Справа № 309/4711/24
Закарпатський апеляційний суд
04.02.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/704/24, за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024.
Цією ухвалою обвинувальний акт, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України, відомості про які 05.09.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071050000510, повернуто прокурору, який його склав.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_8 , діючи умисно, при невстановлених слідством обставинах, придав невстановлену кількість плодів (насіння) рослин коноплі, які всупереч положення Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними», з метою подальшого виготовлення наркотичної речовини для власного вживання, у квітні 2024 року незаконно посіяв на власному подвір'ї за адресою АДРЕСА_1 , та які проросли у кількості 17 рослин коноплі. У подальшому ОСОБА_8 , умисно, без передбаченого законом дозволу, незаконно вирощував вказані рослини коноплі - доглядав, поливав, підв'язував гілки та обробляв до 08 год 33 хв 18.09.2024, тобто до проведення слідчими Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 16.09.2024.
Вищезазначені рослини конопель, у ході проведення обшуку 18.09.2024 були вилучені та долучені до матеріалів провадження в якості речових доказів. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-24/10001 - НЗПРАП від 19.09.2024, надані на експертизу 17 (сімнадцять) рослин зеленого кольору є рослинами роду коноплі. У наданих на експертизу 17 (сімнадцять) рослинах зеленого кольору виявлено психоактивний компонент - тетрагідроканабінол та інші канабіноїди (канабінол, канабідіол).
ОСОБА_8 , у період з квітня 2024 року до 08 год 33 хв 18.09.2024, під час незаконного вирощування конопель за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , у кількості 17 рослин, очікуючи стадії їх дозрівання зривав гілки з указаних рослин листками, які переносив до приміщень будинку за місцем проживання, де висушив, частину подрібнив, перетворюючи на
-2-
речовину для вживання, а частину залишив у гілках, яку незаконно зберігав без мети збуту, для власного споживання, до 08 год 33 хв 18.09.2024, тобто до проведення слідчими Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 16.09.2024. Вищезазначені подрібнені сухі та висушені гілки рослин конопель у ході проведення обшуку 18.09.2024 були вилучені та долучені до матеріалів провадження в якості речових доказів. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/107-24/10001 - НЗПРАП від 19.09.2024 надані на експертизу подрібнені речовини рослинного походження зеленого кольору, є наркотичним засобом - канабісом. Загальна маса канабісу, у перерахунку на суху речовину, становить 572,1170 г, що згідно Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634) відноситься до великих розмірів.
В ухвалі суду зазначено, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в такому у порушення цієї норми не зазначено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що свідчить про те, що обвинувачення за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України ОСОБА_8 не пред'являлося. При цьому, в ухвалі зазначено, що обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом, позаяк неконкретність такого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Тому, суд дійшов висновку, що наведені вище недоліки обвинувального акту, складеного стосовно ОСОБА_8 , є перешкодою для призначення справи до судового розгляду, у зв'язку з чим дійшов до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, який його затвердив, для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання. Прокурор стверджує, що на аркуші 2 обвинувального акту містяться відомості як про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 , так і про те, у чому саме вони полягали. При цьому, зазначає, що обвинувальний акт з додатками вручено ОСОБА_8 , у зв'язку з чим безпідставним є твердження суду про те, що обвинувачення ОСОБА_8 не пред'являлось. Між тим, звертає увагу на те, що суд не врахував думки прокурора та обвинуваченого про можливість призначення обвинувального акту щодо ОСОБА_8 до судового розгляду. У зв'язку з чим, прокурор вважає, що повернення обвинувального акту прокурору призводить до безпідставного затягування судового розгляду кримінального провадження.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого, неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги те, що повідомлення про час та місце розгляду апеляційної скарги вказаним особам направлено відповідно до вимог законодавства; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги та відомостей про поважність причин неприбуття у судове засідання обвинувачений не подавав.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
-3-
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
За приписами до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, дізнавача, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Після отримання обвинувального акту, суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Нормами ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
-4-
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, підставою для повернення обвинувального акту стало те, що в обвинувальному акті не зазначено правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що свідчить про те, що обвинувачення за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України ОСОБА_8 не пред'являлося.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_8 вбачається, що такий містить фактичний виклад обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України, які прокурор вважає встановленими, де чітко і конкретно вказане місце, час вчинення кримінальних правопорушень, конкретні дії, які вчинив обвинувачений, а також інші обставини їх вчинення, при цьому конкретність викладення фактичних обставин у даному кримінальному провадженні, які підлягають доказуванню, їх деталізація, викладена у даному обвинувальному акті, достатньо зрозуміла для ефективної реалізації права на захист і фабули обвинувачень в даному випадку є фактичною моделлю вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, знаходять своє підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що на аркуші 2 обвинувального акту містяться відомості як про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 , так і про те, у чому саме вони полягали.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення по суті є консистенцією усього обвинувального акта, яка має інформувати особу у вчиненні якого кримінально-караного діяння вона обвинувачується, саме їх сукупність і складає достатність відомостей, наданих обвинуваченому, для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_8 вчинив незаконний посів та вирощування конопель у кількості 17 рослин, а також незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах, тобто вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор дотримався вимог ст. 291 КПК України та виклав правову кваліфікацію кримінальних правопорушень у тому обсязі, в якому вважає її встановленою.
При цьому формулювання обвинувачення ОСОБА_8 , яке наведене в обвинувальному акті щодо нього, не суперечить змісту диспозиції ч. 1 ст. 310 та ч. 2 ст. 309 КК України, а тому не може слугувати перешкодою для судового розгляду кримінального провадження, оскільки обставини, на які послався суд в оскаржуваній ухвалі, не впливають на обсяг обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_8 .
Також апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що обвинувальний акт з додатками вручено ОСОБА_8 , у зв'язку з чим безпідставним є твердження суду про те, що обвинувачення ОСОБА_8 не пред'являлось.
-5-
Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував думки прокурора та обвинуваченого про можливість призначення обвинувального акту щодо ОСОБА_8 до судового розгляду.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що обставини які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні викладено чітко і конкретно.
Слід зауважити, що у постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 № 5-238кс16 чітко визначено, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання доведеності кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, в тому числі щодо його об'єктивної та суб'єктивної сторони, суд має вирішувати під час розгляду справи по суті та постановлення вироку в нарадчій кімнаті. За змістом кримінального процесуального закону під час підготовчого засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформляються відповідним судовим рішенням.
Колегія суддів наголошує на тому, що зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Під час апеляційного розгляду судом не встановлено таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Зазначені судом першої інстанції недоліки не є перешкодою для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, оскільки питання щодо доведеності вини і правової кваліфікації дій обвинуваченого, належності чи допустимості доказів з'ясовуються судом і розглядаються при розгляді кримінального провадження по суті.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно повернув прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , а сам процесуальний документ, складений за результатами досудового розслідування, відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що повернення обвинувального акту прокурору призводить до безпідставного затягування судового розгляду кримінального провадження.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому суд першої інстанції прийняв рішення про повернення обвинувального акту прокурору у зазначеному кримінальному провадженні помилково, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, без повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, що, як наслідок призводить до безпідставного затягування розгляду кримінального провадження та тягне порушення принципу дотримання розумних строків.
-6-
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Пункт 3 частини 1 статті 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи, що діючим КПК України не врегульовано питання призначення нового розгляду обвинувального акту після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про його повернення прокурору, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 7, 9 КПК України
Частина 6 статті 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
Колегія суддів уважає, що обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам КПК України, тому апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
З врахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 309 КК України, повернуто прокурору, - скасувати і призначити новий розгляд цього обвинувального акту у суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді