.12.2023 та № 868 від 20.12.2023, підтверджено факт поставки позивачем відповідачу за Договором обумовленого ним товару на загальну суму 688 704,00 грн, який прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.
Таким чином, відповідно до п. 3 додатку № 1 до Договору, протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції у покупця виник обов'язок оплатити товар, а відтак, безпідставним є посилання скаржника, що в нього не виникло зобов'язання з оплати поставленого товару, оскільки ним не отримано від позивача рахунку на оплату товару.
При цьому, як слушно враховано місцевим господарським судом, згідно з п. 9.7 Договору у випадку неповідомлення постачальником покупця в порядку п. 5.2 Договору, у випадку ненадання постачальником документації відповідно до п. 5.8, 6.3, 6.4 Договору, а також у випадку непопередження постачальником покупця про права третіх осіб на продукцію, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції і вимагати відшкодування заподіяних збитків.
У той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від прийняття товару у зв'язку з ненаданням позивачем повного пакету документів, передбаченого пунктом 5.8 Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До того ж, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Наведену правову позицію, яку правомірно враховано судом першої інстанції, викладено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене правомірним є висновок Господарського суду Київської області про стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
За положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 9.6 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 23 377,18 грн, нарахованої на суму основного боргу за загальний період прострочення з 26.01.2024 до 18.04.2024.
Щодо посилання скаржника на наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зважає на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.
Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, розмір пені, розрахований позивачем відповідно до Договору в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, становить 23 377,18 грн. Такий розмір не є завищеним, а по відношенню до суми основної заборгованості 688 704,00 грн складає менше 5 %.
Слід зазначити, що проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а є складовими основного боргу.
Разом із тим, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 911/1014/24, яка переглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3 %, і порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21 та від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21.
З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення пені та 3 % річних. У свою чергу, зменшення інфляційних втрат суперечить принципу їх нарахування та положенням ст. 625 ЦК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.07.2024 у справі № 911/1014/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 07.02.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська