Провадження № 1-кс/331/269/2025
Справа № 331/6210/24
07 лютого 2025 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12024153270000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України,
Слідчий СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 звернулася з клопотанням до слідчого судді про арешт майна по кримінальному провадженню № 12024153270000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що досудовим розслідування встановлено, що до ВПН № 5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшла заява від ОСОБА_6 , про те, що 21.07.2024 останній на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував абонентські номера телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ОСОБА_6 домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, ОСОБА_6 через мобільний додаток «SENSBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_3 перерахував 7600 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 та з мобільного додатку «UKRSIBBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_5 перерахував ще 10000 грн. на вищевказану банківську картку № НОМЕР_4 . В цілому, ОСОБА_6 за покупку ноутбука перерахував невідомій особі 17600 грн, проте товар по сьогоднішній час не отримав, та продавець на зв'язок і покупцем не виходить.
Допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, 21.07.2024 на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором даного оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував за абонентськими номера телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 потерпілий домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, останній через мобільний додаток «SENSBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_3 перерахував 7600 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 та з мобільного додатку «UKRSIBBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_5 перерахував грошові кошти у сумі 10000 грн. на вищевказану банківську картку № НОМЕР_4 , проте товар по сьогоднішній час не отримав, та продавець на зв'язок зі покупцем не вийшов, таким чином невідома особа заволоділа грошовими коштами потерпілого та спричинила матеріальну шкоду на суму 17600 гривень.
Проведено тимчасовий доступ до речей та документів, щодо банківського карткового рахунку за № НОМЕР_6 в банківській установі АТ «А-банк», встановлено що, 30.07.2024 о 21:42 год. потерпілим ОСОБА_7 було здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 21000 грн., на банківську картку банку «А- банк» № НОМЕР_6 , карткоутримувачем якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що вказано в анкеті заяві про надання банківських послуг. З зазначеної картки 30.07.24 о 21:43 год. грошові кошти у сумі 21000 грн., були переказані на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_7 яка належить ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Досудовим розслідування встановлено, що 30.07.2024 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував абонентські номера телефонів НОМЕР_8 та НОМЕР_1 ОСОБА_7 домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, ОСОБА_7 через мобільний додаток «Приват-24» зі своєї банківської картки № НОМЕР_9 перерахував 21000 грн. на банківську картку № НОМЕР_6 , проте товар по сьогоднішній час не отримав, та продавець на зв'язок і покупцем не виходить.
Допитано в якості потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 30.07.2024 на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував абонентські номера телефонів НОМЕР_8 та НОМЕР_1 потерпілий домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, ОСОБА_7 через мобільний додаток «Приват 24» зі своєї банківської картки № НОМЕР_9 перерахував грошові кошти у сумі 21000 грн. на банківську картку № НОМЕР_6 , проте товар по сьогоднішній час не отримав, продавець на зв'язок із покупцем не виходить, таким чином невідома особа заволоділа грошовими коштами потерпілого та спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 21000 гривень.
Проведено тимчасовий доступ до речей та документів, щодо банківського карткового рахунку за № НОМЕР_6 в банківській установі АТ «А-банк», встановлено що, 30.07.2024 о 21:42 год. потерпілим ОСОБА_7 було здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 21000 грн., на банківську картку банку «А- банк» № НОМЕР_6 , карткоутримувачем якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що вказано в анкеті заяві про надання банківських послуг.
З зазначеної картки 30.07.24 о 21:43 год. грошові кошти у сумі 21000 грн., були переказані на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_7 яка належить ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час досудового розслідування 31.01.2025 у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 проведено санкціонований обшук, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя під час якого у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено та вилучено: банківська карта Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій microCARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
31.01.2025 старшим слідчим СВ ВП 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області винесена постановам про визнання речовим доказом речей вилучених у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 , а саме банківська карта Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій microCARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
Таким чином, є достатні підстави вважати, що майно, яке було вилучено 31.01.2025 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 а саме: банківська карта Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій microCARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 , має значення речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені тимчасово вилучені об'єкти мають доказове значення для доведення обставин, що підлягають доказуванню у ході досудового розслідування, у зв'язку із чим необхідно забезпечити їх збереження, та є підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та необхідні у подальшому для проведення слідчих та інших процесуальних дій.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю його задовольнити, посилаючись на його обґрунтованість та доведеність.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні проти клопотання слідчого не заперечувала.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, приходить до такого.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є - запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Метою арешту майна є - збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. ( ч.2 ст. 170 КПК).
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що в провадженні СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження № 12024153270000049 від 03.04.2024 за ч. 1, 2, 4 ст. 190 України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до ВПН № 5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшла заява від ОСОБА_6 , про те, що 21.07.2024 останній на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував абонентські номера телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ОСОБА_6 домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, ОСОБА_6 через мобільний додаток «SENSBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_3 перерахував 7600 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 та з мобільного додатку «UKRSIBBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_5 перерахував ще 10000 грн. на вищевказану банківську картку № НОМЕР_4 . В цілому, ОСОБА_6 за покупку ноутбука перерахував невідомій особі 17600 грн, проте товар по сьогоднішній час не отримав, та продавець на зв'язок і покупцем не виходить.
Допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, 21.07.2024 на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором даного оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував за абонентськими номера телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 потерпілий домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, останній через мобільний додаток «SENSBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_3 перерахував 7600 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 та з мобільного додатку «UKRSIBBANK» зі своєї банківської картки № НОМЕР_5 перерахував грошові кошти у сумі 10000 грн. на вищевказану банківську картку № НОМЕР_4 , проте товар по сьогоднішній час не отримав, та продавець на зв'язок зі покупцем не вийшов, таким чином невідома особа заволоділа грошовими коштами потерпілого та спричинила матеріальну шкоду на суму 17600 гривень.
Проведено тимчасовий доступ до речей та документів, щодо банківського карткового рахунку за № НОМЕР_6 в банківській установі АТ «А-банк», встановлено що, 30.07.2024 о 21:42 год. потерпілим ОСОБА_7 було здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 21000 грн., на банківську картку банку «А- банк» № НОМЕР_6 , карткоутримувачем якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що вказано в анкеті заяві про надання банківських послуг. З зазначеної картки 30.07.24 о 21:43 год. грошові кошти у сумі 21000 грн., були переказані на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_7 яка належить ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Досудовим розслідування встановлено, що 30.07.2024 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував абонентські номера телефонів НОМЕР_8 та НОМЕР_1 ОСОБА_7 домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, ОСОБА_7 через мобільний додаток «Приват-24» зі своєї банківської картки № НОМЕР_9 перерахував 21000 грн. на банківську картку № НОМЕР_6 , проте товар по сьогоднішній час не отримав, та продавець на зв'язок і покупцем не виходить.
Допитано в якості потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 30.07.2024 на платформі оголошень «ОЛХ» знайшов оголошення з приводу продажу ноутбуку. Зв'язавшись з автором оголошення за допомогою мобільного зв'язку, який використовував абонентські номера телефонів НОМЕР_8 та НОМЕР_1 потерпілий домовився про умови купівлі ноутбука. У подальшому, ОСОБА_7 через мобільний додаток «Приват 24» зі своєї банківської картки № НОМЕР_9 перерахував грошові кошти у сумі 21000 грн. на банківську картку № НОМЕР_6 , проте товар по сьогоднішній час не отримав, продавець на зв'язок із покупцем не виходить, таким чином невідома особа заволоділа грошовими коштами потерпілого та спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 21000 гривень.
Проведено тимчасовий доступ до речей та документів, щодо банківського карткового рахунку за № НОМЕР_6 в банківській установі АТ «А-банк», встановлено що, 30.07.2024 о 21:42 год. потерпілим ОСОБА_7 було здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 21000 грн., на банківську картку банку «А- банк» № НОМЕР_6 , карткоутримувачем якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що вказано в анкеті заяві про надання банківських послуг.
З зазначеної картки 30.07.24 о 21:43 год. грошові кошти у сумі 21000 грн., були переказані на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_7 яка належить ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час досудового розслідування 31.01.2025 у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 проведено санкціонований обшук, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя під час якого у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено та вилучено: банківська карта Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій microCARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
31.01.2025 старшим слідчим СВ ВП 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області винесена постановам про визнання речовим доказом речей вилучених у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 , а саме банківська карта Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій microCARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами, серед іншого, є речові докази, документи.
Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторонам обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що по відношенню до зазначеного майна, існує сукупність правових підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, подальше проведення слідчих дій з ним не виявляється за можливе без застосування тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном - тобто арешту, як це передбачено ст.170 КПК України.
На підставі матеріалів клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучене 31.01.2025 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: банківську карту Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій micro CARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 , є обґрунтованим, оскільки мета та підстави арешту в рамках зазначеного кримінального провадження, узгоджуються з положеннями частин 1, 3 ст. 170 КПК України.
Накладення арешту на вказане майно не несе негативних наслідків для їх володільця, оскільки не несе інформації та не є річчю, які б унеможливлювали життєдіяльність їх володільця.
Обмеження права власності володільця на вказане майно є розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження.
Відповідно до ст. 2 КПК України «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відноситься верховенство права, законність, рівність перед законом і судом та інші.
Відповідно до ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі"Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вжиття судом заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на вилучені речі є запобіжним заходом кримінального провадження, оскільки у випадку їх приховування, пошкодження чи розпорядження ними, можуть настати вкрай негативні наслідки.
Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12024153270000049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 31.01.2025 під час санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_4 , а саме: банківську карту Золота «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_10 , 1 флешносій micro CARD CLASS 10 UHS-I 32 GB, мобільний телефон Xiaomi Redmi 12 в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з сім-картою НОМЕР_11 оператора «Київстар» ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 10 лютого 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1