10.02.2025
Провадження № 1-кп/337/92/2025
ЄУН №337/1703/24
10 лютого 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,
встановив:
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились і не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 не погоджується з клопотанням прокурора, вказавши, що він не винуватий, пішов на співпрацю з окупаційною владою під фізичним і моральним примусом. Також пояснив, що не збирається ні на кого незаконно впливати, та переховуватися від суду. Вважає заявлені прокурором ризики неправомірними, та вважає за можливе застосувати до нього домашній арешт або заставу.
Захисник ОСОБА_5 вважає клопотання прокурора необґрунтованим, заявлені ризики жодним чином не підтверджені. Він добровільно не співпрацював з окупаційною владою, це був вимушений захід. ОСОБА_4 повернувся на не окуповану територію України, хоча міг поїхати до будь якої іншої країни, що підтверджує його проукраїнську позицію. Просить у задоволенні клопотання прокурора відмовити та визначити розмір застави.
Вислухавши позицію учасників, суд приходить до наступних висновків.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі до 15 років.
Суд вважає, що ураховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, який відносяться до категорії особливо тяжкого злочину, суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, продовжує й надалі існувати ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду.
На продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слугують ті обставини, що на даній стадії розгляду справи свідки судом не допитані, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив з метою зміни їх показань або відмови від показів у суді, так як ознайомлений з їх поясненнями на досудовому слідстві та їх місцезнаходження.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився, оскільки обвинувачений офіційних законних джерел доходу не має, ураховуючи обставини інкримінованого та його роль в інкримінованому кримінальному правопорушенні, маючи відповідні зв'язки на тимчасово окупованій території України з представниками окупаційної влади, може вчинити дії, спрямовані на підрив основ національної безпеки України, щов сукупності свідчить про високу вірогідність вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Відповідно до положень ч. 6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі, статтями 109-114-2, КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Згідно до положень ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями, зокрема 109-114-2 КК України.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, враховуючи те, що обставини та підстави продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, у зв'язку з чим продовжити строк дії запобіжного заходу без визначення розміру застави.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі Запорізький слідчий ізолятор, без визначення розміру застави, до 10 квітня 2025 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі Запорізькій слідчий ізолятор - для виконання, прокурору та обвинуваченому - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1