Справа № 127/2000/25
Провадження №11-сс/801/120/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
представника власника майна - адвоката
в режимі відеоконференції ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 12024020000000880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - арешту майна, вилученого 18.01.2025 під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив про відсутність правових підстав накладення арешту, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження. Просить постановити ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на вилучене під час обшуку майно - грошові кошти в сумі 79 970 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) доларів США, 11 680 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят) Євро, 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя не врахував, що вилучені грошові кошти визнані речовими доказами, під час досудового розслідування необхідно встановити їх власника, а також джерело походження.
Позиції учасників судового провадження.
Представник власника майна ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою. При цьому пояснив, що на час апеляційного розгляду вилучені кошти повернуті його довірителю.
Інші учасники в судове засідання не зяівились, судом повідомлялись належним чином про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв'язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження, які не зявились.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступ представника власника майна, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 131 КПК України арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК) є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
За нормативним визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. При цьому завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Кримінальний процесуальний закон виділяє чотири підстави, з метою забезпечення яких можливо накладення арешту в рамках кримінального провадження (ч. 2 ст. 170 КПК):
-збереження речових доказів;
-спеціальна конфіскація;
-конфіскація майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
-відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частинами третьою - шостою статті 170 КПК України окреслено коло осіб, щодо майна яких може бути застосовано арешт, в залежності до мети такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, у випадку збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З метою забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК) арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
З метою забезпечення конфіскації майна (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Насамкінець з метою забезпечення відшкодування шкоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК) допускається накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Як убачається з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, СУ ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024020000000880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання лікарем одного із медичних закладів Вінницької області неправомірної винагороди за надання фіктивних документів для ухилення від мобілізації та проходження військової служби (а. п. 3).
18.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2025 (а. п. 28-30) за місцем проживання ОСОБА_9 у житловому будинку АДРЕСА_1 був проведений обшук з метою вилучення грошових коштів, отриманих останнім 30.11.2024 під час контролю за вчиненням злочину, а також медичної документації на ім'я ОСОБА_10 , чорнових записів, блокнотів, записників, мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, флеш-накопичувачів, жорстких дисків, на яких може міститись інформація для встановлення обставин кримінального провадження (а. п. 31-36).
Під час зазначеної слідчої дії було вилучено грошові кошти різним номіналом в сумі 79 970 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) доларів США, 11 680 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят) Євро, а також 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
При цьому грошові кошти, які імовірно були предметом передачі під час контролю за вчиненням злочину, виявлені та вилучені не були.
Також установлено, що на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а також на момент розгляду зазначеного клопотання слідчим суддею, ОСОБА_9 підозра не оголошувалась, відтак він перебуває у процесуальному статусі свідка.
За таких обставин накладення арешту на належне особі майно може бути накладено виключно у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У свою чергу за змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як уже зазначалось вище, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 грошові кошти не були предметом неправомірної вигоди, не містять на собі слідів кримінального правопорушення, а прокурором ані у клопотанні, ані під час розгляду судового розгляду не наведено доводів про імовірне набуття таких коштів кримінально протиправним шляхом.
Зазначеним обставинам у сукупності слідчий суддя місцевого суду надав вірну оцінку, тому його висновки про відсутність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є обґрунтованими, а ухвала належним чином умотивованою.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання заступника начальника відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 12024020000000880, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - арешту майна, вилученого 18.01.2025 під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 у житловому будинку АДРЕСА_1 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: