Справа № 195/10/25
іменем України
05.02.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Скрипченка Д.М., за участю секретаря судових засідань - Левкович Н.М., громадянина - ОСОБА_1 , адвоката - Івахненка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №994670 від 27.12.2024 року, складеного поліцейським СРПП відділення поліції №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Овчаренком Д.,вбачається, що в період часу з 26.12.2024 року 8:00 по 27.12.2024 рік 08:00 годин під час патрулювання смт.Томаківка вул.Щасливої поблизу буд.74, під час дії військового стану та комендантської години в Нікопольському районі з забороною перебування на вулицях населених пунктів та руху ТЗ з 23:00 по 04:00 год., близько 00:58 27.12.2024 р. було зупинено авто Форд Куга н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр.-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого під час проведення профілактичної бесіди було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, хитку ходу та почервоніння очей). Гр.-ну ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в порядку визначеному законом на місці за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» або в найближчому медичному закладі, на що водій гр.-н ОСОБА_1 погодився в медичному закладі. Однак, в подальшому, перебуваючи в Томаківській ЦРЛ, відмовився від проходження,чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст.130 КУпАП.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат - Івахненко О.О. звернувся до суду із запереченням до протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП складеного у відношенні ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини.
В матеріалах доданих до протоколу відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівником поліції.
Наявний в матеріалах справи відеозапис самої події, наданий працівниками поліції, не містить самого факту керування чи управління транспортним засобом ОСОБА_1 та відповідно його зупинки працівниками поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення, який не є допустимим та належним доказом, так як складений нерозбірливим почерком.
Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення вини ОСОБА_1 не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП, а оскільки відповідно до змісту ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі вищенаведеного захисник просить суд, закрити дану справу на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутні складові адміністративного правопорушення по ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт,який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту вказаних норм матеріального права вбачається, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функції водія під час руху транспорту. При цьому не має значення, де, у якому місці особа управляла транспортом.
Для встановлення відповідальності не має значення, як довго керував винний транспортним засобом. Проступок вважається закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, надала руху транспортному засобу.
В якості доказів вини гр.-на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП до матеріалів справи про адміністративне правопорушення поліцейським додано вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №994670 від 27.12.2024 року, який складено нерозбірливим почерком, не неможливо зчитати саму фабулу правопорушення та в протоколі зазначено, що до нього додається відеозапис з нагрудної відеокамери, де останній робить висновок про керування транспортним засобом ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, але ніде не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем, тобто, відсутній відеозапис скоєння самого адмінправопорушення, а саме об'єктивної ознаки - керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно відсутні належні докази, які підтверджували б підстави складення протоколу.
З відеозаписів, долучених до адміністративних матеріалів в якості доказу, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться в припаркованому автомобілі. Факт керування ОСОБА_1 автомобілем відеозаписом не зафіксовано. Тобто, відсутні об'єктивні дані про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Викладене свідчить про те, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів тільки за наявності ознак алкогольного чи іншого сп'яніння, які перераховані у п. 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09.11.2015 №1452/735, шляхом інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, у присутності двох свідків, після чого поліцейським складається акт огляду у двох примірниках, один з яких вручається водію, а вже потім складається протокол про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, поліцейським у порушення вищезазначеної норми, притягнуто особу не в момент керування транспортним засобом.
Відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Накзом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 11 січня 2019 року за №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В матеріалах доданих до протоколу відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівником поліції.
Наявний в матеріалах справи відеозапис самої події, наданий працівниками поліції, не містить самого факту керування чи управління транспортним засобом ОСОБА_1 та відповідно його зупинки працівниками поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення, який не є допустимим та належним доказом, так як складений нерозбірливим почерком.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
За таких обставин дії працівника поліції не можна вважати правильними і такими, що відповідають вимогам ст.7 КУпАП.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення вини ОСОБА_1 не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУПАП, а оскільки відповідно до змісту ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В матеріалах доданих до протоколу відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівником поліції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , свою провину не визнав, проти складання даного адміністративного протоколу заперечував та не погоджується з викладеними даними у протоколі, оскільки 27.12.2024 року в стані алкогольного сп»яніння транспортним засобом він не керував, що по відношенню до нього безпідставно та необґрунтовано склали даний протокол.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 п.1 ст.247 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП України, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, ч.1 п.1 ст.247,283, 284, 294 КУпАП, суддя -
провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Повний текст постанови складено 10.02.2025 року.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя : Д.М.Скрипченко