Справа № 136/1322/24
провадження № 2/136/313/24
04 лютого 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, ув порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), підставність вимог обґрунтовує тим, що вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 16.05.2022 у кримінальному провадженні №136/598/22 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у зв'язку із заподіянням йому , ОСОБА_1 , умисних легких тілесних ушкоджень.
Ураховуючи те, що тілесні ушкодження заподіяні йому відповідачем є наслідком неправомірних дій, що констатовано вироком суду, позивач вважає, що наявні підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди, вказуючи на те, що в результаті отриманих травм він зазнав фізичного болю, тому змушений був нести витрати на лікування.
Окрім цього, фізичні страждання супроводжувалися незручностями внаслідок завданої травми (головні болі, запаморочення, біль в ділянці шиї, щелепи, носа, потилиці, загальна слабкість, нудота, набряк м'яких тканин тіла). Фізичні болі призвели до розладу сну, внаслідок чого позивач став дратівливим, неуважним, що мало наслідком погіршення настрою та працездатності, тому змушений був змінити усталений спосіб життя (не мав можливості в звичний для себе спосіб проводити час з друзями і рідними, не міг повноцінно працювати по господарству), що відобразилось на емоційному стані, внаслідок чого він переживав душевні страждання, які полягали у відчутті неповноцінності, безпорадності, хвилюваннях внаслідок дискомфортного стану, незадоволення від позбавлення життєвих зв'язків, відтак заподіяна здоров'ю шкода знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з фізичними та душевними стражданнями потерпілого, у зв'язку з якими він просить суд, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, стягнути з ОСОБА_2 на його, ОСОБА_1 , користь у відшкодування матеріальної шкоди кошти в сумі 10 000 гривень, у відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 30 000 гривень.
Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.10.2024 ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено, вирішено здійснити перехід з розгляду цивільної справи без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
11.10.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цивільній справі №136/1322/24.
21.10.2024 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив у цивільній справі №136/1322/24, та залишено без розгляду відповідь на відзив.
12.11.2024 позивач надав до суду клопотання про долучення додаткових доказів, зокрема довідки №510 від 13.09.2024 з КНП «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради (а.с.64), та виписки із медичної карти амбулаторного хворого з Поліклініки КНП «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради від 27.05.2022 виданої лікарем ОСОБА_3 (а.с.65).
Ураховуючи те, що вказані докази було подано із порушенням вимог ст.83 ЦПК України, зокрема після пред'явлення позову до суду, особа, яка їх подає, не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, не просить про поновлення строку для їх подання, тому до розгляду судом вони не приймаються.
21.10.2024 та 03.12.2024 ухвалами суду задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
Відповідач подав до суду відзив із запереченнями проти позову у визначений судом строк, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження розміру як майнової так і моральної шкоди.
У судове засідання позивач не з'явився, будучи належним чином повідомлений.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав наведених у позові, зазначивши, що стороною позивача було надано усі достатні докази на підтвердження позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань про поважність причин неявки до суду не направив.
За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Вислухавши доводи представника позивача, розглянувши заяви по суті справи та дослідивши докази надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, в змагальному процесі, надавши оцінку доказам по справі на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
16.05.2022 вироком Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок суду набрав законної сили 16.06.2022.
Вказаним судовим рішенням було встановлено, що 27.04.2022 біля 17 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи в с. Ганнівка, по вул. Соборна, Липовецької територіальної громади, Вінницького району Вінницької області, неподалік домогосподарства під номером 38, на ґрунті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень, через особисту неприязнь до ОСОБА_1 , усвідомлюючи свої суспільно-небезпечні дії та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю останньому, діючи умисно, наніс більше двох ударів кулаком правої руки в область голови та обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого останній впав на землю. Своїми умисними противоправними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців на голові, які згідно висновку експерта належать до легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 Постанови Пленуму ВС України N 6 від 27.03.92 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, для покладення на певну особу обов'язку по відшкодуванню шкоди, необхідним є доведення факту протиправної поведінки певної особи, заподіянні шкоди, перебування у причинному зв'язку протиправної поведінки особи та завданої шкоди, а також наявність вини особи.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даній категорії справ позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а відповідач має спростувати такі доводи і довести відсутність вини, факту заподіяння шкоди (збитків), законність своїх дій.
Обставини щодо місця, часу, факт нанесення ударів кулаком правої руки в область голови та обличчя ОСОБА_4 , відповідачем не заперечував, що слідує зі змісту відзиву.
Оцінивши всі вищевказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем перед судом доведено факт протиправних дій ОСОБА_2 по відношенню до нього, отож доведено факт завдання шкоди здоров'ю.
Разом з цим , позивачем перед судом не доведено розміру завданих йому матеріальних збитків, зумовлених необхідністю лікування чи придбання медикаментів, у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями від протиправних дій ОСОБА_2 , зокрема призначення лікаря, яке б підтверджувало необхідність придбання позивачем медикаментів, зокрема касових чеків на придбання ліків, тощо.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що в змагальному процесі, позивачем перед судом не доведено завдання йому матеріальних збитків зумовлених ушкодженням здоров'я, їх розмір, а тому позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Так, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Той факт, що позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, що полягали в нанесені ударів у вигляді синців на голові, було завдано фізичного болю, шкоди здоров'ю, є беззаперечним та підтверджено вироком суду. У зв'язку з отриманими травмами, потерпілий безумовно відчував фізичний біль, незручності, нервові переживання і стрес. Внаслідок неправомірної поведінки відповідача, позивач зазнав тілесних ушкоджень, тобто відбулося посягання на його право на здоров'я, що є одним із основоположних прав людини, гарантованих Конституцією України.
Наслідком протиправної поведінки відповідача стало те, що звичний для позивача спосіб та ритм життя було порушено. Порушено його життєві плани, адже він змушений був вживати додаткових зусиль для налагодження свого життя, відновлювати здоров'я, відстоювати свої права у правоохоронних органах та суді.
Ураховуючи доведення протиправних дій відповідача, факту моральних страждань позивача внаслідок неправомірних дій відповідача, суд приходить до висновку, що співмірним його моральним стражданням, таким, що відповідатиме принципам розумності та справедливості, не призведе до безпідставного збагачення, буде розмір відшкодування моральної шкоди в 5 000 грн, тому позов у цій частині суд задовольняє частково.
Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує, що п озивач при зверненні до суду з вказаним позовом, в силу п. 2, 6 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", був звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до змісту ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині судовий збір підлягає віднесенню на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 151 (сто п'ятдесят одну) гривню 40 коп., в іншій частині витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 07.02.2025.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - невідомо).
Суддя Світлана ШПОРТУН