Справа№ 953/10207/24
н/п 3/953/61/25
"06" лютого 2025 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Зуб Г.А., за участю захисника Васильєвої Т.Є., розглянувши адміністративний матеріал направлений з Департаменту патрульної поліції УПП у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 153736 від 18.10.2024, водій ОСОБА_1 18.10.2024 о 21:45:00 год. в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 303-А, керуючи авто SUBARU н.з. НОМЕР_2 , став учасником ДТП, та мав ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, сильний запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, млява мова. Від проходження огляду на місці події та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР- відмова особа, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи ін. сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Васильєва Т.Є. в судовому засіданні просили закрити провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки останній не був за кермом автівки SUBARU н.з. НОМЕР_2 18.10.2024 о 21:45:00 год., оскільки він попрохав свого друга викликати водія, та за кермом в момент ДТП був ОСОБА_2 , про що було повідомлено поліцейських, проте останні це проігнорували, та склали протоколи на ОСОБА_1 . Доказів, що ОСОБА_1 керував ТЗ в момент ДТП матеріали справи не містять, хоча останній не заперечує, що він в той день вживав алкогольна напої.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив наступне.
Згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
чи є обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв'язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, є водії транспортних засобів та судноводії.
Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,
що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного ( іншого ) сп'яніння і оформлення його результатів.
Відповідно ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, органами та підрозділами поліції застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з
виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Згідно п. 2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Згідно наданих даних, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення в автоматичному режимі серії ЕПР1 №153736 від 18.10.2024, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Свідки в даному випадку поліцейськими не залучались.
Ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені у матеріалах справи (а.с. 1, 4,5), відповідають п.3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Свідок ОСОБА_3 , який є потерпілий за виниклою ДТП, в судовому засіданні вказав, що він не бачив хто саме був за кермом автомобілю SUBARU н.з. НОМЕР_2 в момент ДТП, біля капоту автівки він побачив ОСОБА_4 та двері автомобілю SUBARU були відкриті з водійської та пасажирської сторін, та йому повідомили працівники поліції, що водієм автомобілю SUBARU був ОСОБА_1 , хоча він цього не бачив.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що саме він перебував за кермом автомобілю в момент ДТП, оскільки йому зателефонував знайомив, та запропонував надати послугу «тверезий водій», на що він погодився, проте під час керування автівкою відволікся та скоїв зіткнення з автомобілем, який рухався попереду, та після цього він покинув місце ДТП, оскільки проходив військову службу та отримав «контузію». Причину по якій він покинув місце ДТП пояснити не взмозі.
Також дійсно, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №153736 від 18.10.2024 працівниками поліції додано диск з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (а.с.3), та переглядом відеозапису на диску також не встановлено факт керування ОСОБА_1 ТЗ SUBARU н.з. НОМЕР_2 в момент ДТП 18.10.2024. А від так версія поліцейського про те, що ОСОБА_1 виконував функція водія з ознаками алкогольного сп'яніння нічим не доведена, а тому вважається не релевантною.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед
судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Крім того, слід звернути увагу на те, що Верховний суд під час розгляду справ дійшов усталеної практики щодо застосування принципу презумпції
невинуватості під час розгляду справ, а саме те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки процедура збирання та фіксація доказів у цій справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо останнього, здійснена з істотним порушенням вимог ст.266 КУпАП, зокрема: недоведений суб'єкт вказаного адміністративного правопорушення, і свідки при цьому не залучались.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 130 ч.1, 245, 247 ч. 1 п. 1, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів, апеляція на яку подається через районний суд.
Суддя - Г.А. ЗУБ