Справа № 513/775/24
Провадження № 2/513/106/25
Саратський районний суд Одеської області
03 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Бучацької А.І. за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., представника відповідачки адвоката Бориченко К.В. - в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,
у червні 2024 року представник позивача Дука К.О. засобами поштового зв'язку надіслала до суду позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму надміру виплаченої пенсії у розмірі 116964,72 гривні.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 12.12.2021 та отримує пенсію за віком (о/р НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058-ІV).
17.03.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою № 325 про призначення пенсії за віком з виплатою одноразової грошової допомоги.
При зверненні відповідачкою не було повідомлено про факт призначення та отримання пенсії за вислугу років у 2010 році. В результаті цього розмір пенсії визначено не вірно, а саме: в порушення вимог пункту 2 статті 40 та абзацу 2 пункту 3 статті 45 Закону № 1058 для визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки замість проіндексованого показника за 2014-2016 роки та в порушення вимог частини 3 статті 29 Закону №1058 встановлено підвищення у розмірі 1339,99 грн. Також призначено грошову допомогу у розмірі 55340,30 грн.
За матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_1 з 19.08.2010 року вже було призначено пенсію за вислугу років та з 01.12.2010 виплату пенсії припинено у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Представник позивача зазначає, що у відповідності до п.17 роздялу Y Прикінцевих положень Закону України 1058-ІY ОСОБА_1 не має права на одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, так як їй в 2010 році вже призначалась пенсія за вислугу років.
У квітні 2023 року розпорядженням від 19.04.2024 розмір пенсії з 01.05.2023 перераховано, для обчислення середньомісячної заробітної плати застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки. Розмір пенсії з 01.05.2023 склав 3933,42 грн.
08.02.2024 проведено перерахунок пенсії "Індивідуально (масовий). Індексація заробітку" з 01.03.2024 та скасовано надбавку 100,00 грн індексації з 01.03.2023 з тих підстав, що ОСОБА_1 не має права на цю надбавку у зв'язку з тим, що раніше вона отримувала пенсію за вислугу років. Розмір пенсії з 01.03.2023 склав 3833,42 грн.
Представник позивача зазначає, що розмір пенсії з 12.12.2021 приведено у відповідність, що призвело до виникнення переплати у розмірі 116964,72 грн. за період з 12.12.2021 по 29.02.2024.
Відповідачці було направлено лист № 1500-0504-8/36658 від 08.03.2024 за місцем її реєстрації, у якому повідомлено про розмір переплати, яка складає 116964,72 грн та способи добровільного погашення заборгованості. Однак станом на день подання позову зайво виплачені кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України не надходили.
Представник позивача зазначає, що кошти в розмірі 116964,72 грн на підставі ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 1212, 1215 ЦК України підлягають поверненню відповідачкою, як такі, що набуті без достатньої правової підстави в результаті недобросовісності з боку набувача, оскільки в заяві від 10.03.2022, яка зареєстрована 17.03.2022 за №325, ОСОБА_1 надані недостовірні дані з приводу того, що їй пенсія не призначалась.
В результаті виникла переплата з 12.12.2021 по 29.02.2024 в розмірі 116964,72 грн. (61624,42 грн.- переплата в результаті застосування середньої заробітної плати за 2022 + 55340,20 грн. одноразова допомога), яка підлягає стягненню на користь позивача як набута без достатньої правової підстави.
Ухвалою суду від 05 липня 2024 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а.с.22).
Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21 жовтня 2024 року (а.с.38).
14 серпня 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бориченко К.В. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки зазначила, що вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. (а.с.48-49).
В обгрунтування послалась на те, що позивач свідомо замовчує певні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, зловживаючи своїми правами. Дійсно у серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, у зв'язку з бажанням відповідачки продовжувати трудову діяльність та неможливістю поєднувати статуси пенсіонера за вислугу років та педагога, ОСОБА_1 виплата пенсії за вислугу років була припинена. На підставі рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних з відшкодуванням надміру виплачених пенсій, від 05 листопада 2010 року ОСОБА_1 повернула Управлінню Пенсійного фонду України отриману пенсію за вислугу років у розмірі 1812,59 грн. У грудні 2021 року у зв'язку з досягненням 60-річного віку ОСОБА_1 набула права на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та 10 березня 2022 року звернулася за призначенням відповідної пенсії.
Зазначені обставини вже встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 420/10514/24, яким визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки при проведенні з 01 травня 2023 року перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 травня 2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. Рішенням у справі № 420/10514/24 встановлено, що хоча у 2010 році ОСОБА_1 призначалась пенсія за вислугу років, проте всі отримані нею кошти за період 01.09.2010 по 30.11.2010 року ОСОБА_1 повернула у добровільному порядку, а отже, жодну пенсію до моменту призначення пенсії за віком відповідачка не отримувала. Однією з ознак пенсій, як виду соціального захисту, є їх безповоротний характер. Тобто певний вид соціального захисту надається людині при настанні юридично-значимої обставини без обов'язку останньої повернути затрачені кошти у майбутньому. Повернення ОСОБА_1 отриманих від ПФУ коштів у 2010 році свідчить про те, що заходи соціального захисту саме у системі пенсійного забезпечення щодо неї не здійснювалися, оскільки отримані кошти не відповідають одній з ключових їх ознак - безповоротності. Позивач будучи володільцем інформації про повернення отриманих коштів ОСОБА_2 у 2010 році формально трактує обставини цієї справи маніпулюючи тим, що пенсія за вислугу років відповідачці "призначалась". ОСОБА_1 не заперечує цього факту, однак відповідна пенсійна виплата була припинена та повністю повернута, а отже жоден з видів пенсій, передбачених законодавством України, до березня 2022 року відповідачка не отримувала, що свідчить про наявність у неї права на отримання грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій.
Представник позивача, якого належним чином повідомили про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.101-103).
Представник відповідачки адвокат Бориченко К.В. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Зазначила, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року у справі 420/10514/24 залишено без змін. Відповідачка не згодна з тим, що виплачені їй кошти в сумі 116964,72 грн. набуті нею унаслідок зловживань з її боку та без достатньої правової підстави.
Вислухавши представника відповідачки, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.
10 березня 2022 року відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком, та з 12.12.2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.12). На зворотній стороні заяви ОСОБА_1 власноруч зазначено, що вона повідомляє про те, що у 2010 році їй була призначена пенсія за вислугу років, але вона змінила свою думку та не надала належний пакет документів для призначення пенсії. Тому просить надати їй грошову допомогу десять місячних пенсій (а.с.12).
З матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що позивачці призначалася з 01.09.2010 року пенсія за вислугу років, як працівнику освіти. Враховуючи, що позивачка продовжувала працювати виплата пенсії була припинена (а.с.10-11). На виконання рішення комісії з розгляду питань пов'язаних з відшкодуванням надміру виплачених коштів ОСОБА_1 05.11.2010 року повернула отриману пенсію за вислугу років за період з 01.09.2010 по 30.11.2010 року у розмірі 1812,59 грн. (а.с.16).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 10 березня 2022 року про призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачці з 10.03.2022 року призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При призначенні пенсії враховано середній заробіток за три попередні роки 2019-2021 роки.
При проведенні відповідачем з 01 травня 2023 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 було врахувало показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
На звернення позивачки, відповідач листом від 08.02.2024 №4428-2730/К-02/8-1500/24 повідомив про те, що для розрахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки немає підстав.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року по справі № 420/10514/24 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки при проведенні з 01 травня 2023 року перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 травня 2023 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії (а.с.52-54).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року по справі № 420/10514/24 залишено без змін (а.с.98-100).
Ухвалою Верховного суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 у справі № 420/10514/24.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.Отже, стаття 50 Закону № 1058 містить вичерпний перелік підстав, за яких надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії, а саме: наявність зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно з частиною першою статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6 4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 та згідно із положеннями частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українивраховані судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно із пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі.
Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки.
Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Тобто, виходячи з викладених норм, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача.
Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, так і надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.
Посилання позивача на те, що переплата пенсії виникла внаслідок неповідомлення відповідачкою про факт призначення та отримання пенсії за вислугу років у 2010 році, суд відкидає, тому що зазначене спростовується наданими матеріалами та ОСОБА_1 є добросовісним набувачем пенсії.
В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Заява № 29979/04) наголошено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління, так які би підтвердили факт зловживань з боку відповідачки або факт подання відповідачкою завідомо недостовірних даних, які стали б підставою для призначення пенсії відповідачці та які відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" могли би слугувати підставою для стягнення в судовому порядку надміру виплачених сум пенсії, позивач суду не надав.
Посилання позивача на те, що переплата пенсії виникла внаслідок неповідомлення відповідачкою про факт призначення та отримання пенсії за вислугу років у 2010 році, суд відкидає, тому що зазначене спростовується наданими матеріалами та ОСОБА_1 є добросовісним набувачем пенсії.
З огляду на викладене, у задоволенні позову належить відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 ст.141 ЦПП України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то відсутні підстави для стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2-15, 81,89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10 лютого 2025 року.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.
Представник позивача: Дука Катерина Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_2 , вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Представник відповідачки: адвокат Бориченко Катерина Валеріївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 004218, видане на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 15.07.2020 р. № 41, РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Суддя А. І. Бучацька