вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" січня 2025 р. Справа№ 910/7387/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Накоп'юк Я.В. (поза межами приміщення суду);
від відповідача: Тригуб О.О. (поза межами приміщення суду);
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024
у справі № 910/7387/24 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити певні дії
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 12 826,92 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 у задоволені позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що враховуючи заявку ТОВ «Грейнсвард» від 10.11.2023, судом встановлено, що позивачу було достеменно відомо, що під'їзна колія ТОВ АП «Колос-2» одночасно має можливість прийняти 6 вагонів-зерновозів, проте, останнім було замовлено 10-вагонів на зазначену колію, тобто, затримка вагонів фактично відбулась з обставин, що залежали від позивача (зокрема, позивач мав сформувати та надати позивачу заявку на під'їздну колію, що мала б вміщувати усю кількість запланованих для відправки вагонів), при цьому, як вже вказувалось, саме за вказівкою позивача 4 вагони були переміщені залізницею на колію загального користування очікуючи оформлення перевезення, із гарантуванням оплати додаткових зборів, зокрема, за зберігання. Також, як вбачається з матеріалів справи, усі акти загальної форми (у тому числі акти ГУ-23) та пам'ятки були підписані представником ТОВ «Грейнсвард» Якубовським В.П., а накопичувальна картка представником ТОВ «Грейнсвард» Сінельником В.І. без будь-яких зауважень щодо інформації зазначеної у цих документах. Матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано доказів на підтвердження направлення будь-яких заяв, претензій або заперечень відповідачеві або до розрахункового відділу відповідача щодо незгоди з нарахованими платежами за зберігання вантажів у вагонах відповідача. Оскільки доводи позивача, викладені у його позовній заяві, не підтверджені належними та допустимими доказами в частині вимог про зобов'язання АТ «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 12 826,92 грн, а тому у позові ТОВ «Грейнсвард» суд відмовляє у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 скасувати, ухвалити нове, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» задовольнити повністю. Судові витрати покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця». Розгляд здійснити з викликом (повідомленням) учасників справи.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено фактичні обставини справи, зокрема, період, за який Залізницею нараховано збір за зберігання, та за яких умов; не встановлено дійсні правовідносини між сторонами, що існують на підставі Договору та Додатків до нього, які мають переважну силу над умовами основного тексту Договору та інших правочинів; проігноровано факт замовлення та надання послуг, визначених Додатком 1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору; порушено приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України та не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23 та від 01.02.2024 у справі № 915/305/22; не наведено підстави та мотиви неврахування правової позиції Верховного Суду.
Скаржник вказує на те, що в основу рішення покладено факт відсутності заперечення в накопичувальній картці, що, на думку суду першої інстанції, нібито перешкоджає відновленню порушеного права Товариства у судовому порядку шляхом доведення необґрунтованості нарахування платежів та зборів і відновлення становища, яке існувало до порушення, однак, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову Товариства лише сам факт відсутності заперечення на накопичувальній картці.
Скаржник зазначає, що за весь час перебування вагонів у розпорядженні Товариства під час накопичення Залізниці також сплачено плату за користування ними.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що враховуючи Заявку (угоду) від 10.11.2023, надану ТОВ «Грейнсвард» станції Теребовля, судом встановлено, що позивачу було достеменно відомо, що під'їзна колія ТОВ АП «Колос-2» одночасно має можливість прийняти 6 вагонів-зерновозів, проте, останнім було замовлено 10-вагонів на зазначену колію. Таким чином вантажовідправник не міг одночасно подати усю замовлену групу вагонів на під'їзну колію для завантаження, що і зумовило перебування 4-х перших завантажених вагонів на місцях загального користування і, як наслідок, нарахування плати за зберігання вантажу. При наданні послуги накопичення Замовник зобов'язаний оплатити разом із платою за накопичення, плату за користування вагонами, і збір за зберігання вантажу. Тому та обставина, що ТОВ «Грейнсвард» сплачено платежі за накопичення та плату за користування вагонами, не звільняє його від сплати збору за зберігання.
Відповідач вказує на те, що безпідставними є посилання апелянта на постанови Північного апеляційного господарського суду по справах №910/7696/23 та №910/2467/24, оскільки нормами ГПК не передбачено обов'язкового застосування позицій апеляційних судів під час розгляду інших справ. Крім того, відмінним є предмет спору по зазначених справах. Зокрема по справі №910/7696/23 судами встановлено необґрунтованість нарахування та списання АТ «Укрзалізниця» зборів за зберігання вантажу в загальному розмірі 103 218,60грн/, і останнє в добровільному порядку не внесло відповідних змін до особового рахунку позивача. По вказаних справах колегії суддів апеляційного господарського суду прийшли до висновку, що долучені до матеріалів справи акти загальної форми не можуть бути підтвердженням факту затримки вагонів на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці). Ні позовна заява, ні апеляційна скарга ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» у даній справі не містять посилань на неправильне складання актів загальної форми.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
Позивач зазначив, що Північний апеляційний господарський суд у справі № 910/6998/24 дійшов висновку про те, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постановах від 09.04.2024 у справі № 915/5/23 та від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач вважає, що не відповідає дійсності, є безпідставним та необґрунтованим твердження представника Залізниці про порушення Товариством строків завантаження, оскільки жодним нормативно-правовим актом та/або положенням договору не встановлено як строків відвантаження, так і відповідальності за порушення таких строків.
Узагальнені доводи додаткових пояснень
Позивач зазначає про те, що відповідно до судової практики, обґрунтованим є твердження, що у період накопичення вагонів для групових відправок / маршрутного поїзда / контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої Товариством спеціальної послуги. Також позивач вважає безпідставним посилання Залізниці на переробну спроможність під'їзних колій, оскільки таке формулювання у Протоколі електронного аукціону є стандартним та типовим як для групових відправок, так і для маршрутного поїзда.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7387/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7387/24. Відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду
24.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7387/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24. Призначено справу № 910/7387/24 до розгляду у судовому засіданні 26.11.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а ухвалою від 04.11.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
До судового засідання в режимі відеоконференції 26.11.2024 представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Тригуб Ольга Олегівна) не підключився.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкладено розгляд справи № 910/7387/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 на 14.01.2025.
Позиція учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, за договором перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, за договором замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5 договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 договору).
31.10.2023 відповідачем оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг перевезення вантажів, яка введена в дію 01.11.2023.
Згідно з п. 1.4 вказаного договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до пункту 2.3.3 договору відповідач відкриває для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоює позивачу код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються відповідачем в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку, визначеному в п. 1.9 договору.
На виконання вказаних положень позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531 .
Пунктом 2.3.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати позивачу відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням позивача за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Українська залізниця».
Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, вказаний в розділі 15 договору.
Також відповідно до п. 2.1.4 договору на позивача покладено обов'язок сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника.
Відповідно до п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг залізницею в особовому рахунку відображаються використання відповідачем коштів за добу для оплати.
Згідно із п. 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі також - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу.
Пунктом 4.6 договору сторони передбачили, що зведена відомість формується відповідачем на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами Договору, та направляєтеся для підписання позивачу не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів відповідача в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводженні великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору.
Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє відповідача права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.
Позивач упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати відповідачу підписану зведену відомість.
У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, відповідачем здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення позивача.
За результатами перевірки, за наявності підстав, відповідачем проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.
У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення позивача, перевірка наданих послуг та їх вартості відповідачем не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.
У разі, якщо позивачем не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника позивача, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 Додатку № 1-4).
Так, залізницею був проведений аукціон щодо продажу послуги перевезення з використанням вагонів-зерновозів власності АТ «Українська залізниця», з оформленням вагонів однією груповою відправкою.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № RCD001-UA-20231020-12767 ТОВ «Грейнсвард» було визнано переможцем.
Відповідно до накладної № 36253953 від 21.11.2023 на станції Теребовля Львівської залізниці на станцію Одеса-Порт (експ.) позивачем було відвантажено, а залізницею прийнято до перевезення 10 вагонів однією груповою відправкою, а саме - № 53200440, 98200686, 98200660, 95801528, 95792537, 95753810, 95397931, 91142109, 58568635, 58568544.
17.11.2023 відповідачем складена накопичувальна картка № 17110029 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92), згідно якої відповідачу було нараховано, зокрема, збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001; найменування та номер документа ГУ-23) на суму 12 826,92 грн з ПДВ.
У подальшому, 17.11.2023 відповідно до накопичувальної картки № 17110029 з особового рахунку відповідача № 2829531 були списані кошти за зберігання вантажу у сумі 12 826,92 грн. з ПДВ.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про безпідставність списання з особового рахунку коштів у сумі 12 826,92 грн за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів відбулась не з вини позивача, а внаслідок їх накопичення для формування маршрутного поїзда, що, на думку позивача, не може вважатись одностороннім порушенням зобов'язань з його боку (замовника послуги).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 № 644 (далі - Правила № 644), згідно з пунктом 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 (далі - Правила № 542).
Відповідно до Правил № 644 накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту).
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (надалі - Правила № 334), визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (далі - Правила № 113), у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктом 3 вказаних Правил визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23, актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія пам'ятки про подавання/забирання вагонів, пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абзаци 1-4 п. 4 Правил № 113).
Згідно з абзацами 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).
Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 3 зазначених Правил для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно з п. 8 Правил № 644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил № 644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Відтак, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до заявки позивача від 10.11.2023, наданої начальнику станції «Теребовля» Львівської залізниці, подача вагонів-зерновозів відбувалась на колію, що використовується ТОВ АП «Колос-2». Вказана заявка була погоджена представником під'їзної колії - ТОВ АП «Колос-2» та представником залізниці. У вказаній заявці позивачем було підтверджено, що з умовами договору про експлуатацію під'їзної колії/про подачу і забирання вагонів № Л/ДН-2/20/398/М/п від 19.06.2020, укладеного між РВ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та ТОВ АП «Колос-2», позивач ознайомлений та зобов'язувався їх виконувати.
Одночасна подача на залізничну колію, що використовується ТОВ АП «Колос-2» становить 6 одиниць, проте, позивачем було замовлено для навантаження і подальшого перевезення 10 вагонів-зерновозів (№№ 53200440, 98200686, 98200660, 95801528, 95792537, 95753810, 95397931, 91142109, 58568635, 58568544).
13.11.2023 о 16:00 год. 6 вагонів - № 53200440, 95801528, 95792537, 95753810, 58568635, 58568544 були подані на під'їздну колію ТОВ АП «Колос-2» (пам'ятка про подавання вагонів № 20 (форма ГУ-45)).
В подальшому, 14.11.2023 позивач листом № 349/1 звернулось до ст. Теребовля Львівської залізниці, у якому просило відповідача забрати 4 вагони-зерновози (№ 53200440, 95801528, 95792537, 58568544) з під'їзної колії ТОВ АП «Колос-2» на колії загального користування в очікуванні (оформлення) виконання електронної заявки на 14.11.2023 (лот RCD001-UA-20231020-12767). У цьому ж листі позивач просив залізницю «доподати» 4 вагони під навантаження та гарантував оплату додаткових зборів за зберігання, користування та накопичення.
15.11.2023, на виконання вказаного листа позивача від 14.11.2023, відповідно до пам'ятки про подавання вагонів № 21, інші чотири вагони - № 95397931, 91142109, 98200686, 98200660 були подані відповідачем під навантаження позивачу на колію ТОВ АП «Колос-2». А 16.11.2023 о 15:30 год вантажовідправник надав станції відправлення повідомлення про закінчення вантажних операцій з 6-ма вагонами (№№ 53200440, 95801528, 58568544, 95792537, 58568635, 95753810) після їх завантаження, та одночасно через АС Клієнт УЗ оформив перевізний документ на усю групу з 10-ти завантажених вагонів.
У свою чергу відповідачем, після вказаних дій позивача, 4 вагони, що перебували на місцях загального користування на станції Теребовля знято з відповідального користування відповідача, про що складено акт загальної форми № 178 (форма ГУ-23).
18.11.2023 о 19:49 год 10 завантажених вагонів груповою відправкою були відправлені залізницею на станцію призначення Одеса-Порт експорт відповідно до накладної № 36253953.
Отже, враховуючи заявку позивача від 10.11.2023, судом встановлено, що позивачу було достеменно відомо, що під'їзна колія ТОВ АП «Колос-2» одночасно має можливість прийняти 6 вагонів-зерновозів, проте, останнім було замовлено 10-вагонів на зазначену колію.
Крім того, саме позивач листом № 349/1 від 14.11.2023 просив перевести 4-ри вагони з під'їзної колії ТОВ АП «Колос-2» на колію загального користування, при цьому гарантуючи оплату додаткових зборів за зберігання, користування та накопичення.
Так, у протоколах електронного аукціону «ProZorro.Продажі» зазначено, що «під час участі в аукціонах першочергово просимо врахувати переробну спроможність під'їзних колій, а також станцій відправлення та призначення. Вагон мають бути оформлені однією груповою відправкою.».
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що затримка вагонів фактично відбулась з обставин, що залежали від позивача (зокрема, позивач мав сформувати та надати позивачу заявку на під'їздну колію, що мала б вміщувати усю кількість запланованих для відправки вагонів), при цьому, як вже вказувалось, саме за вказівкою позивача 4 вагони були переміщені залізницею на колію загального користування очікуючи оформлення перевезення, із гарантуванням оплати додаткових зборів, зокрема, за зберігання (а.с. 114).
Також, як вбачається з матеріалів справи, усі акти загальної форми (у тому числі акти ГУ-23) та пам'ятки були підписані представником позивача Якубовським В.П., а накопичувальна картка представником позивача Сінельником В.І. без будь-яких зауважень щодо інформації зазначеної у цих документах.
Відповідно до п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Згідно із п. 130 Статуту залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, має обов'язково передувати пред'явлення до неї претензії.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом, передбаченим Статутом залізниць, умовами договору, надати зауваження до актів, накопичувальної картки, зведеної відомості, з метою перевірки наданих послуг та їх вартості перевізником, та у разі наявності обґрунтованих підстав, проведення коригування.
Отже, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення будь-яких заяв, претензій або заперечень відповідачеві або до розрахункового відділу відповідача щодо незгоди з нарахованими платежами за зберігання вантажів у вагонах відповідача.
Тобто, позивач наданим правом на повідомлення філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» про незгоду з нарахованими платежами та сумую списаних з особового рахунку коштів в розмірі 12 826,92 грн не скористався.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що затримка вагонів фактично відбулась з обставин, що залежали від позивача, зокрема, позивач мав сформувати та надати позивачу заявку на під'їздну колію, що мала б вміщувати усю кількість запланованих для відправки вагонів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, у зв'язку із чим, правові підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про те, що в основу рішення покладено факт відсутності заперечення в накопичувальній картці спростовується тим, що окрім не направлення відповідних претензій, також мало місце затримка вагонів, яка відбулася з вини позивача.
Наведена скаржником у апеляційній скарзі судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, зокрема, щодо встановлення провини замовника перевезення, у зв'язку з чим доводи скаржника у відповідній частині, викладені у апеляційній скарзі, не можуть бути взяті судом до уваги.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/7387/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/7387/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено 07.02.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім