Справа № 336/3704/24
Пр.1-кп/336/501/2025
06 лютого 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082050000081 від 11.01.2024, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Запоріжжя, громадянина України, який отримав повну вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , інвалідності не має, раніше не судимого,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , іншого учасника кримінального провадження: потерпілої ОСОБА_6 ,-
Згідно з обвинувальним актом, 10.01.2024, приблизно о 16-50 годині, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Героїв 55-ї бригади зі сторони вул. Чарівної в напрямку вул. Курської в м. Запоріжжі.
В цей час, попереду, на нерегульований пішохідний перехід, що позначений дорожньою розміткою - 1.14.1 (Нерегульований пішохідний перехід) та дорожніми знаками - 5.38.1, 5.38.2 (Пішохідний перехід) Правил дорожнього руху України, та розташований в районі буд. 2 по вул. Кутузова в м. Запоріжжі, вийшла пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка почала перетинати проїзну частину вул. Героїв 55-ї бригади зліва-направо відносно руху автомобіля «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_2 .
Під час руху по зазначеній проїзній частині водій ОСОБА_7 , наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити нерегульований пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_6 , яка рухалася по ньому, не зменшив швидкість свого руху аж до зупинки транспортного засобу, та, не надавши перевагу в русі останній, виїхав на пішохідний перехід, де передньою частиною кузова керованого автомобіля «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода.
Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N1306 від 10.10.2001, відповідно до якого: п.18.1: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно з даними висновку судово-медичної експертизи, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Закриті переломи кісток тазу (бокової маси крижі праворуч, лобкової кістки праворуч, сідничної кістки праворуч), що кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я».
Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
06.02.2025 від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим та закриття кримінального провадження. Зауважує, що він примирився із потерпілим, відшкодував завдані збитки та моральну шкоду. Відповідно жодних претензій до обвинуваченого потерпіла не має.
06.02.2025 від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява, за змістом якої потерпіла підтвердила доводи заяви обвинуваченого, примирення із ним, відсутність матеріальних та моральних претензій, відшкодування завданої шкоди. Відповідно, просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та закрити кримінальне провадження.
В судовому засіданні обвинувачений клопотання підтримав, а також підтвердив добровільність своєї позиції. Так, він розуміє, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі зазначеної норми кримінального закону не є реабілітуючою обставиною, не свідчить про його невинуватість у скоєнні кримінального правопорушення, тобто, розуміє наслідки закриття кримінального провадження, як і необхідність відшкодування процесуальних витрат в разі задоволення клопотання потерпілої (у відповідності до ст.46 КК України).
Потерпіла в судовому засіданні також підтримала клопотання ОСОБА_3 , а також добровільність своєї позиції.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання обвинуваченого, пояснила, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, у стані сп'яніння на час його скоєння не перебував. Прокурор вважає, що усі умови для прийняття процесуального рішення відповідно до ст.46 КК України дотримані у даному кримінальному провадженні, підстав для сумнівів у добровільності позиції потерпілої також немає, тому можливо розглядати питання про закриття провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за даної явки.
Із врахуванням наведених обставин, вислухавши думку учасників провадження, суд враховує й норму ч.1,5 ст.28 КПК України щодо засади розумності строків у кримінальному провадженні. Так, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження у визначеній під час судового засідання частині, а саме, докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження обґрунтованості клопотання обвинуваченого, дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню, кримінальне провадження - закриттю, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.286 КК України, з таких підстав.
За змістом ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Ч.1 ст.46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
За змістом ч.2 ст.25 КК України необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Дії ОСОБА_3 , який, як слідує із матеріалів справи, є раніше не судимим, під час досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, віднесені за змістом ст. 12, 25 КК України до необережних нетяжких злочинів, а саме, полягають у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За нормою п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.3 ст.285 КПК України обвинуваченому зрозумілі суть обвинувачення, підстава звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження на підставі ст.46 КК України. Про наявність таких заперечень суду обвинуваченим не повідомлено.
Як передбачено ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що «звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч.1 ст.44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування».
Під час судового засідання знайшло своє підтвердження, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.
Судом встановлено, що відповідно до висновка КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.01.2024, складеним на підставі акта №334 від 10.01.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває у стані сп'яніння.
За даними відповіді КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради від 01.02.2024 ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває.
Відповідно до висновка експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР №178п від 01.02.2024, тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_6 , кваліфікуються як тілесне ушкодження середньої та легкої тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (стосовно легких ушкоджень) за ознакою тривалості розладу здоров'я, утворення тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди як за механізмом утворення, так і за давністю, не виключається.
З урахуванням наведених обставин, думки учасників кримінального провадження за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, оскільки наявні всі умови звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілою (ст.46 КК України), а саме, - обвинуваченим вперше вчинено необережний нетяжкий злочин, у потерпілої відсутні жодні вимоги до нього. Крім того, суд впевнився в тому, що кримінальне правопорушення не пов'язане з корупцією та порушенням правил безпеки дорожнього руху особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 з 23.10.2020.
На зазначених підставах кримінальне провадження підлягає закриттю, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності.
З огляду на наведені положення кримінального процесуального законодавства суд вважає, що подання та підтримання вказаного клопотання є виключним правом потерпілої, зміст цього права не підлягає звуженню, тому кримінальне провадження підлягає закриттю, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності.
За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до ухвали Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.01.2024 у справі №334/365/24, пр. 1-кс/334/128/24, накладено арешт на транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 , - автомобіль «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_1 , у вигляді заборони на відчуження та розпорядження, транспортний засіб належний обвинуваченому.
Тому, за відсутності потреби його подальшого збереження, арешт майна, вжитий як захід забезпечення відповідно до вказаної ухвали слідчого судді, підлягає скасуванню.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались
Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів. За змістом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За змістом ч.1 ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Як врегульовано ч.2 ст.122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.
Як було вище зазначено, кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Аналогічні висновки здійснені Верховним Судом у постанові від 29.09.2021 у справі № 342/1560/20, пр.51-2331км21.
З огляду на надані стороною обвинувачення докази витрати на проведення експертиз у даному провадженні у загальній сумі складають 8 330,08 гривень, а саме: витрати до висновка експерта СЕ-19/108-24/1864-ІТ від 19.02.2024 (сума витрат - 4 543,68 гривні); висновка експерта СЕ-19/108-24/3534-ІТ від 22.03.2024 (сума витрат - 3 786,40 гривень) та підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 28, 100, 122, 124, 126, 174, 284-286, 369-372 КПК України, суд, -
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілою ОСОБА_6 .
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082050000081 від 11.01.2024, відносно ОСОБА_3 , - закрити.
Скасувати арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2024 у справі №334/365/24, пр. 1-кс/334/128/24, а саме на транспортний засіб «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_1 .
Речовий доказ - автомобіль «MAZDA 3», р.н. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області, - передати власнику ОСОБА_3 за приналежністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 8 330,08 гривень (вісім тисяч триста тридцять гривень 08 копійок).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1