Справа №345/6772/24
Провадження № 2/345/212/2025
03.02.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. 09.08.2016 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
З метою отримання належного їй спадкового майна позивачка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку, згідно ст.1241 ЦК України, як непрацездатна за віком, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у зв'язку із тим, що: відсутні докази родинних відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 , заповітом ОСОБА_5 зроблено розпорядження, яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_4 , відсутня довідка органу місцевого самоврядування про постійне місце проживання до дня смерті ОСОБА_5 ; позивачкою не представлено оригіналу документа про право власності на спадкове майно.
Позивачка зазначає, що відповідачка ОСОБА_4 , на користь якої складено заповіт, у встановлений законом строк не звернулася із заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом, а тому вона не бажає приймати спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Позивачка вважає, що вона прийняла спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 . Тому позивачка змушена звернутися до суду та просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали з вищенаведених підстав. Позивачка додатково просить врахувати, що згідно попереднього заповіту її мати ОСОБА_5 залишила спадкове майно саме позивачці. Про те, що її мамою було складено новий заповіт, згідно якого вона заповіла все своє майно відповідачці ОСОБА_4 , позивачці не було відомо. Позивачка наголосила, що вона доглядала маму і була з мамою на момент її смерті. Також позивачка організувала обряд поховання. Водночас позивачка визнала, що ОСОБА_4 не зверталася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини. Позивачка вважає, що фактично ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини, тому просить визнати за нею в цілому право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_5 .
Представник позивачки додатково зазначив, що відповідачка ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні відмовилася від спадкового майна. Тому просить визнати за його довірителькою в цілому право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 .
Відповідачі подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, не заперечують щодо визнання за позивачкою права власності на спадкове майно.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання стосовно можливості прийняття визнання відповідачами позову, суд, керуючись положеннями ч. 4 ст.206 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті визнання відповідачами позову, оскільки вважає, що таке визнання позову суперечить Закону.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_5 (а.с.4).
Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв'язку із тим, що відсутні докази родинних відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 , заповітом ОСОБА_5 зроблено розпорядження, яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_4 , відсутня довідка органу місцевого самоврядування про постійне місце проживання до дня смерті ОСОБА_5 ; позивачкою не представлено оригіналу документа про право власності на спадкове майно (а.с.5).
Згідно з довідкою від 21.10.2024 року №00439, яка видана ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», згідно архівних даних 29.10.2012 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності - свідоцтво про право на спадщину від 24.10.2012 року №1396, посвідчене державним нотаріусом Калуської районної ДНК Локатир М.В., реєстровий запис №31, книга №1; переходів права власності на даний об'єкт в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвалось (а.с.7).
Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишила заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_4 (а.с.15).
Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 1268
ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року
у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року
у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року
у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року
у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року
у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до відповіді на запит Управління «ЦНАП» виконавчого комітету Калуської міської ради від 18.12.2024 року (а.с. 45), станом на 24.02.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована разом із ОСОБА_5 в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи встановлено, що протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, ОСОБА_4 не зверталася до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Вказана обставина не заперечується сторонами.
За таких обставин, ОСОБА_4 , як спадкоємець за заповітом, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, проживаючи спільно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подавши заяву про відмову від прийняття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщина після смерті ОСОБА_5 .
Зазначене також узгоджується з позицією ВС викладеною в постанові від 11.03.2020 року по справі № 210/1609/15, в якій зазначено, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Водночас частиною 1 статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Отже, частиною 1 статті 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту, проте за своєю сутністю право на обов'язкову частку належить до спадкування за законом. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об'єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа № 1-1/2014) щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці 1 частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».
Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону (ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За обставинами справи позивачка була пенсіонером на час відкриття спадщини, а тому відноситься до осіб, які в силу вимог частини 1 статті 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині.
При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз'яснено, що при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.
Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).
Тобто, при обчисленні розміру обов'язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.
До кола спадкоємців першої черги за законом, які могли б спадкувати спадщину після смерті ОСОБА_5 , якщо б цей порядок не було змінено вищевказаним заповітом, належать дочка спадкодавця - ОСОБА_1 (позивачка по справі), син спадкодавця - ОСОБА_3 (відповідач по справі), внучка спадкодавця (як спадкоємець за правом представлення) - ОСОБА_4 (відповідачка по справі). При цьому на таке визначення не впливає чи вони прийняли спадщину чи відмовились від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України розмір обов'язкової частки, яку повинна успадкувати позивач складає половину частки, яка належала б кожному із зазначених спадкоємців у разі спадкування за законом (1/3 частки). Отже, розмір обов'язкової частки позивачки складає 1/6 частини спадкового майна (1/3:2).
За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/6 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , а саме на 1/6 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Отже, позов слід задоволити частково.
На підставі викладеного, ст.ст. 1223, 1241, 1258, 1261, 1268-1269, 1270, 1273 ЦК України, керуючись ст.ст. 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/6 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 07.02.2025 року.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ