_ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___ _____
Справа №521/19480/24
Пр. №3/521/638/25
05 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С., за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - адвоката Селезньової Т.В.
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з полку Управління патрульної поліції в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
07 листопада 2024 року о 17 годині 07 хвилин біля буд. 128 по вул. Мечникова, Хаджибейського р-ну м. Одеси водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 керував автомобілем Honda Concerto д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я водій відмовився, що було зафіксовано на ПВР 471359, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ААД №813189 від 07 листопада 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнав. Вказував, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, стверджував, що після консультації з адвокатом погодився на проходження огляду на стан сп'яніння, однак працівники поліції йому повідомили, що вже пізно та вже складаються адміністративні матеріали.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Селезньова Т.В., діюча на підставі ордеру від 17 грудня 2024 року та договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2024 року, просила суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Раніше, через канцелярію суду надала клопотання про закриття адміністративного провадження. В обґрунтування поданого клопотання зазначила, інспектор Мозгова В.А. безпідставно відмовила ОСОБА_1 доставити його до медичного закладу до складання нею протоколу, чим порушила свої службові обов'язки та порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, усі порушення призвели до того, що відносно ОСОБА_1 який погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі безпідставно був складений протокол.
Стверджувала, що у ОСОБА_1 в дійсності не було ознак наркотичного сп'яніння, які зазначені у протоколі та направленні до медичного закладу, у поліцейських не було достатніх підстав вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, не було підстав для направлення останнього до медичного закладу, не було фактичних та правових підстав для відмови доставити його до медичного закладу після його згоди, не було підстав для складання протоколу. Таким чином, матеріалами адміністративної справи не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення судам слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Тому, розглядаючи дану справу, суд вирішує питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 2.5 ПДР України, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №813189 від 07 листопада 2024 року працівником поліції.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
До суду разом з протоколом серії ААД №813189 від 07 листопада 2024 року було надано відеозаписи з відеореєстратора №471359.
При дослідженні вказаних відеозаписів вбачається, що 07 листопада 2024 року о у
м. Одеса по вул. Мечникова, 128, водій ОСОБА_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції керуючи транспортним засобом Honda Concerto д.н.з. НОМЕР_2 (портативний відеореєстратор №471359 запис 17:06:55).
В ході спілкування поліцейським було встановлено, що водій має ознаки наркотичного сп'яніння, та було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, однак останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (портативний відеореєстратор запис 17:15:23), що підтверджує правомірність складення відносно нього протоколу серії ААД №813189 від 07 листопада 2024 року.
Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, є послідовним, зафіксований у хронологічній послідовності, містить відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Відповідно до п.п. 2, 16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ №340 від 08 травня 1993 року, до керування транспортними засобами допускаються особи за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, тобто ті особи, які пройшли медичний огляд у порядку встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку до встановлених планів і програм та склали теоретичний та практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
Отже, презюмується, що посвідчення водія отримують лише ті особи, які успішно склали теоретичний іспит із знань ПДР України та всіх пов'язаних з ними законами та підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен розуміти правовий статус водія, виконувати обов'язки водія, та на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Окрім того, разом з протоколомбуло надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 07 листопада 2024 року, в якому зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським виявлено ознаки сп'яніння: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, до закладу охорони здоров'я не доставлявся оскільки водій відмовився від проходження даного огляду.
Інші доводи ОСОБА_1 та його представника, покази свідка ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №813189 від 07 листопада 2024 року, відеозаписами з портативного відеореєстратора №471359 та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 07 листопада 2024 року.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення та його наслідки, суд вважає за необхідне накласти на правопорушника стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
Постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).
На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 24, 33, 130, 221, 283, 284, 307 КУпАП, суд
постановив:
Визнати ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.
Суддя: О. М. Сегеда