Справа № 740/5906/24
Провадження № 2/740/187/25
07 лютого 2025 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участі секретаря судових засідань Мартиненко Ю.А.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 06.08.2022 між нею та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірвано 20.09.2024 за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області. За час шлюбу сторонами спільно набуте майно, а саме за спільні кошти подружжя придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за відповідачем. У добровільному порядку розділити спірне майно відповідач відмовляється. Вважає, що зазначене майно є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між сторонами в рівних частках. Просила суд визнати за нею право власності на частку вказаної квартири та стягнути судові витрати на її користь. Крім того, зазначила, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, не впускає її до квартири, не дає ключі від вхідних дверей, забороняє заходити до квартири, тому вона просить суд зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у здійсненні нею права користування вказаною квартирою.
Ухвалою судді від 28.10.2024 позовна заява прийнята до розгляду та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Сторони у підготовче засідання не з'явилися.
Представник позивача адвокат Луєнко Ю.В. у заяві від 06.02.2025 просив розгляд справи у підготовчому засіданні провести без їх участі, задовольнити позовні вимоги та у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору та повернути внесений судовий збір у більшому розмірі у сумі 3730,64 грн.
Відповідач у заяві від 03.02.2025 зазначив, що позовні вимоги визнав та просить справу розглянути у підготовчому засіданні без його участі.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Частиною 1 ст.57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і ст.368 ЦК України.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України) відповідно до ч.2,3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
У ч.2 ст.89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з 06.08.2022 по 20.09.2024 сторони перебували у шлюбі, який розірвано, що підтверджується рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.09.2024 (а.с.33).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №396276174 від 24.09.2024 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 1888, виданий 22.08.2023 (а.с.9-10).
Відповідно до ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 4 ст.65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.
Судом встановлено, що вказана спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана подружжям Унтілови 22.08.2023 згідно договору купівлі-продажу за спільні кошти у період перебування у шлюбі. Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи зазначене положення, відсутність домовленості сторін щодо поділу майна та обставин, що б давали підставу для відступу від рівності часток, суд приходить до висновку, що частки сторін у спільному майні є рівними.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ч.1 ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої у Парижі 20.03.1952, гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача, який є колишнім чоловіком позивача, свідчать про вчинення останнім дій щодо перешкод позивачу у користуванні майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач визнав позовні вимоги, у тому числі і вимогу щодо усунення перешкод у здійсненні права позивача у першкодному користуванні спірною квартирою.
Відповідно до ч.3 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем при зверненні до суду відповідно до платіжної інструкції №4078-7080-0106-6426 від 01.10.2024 сплачено 6973,26 грн судового збору, при цьому позивачем розраховано судовий збір за позовну вимогу майнового характеру 5974,30,20 грн (виходячи із оцінки вартості майна 746 788,73 грн), за позовну вимогу немайнового характеру - 968,96 грн.
Згідно звіту про оцінку майна від 21.10.2024 ціна позову становить 284 206,50 грн, у зв'язку з чим, позивачем надмірно сплачені 3730,64 грн (6973,26 -3242=3730,64), які підлягають поверненню позивачу.
Враховуючи положення п.1 ч.2 ст.141 та ч. 1 ст.142 ЦПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 1 621 грн 31 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частку квартири АДРЕСА_2 , припинивши за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право приватної власності на частку квартири АДРЕСА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , не чинити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перешкоди у здійсненні нею права користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету - 1 621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) грн 31 коп. судового збору та надмірно сплачений нею 01.10.2024 відповідно до платіжної інструкції №4078-7080-0106-6426 судовий збір у розмірі 3 730 (три тисячі сімсот тридцять) грн 64 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Т.О.Гагаріна