Справа № 397/268/24
н/п : 1-кп/397/92/25
03.02.2025 сел. Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
в присутності
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 42022120040000098 від 02.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України,
В провадженні Олександрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження № 42022120040000098 від 02.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та повернення внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 застави заставодавцям ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про що також подав письмове клопотання.
В огрунтування клопотання захисник вказав, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.12.2023 застосовано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 43 днів, а саме з 11.15 год. 04.12.2023 до 11.15 год. 15.01.2024, тобто в межах строків досудового розслідування. Визначено ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 805200 грн.
Визначена застава 05.12.2023 внесена наступними особами та наступними сумами: ОСОБА_6 - 247600 грн.; ОСОБА_7 - 310000 грн.; ОСОБА_8 - 247600 грн.
На думку сторони захисту підставами для зміни запобіжного заходу на більш м'який є наступне.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що фактичні обставини справи, характер, спосіб дій ОСОБА_5 та обсяг здобутих під час досудового розслідування доказів, свідчать про те, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, можливість впливу на свідків, дає колегії суддів достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вважає, що деякі ризики, про які зазначено в ухвалі зменшились, а деякі взагалі відсутні.
Так, ризик умисного ухилення ОСОБА_5 від явки до органів досудового слідства, суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) зменшився в рази, оскільки ще 15.11.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Вже більше року обвинувачений сумлінно виконує свої обов'язки, не пропускає жодного виклику до суду, а раніше - до органів досудового розслідування. Маючи право виїзду за кордон, навіть під час існування воєнного стану, ОСОБА_5 не користується та не намагається скористуватись таким правом взагалі, тим паче з метою уникнення можливого покарання. Крім того, ОСОБА_5 зацікавлений у всебічному та повному судовому розгляді з метою встановлення своєї невинуватості.
Щодо ризику можливого створення ОСОБА_5 тиску та впливу на свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України) вказав, що зазначений ризик є таким, що повністю взагалі відпав, з правової точки зору, оскільки процесуальні учасники, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, за відмову від дачі показань, вже надали слідству необхідні відомості, які зафіксовані у передбачений законодавством спосіб і їх письмові показання приєднані до матеріалів кримінального провадження. Відтак, у разі зміни показів вказаними особами - цей факт викличе надмірну увагу з боку сторони обвинувачення та стане підставою для подальшого звинувачення підозрюваного у неналежній процесуальній поведінці, що також не входить до сфери інтересів обвинуваченого. Крім того, відсутні будь-які докази того, що за час тривання досудового слідства та до моменту подання цього клопотання, обвинувачений намагався у будь-який спосіб зв'язатися зі свідками та/або вплинути на них. Таким чином, вказане свідчить про формальність існування такого ризику.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України) вказав, що наразі винність обвинуваченого у вчиненні злочину не доведена, обвинувальний вирок суду не постановлено, тому казати про беззаперечне вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину не можна, оскільки ці події наразі встановлюються. Існування ризику є формальним, оскільки не визначено, як саме обвинувачений може перешкоджати досудовому розслідуванню, в який спосіб, з застосуванням яких засобів. За час здійснення досудового розслідування та до моменту подання цього клопотання, ні орган досудового розслідування, ні орган, який здіснює процесуальне керівництво не володіють інформацією щодо можливих протиправних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_5 на шкоду кримінальному провадженню.
Щодо інших ризиків, передбачених п.п.2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Наявність таких ризиків не відзнайшло свого відображення в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 04.12.2023. Доказів існування таких ризиків чи того, що такі ризики з'явились з моменту оголошення підозри ОСОБА_5 та по сьогоднішній час, взагалі відсутні.
Згідно тексту ухвали, Кропивницький апеляційний суд взагалі не висловлював свою думку щодо мотивів та підстав визначення суми застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням всіх обставин справи та положень, передбачених ст. 178 КПК України повною мірою відповідатиме меті запобіжного заходу як такого.
Окрім того, просив звернути увагу, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд може врахувати, що у кримінальному провадженні досудове розслідування та судове провадження триває вже більше року, а відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження упродовж досудового розслідування, грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, з плином досудового розслідування, судового провадження, зменшується актуальність ризиків, укріплюється позиція обвинувачення таким чином, що нагетивна процесуальна поведінка підозрюваного меншою мірою здатна перешкодити ефективності розслідування, і, відповідно, знижується суворість запобіжного заходу.
З цих підстав, суд може вирішити питання щодо зменшення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_5 , визначеного ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.12.2023.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Вказав, що повністю зацікавлений у розгляді справи, і за цей період не перешкоджав слідству у кримінальному провадженню жодним чином. Також він мав можливість виїзду за кордон, але не планував та не планує цього робити, має 3 групу інвалідності. Своєю поведінкою доводить, що обраний запобіжний захід відносно нього може бути змінений на особисте зобов'язання.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу. Вважає, що всі ризики, які були встановлені при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу Кропивницьким апеляційним судом були встановлені у повному обсязі. Внесений за обвинуваченого розмір застави забезпечує не вчинення обвинуваченим будь-яких ризиків. Враховуючи розмір збитків, завданих у кримінальному провадженні обвинуваченим, визначений апеляційним судом розмір застави є доцільним та співмірним. Щодо ризику впливу обвинуваченого на свідків, зазначає, що суд безпосередньо у судовому засіданні оцінює докази, в тому числі й покази свідків. У кримінальному провадженні здійснюється підготовче засідання, свідки ще не допитувалися у даному провадженні, обвинувачений може впливати на останніх з метою дачі ними показів на його користь безпосередньо у судовому засіданні. Крім того, обвинувачений може переховуватись від суду, і ним не було здійснено зазначених дій виключно тому, що діє такий запобіжний захід як застава, який стримує його, оскільки у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава може бути звернена в дохід держави. Просить відмовити в задоволенні клопотання у повному обсязі.
Захисник на заперечення прокурора вказав, що застава була внесена не обвинуваченим, а його родичами та не може бути звернута в порядку погашення шкоди, тощо. Тому вважає, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання, наявні матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.12.2023 застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 43 дні, а саме з 04.12.2023 до 15.01.2024. Визначено ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 805200 грн.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України до запобіжних заходів відноситься особисте зобов'язання ; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, 3 ст.179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Відповідно до ч.6 ст.182 КПК України, з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч.7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Судом встановлено, що визначена судом сума застави була внесена ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а відтак після сплати суми застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України, ОСОБА_5 був звільнений з-під варти та відносно нього почав діяти визначений альтернативно запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього відповідних обов'язків.
КПК України не обмежує дію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави певним строком. Вказаний запобіжний захід діє протягом всього судового провадження, якщо його не буде змінено чи скасовано рішенням суду, та періодичного продовження не потребує.
При цьому, обмежений строк дії мають лише додаткові обов'язки, які покладаються на обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 5 ст. 194 КПК України). Разом з тим, припинення дії додаткових обов'язків не свідчить про припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На думку суду, ризики переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати і на даний час. Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суворістю можливого покарання у разі доведення його винуватості, пов'язаними із цим негативними для особи наслідками.
Також суд вважає ймовірним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків шляхом їх переконання, залякування чи схилення їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, так як з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_5 , а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, відноситься до категорії тяжких злочинів, відтак порушує основоположні цінності суспільства, суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, зокрема, особисте зобов'язання, який просить застосувати захисник, не забезпечить належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час розгляду кримінального провадження.
Крім того, щодо заперечень захисника про можливість звернення застави для погашення завданої обвинуваченим шкоди, оскільки вона внесена родичами останнього, суд вважає необхідним зазначити наступне.
У даному кримінальному провадженні процесуальним прокурором в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1564456,70 грн.
Відповідно до ч. 2, 7, 8, 11 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Із змісту наведених норм вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов'язком.
Суд зауважує, що внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи (фізичної або юридичної); особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню.
Статус заставодавця не вичерпується лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки, погоджуючись внести заставу, особа тим самим погоджується мати відповідні обов'язки як заставодавця протягом всієї дії цього запобіжного заходу. Разом з цим, така особа несе й ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. При внесенні коштів в якості застави заставодавець має усвідомлювати пов'язані з цим ризики, в тому числі і можливість звернення внесених коштів у дохід держави.
Так, обов'язок заставодавця, який не є підозрюваним (обвинуваченим) із забезпечення належної поведінки підозрюваного (обвинуваченого) та його явки за викликом забезпечується внесеним розміром застави.
Доводи захисника про виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, не впливають ані на чинність застосованого запобіжного заходу, ані на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до вимог ч.11 ст. 182, ст. 203 КПК України, п.8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15, застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у виді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.
Тому вимоги клопотання захисника про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з застави на більш м'який - у вигляді особистого зобов'язання та повернення застоводавцям застави.
Керуючись ст. 176, 177, 182, 201, 331, 350, 372, 376, 392 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 392 КПК України, не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1